WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Теоретичні засади місцевого оподаткування в Україні - Дипломна робота

Теоретичні засади місцевого оподаткування в Україні - Дипломна робота

Так, головним податковим законом планується зменшити кількість місцевих податків і зборів до дев'яти. Це, зокрема, податок з реклами , збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, податок на право використання місцевої символіки, ринковий і готельний збір, збір за паркування автотранспорту ,курортний податок, збір за організацію гастрольних заходів, збір за видачу дозволів на будівництво в населених пунктах об'єектів виробничого та соціального-культурного призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів.

Однією з причин вилучення комунального податку стало те , що підприємства сплачують податок за місцем знаходження, а об'єкт оподаткування – чисельність працюючих- перебуває на даній території тимчасово. Територіально-адміністративні одиниці, де проживають працівники підприємств, наприклад райони міст, що мають досить розгалужену соціальну сферу, не отримують відповідних доходів у бюджет, але повинні нести витрати, пов'язані з вирішенням соціально-побутових, культурних та інших проблем регіону, і обсяг цих витрат безпосередньо зумовлений кількістю населення в даній місцевості.

З метою недопущення опдаткування одних і тих самих об'єктів різними податками з переліку чинних місцевих податків і зборів буде вилучено збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.Адже об'єктом обкладення цим збором є автотранспорт, і ставка збору визначається маркою та потужності двигуна , що нагадує податок з власників транспортних засобів. Причина відміни збору полягає в тому ,що в листопаді 1999 року до переліку загальнодержавних податків і зборів включено єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України.

Через незначні надходження коштів вилучено з переліку місцевих податків і зборів:збір за участь у бігах на іподромі, за право на проведення кіно- і телезйомок, з власників собак, за видачу ордера на квартиру , з осіб які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

У ряді країн податок з реклами є домінуючим у загальному обсязі податкових надходжень, а в Україні місцеві бюджети від цього податку одержують суму,що становить лише 2,1% загальних надходжень.

Виходячи з умов економічного й технічного розвитку, неохідно запровадити більш деталізований підхід до об'єкта та бази оподаткування. Ось чому в проекті Податкового кодексу збережено існуючий порядок справляння податку з реклами, але разом з тим порівняно з нормами чинного законодавства планується ряд уточнень і змін.Зокрема,передбачено розподіл об'єктів оподаткування залежно від виробництва та розповсюдження реклами.База оподаткування визначатиметься виходячи з вартості сплачених рекламодавцем сум за надані послуги, а також вартості фактичних витрат на виробництво рекламної продукції власними силами.

Ставки збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі й сфери послуг на відміну від чинної системи передбачено встановлювати у гривнях.

Проектом Податкового кодексу збережено існуючу систему справляння податку на право використання місцевої символіки та готельного збору.

У цілому в проекті Податкового кодексу не змінився порядок нарахування та справляння ринкового збору.Проектом планується розширити та конкретизувати перелік пунктів торгівлі, з яких ринковий збір не справляється. Ставки збору на відміну від чинної системи передбачено встановлювати в гривнях.

Проектом кодексу розроблено чіткіший підхід до справляння збору за паркування автотранспорту. Це пов'язано з порівняно низькими на сьогодні надходженнями до місцевих бюджетів з цього збору при значній базі оподаткування.

У проекті Податкового кодексу планується змінити граничні розміри ставок курортного збору та зробити їх прив'язку до доходів платників.Так, для іноземних громадян передбачається гранична ставка від одного до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян .

Обгрунтований підхід до вирішення проблем місцевих податків і зборів здатні оптимізувати та поліпшити структуру дохідної частини місцевих бюджетів, забезпечити стабільніші надходження, вдосконалити систему місцевого оподаткування.

Отже, основне спрямування змін у сфері місцевого оподаткування пов'язане зі збільшенням ставок наявних і запрвадженням нових місцевих податків і зборів.Пропозиції щодо збільшення податків суперечать загальновизнаній громадській думці щодо високого податкового тягаря в країні , який став на перешкоді розвитку вітчизняного підприємництва і є однією з причин тривалого падіння обсягів валового внутрішнього продукту. Програмними документами з питань фінансової політики неодноразово підкреслювалося необхідність зменшення кількоств податків, встановлення мораторію на внесення змін до податкового законодавства, посилення захисту платників податків.І тому віщезазначені пропозиції щодо збільшення ставок оподаткування не відповідають пріоритетним напрямкам нинішньої фінансової політики в Україні.

Важливим завданням економічної політики будь-якої держави є наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів.

Від рівня наповнення бюджетів залежать розвиток і стан економіки держави в цілому , соціально-економічний розвиток регіонів, добробут населення.Фінансове забезпечення розвитку соціально-економічної інфраструктури регіонів на сьогодні-помітна проблема .

Однією з передумов стабільного розвитку ринкових відносин є наявність певних фінансових ресурсів на території адміністративних одиниць і право розпоряджатися ними. Органи місцевої влади, виходячи з аналізу ситуації, що склалася в регіоні, повинні вирішувати проблеми ,пов"язані з розвитком інфраструктури. Відповідно це потребує детального науково обгрунтованого перегляду бюджетної політики країни та докорінного поліпшення системи місцевого оподаткування.

Досвід розвинутих країн свідчить, що,незважаючи на тенденції до централізму, характерна особливість низових територіальних одиниць – це наявність достатньо розвинутої системи місцевого оподаткування з високим ступенем юридичної самостійності щодо введення місцевих податків і зборів, встановлення порядку їх нарахування та стягнення.

У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки і є основою дохідної частини місцевих бюджетів більшості західних держав.

Місцеві органи влади в багатьох країнах ( США, Франції, Італії) наділені правом самостійно встановлювати місцеві податки та збори. Така самостійність може проявлятися у різних , найприйнятніших для конкретних умов кожної країни , фрмах , відповідних державному устрою (федеральна чи унітарна держава ) та розподілу повноважень між центральним урядом і місцевим самоврядуванням. Органи місцевої влади можуть мати необмежені рпава у місцевому оподаткуванні, виборі форм обкладання та його розмірів. Самостійність місцевих властей обмежується з боку держави за допомогою:

1)Встановлення обов'язкових місцевих податків і зборів . Так, найважливіший місцевий податок на нерухоме майно обов'язковий до запровадження місцевими органами самоврядування таких країн, як Франція , Фінляндія, Італія ,Іспанія, Туреччина , Австрія ,Данія. Обов'язковими є місцеві податки на доходи фізичних осіб у Данії , Фінляндії, Норвегії , Швеції; на домогосподарства – у Франції , Португалії; на тргівлю- в Австрії , Албанії, Італії , Іспанії, Люксембурзі ; на компанії – в Австрії , Фінляндії, Італії, Іспанії.

2)Визначення ставок місцевих податків і зборів . Так, ставки місцевого податку на нерухомість визначаються центральними органами влади у Туреччині, Словаччині , Болгарії, Албанії ; на доходи фізичних осіб – у Болгарії та Латвії; на торгівлю – в Албанії ; на компаніі – у Фінляндії.

3)Встановлення граничних ставок місцевих податків і зборів або надбавок до загально державних податків , в межах яких місцеві органи влади самостійно визначають ставку оподаткування. Така практика застосовується щодо місцевих податків на нерухомість в Австрії, Данії, Фінляндії, Франції, Іспанії та інших країнах; Податку на доходи фізичних осіб- у Норвегії, Естонії, податку на торгівлю- в Австрії, Іспанії, Естонії, Угорщині; податку на домогосподарства- у Франції, Угорщині ; на компанії- в Австрії, Франції, Іспанії, Угорщині.

У середині 1990-х років за рахунок місцевих податків формувалися 61% комунальних доходів у Швеції ,51- у Данії, 46-у Швейцарії, 43- у Норвегії ,36- у Франції ,34- у Фінляндії,31- в Іспанії,66- у США,35-в Японії , 37- У Великій Британії, 46%- у Німеччині.

У різних країнах неоднакова кількість місцевих податків і зборів.Так у Великій Британії один такий податок, який стягується з нерухомого майна- землі, будівель, крамниць, установ , заводів і фабрик, причому сільськогосподарські угіддя та будівлі на них, а також церкви оподаткуванню не підлягають.

В Японії існують три основні податки . Це,зокрема, підприємницький податок , який нараховується на прибуток, корпоративний муніципальний податок та зрівняльний податок, що є фіксованою сумою податку, розмір якої залежить від розміру капіталу юридичної особи та чисельності працюючих.

Найбільшу кількість місцевих податків запроваджено у Бельгії- 100, в Італії –70, у Франції – понад 50.

Loading...

 
 

Цікаве