WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Прибутковий податок з громадян - Дипломна робота

Прибутковий податок з громадян - Дипломна робота

У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що відображають платежі державі - плата, відрахування і податок. Причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні з податком поняття.

Плата

Надходження доходів державі

Податки

Відрахування

Отже, чим відрізняються ці форми платежів і які з них належать за економічним змістом до податків?

Плата передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Наприклад, це плата за воду, що забирається із водогосподарських госпорганів, попенна плата як форма лісового доходу. Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовуються. Надходження плати державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи. Плата вноситься як за рахунок включення у собівартість, так і з прибутку, що визначається механізмом її створення.

Відрахування передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути тільки частковим, тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним, коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням. Наприклад, часткове цільове призначення мають відрахування на геологорозвідувальні роботи. Оскільки вони вносяться до державного бюджету, то в загальній сумі його доходів це цільове призначення втрачається. Прикладом повного цільового призначення є відрахування і внески у різні бюджетні цільові фонди - відрахування на соціальне страхування, внески у Пенсійний фонд та фонд соціального страхування.

Використовувати ці внески не за призначенням не дозво ляється, а змінити цільове призначення можна тільки на законодавчій основі.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управління, оборони, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обліку, ні конкретного цільового призначення. Проте, якщо їх розглядати в узагальненому вигляді, то ці прикмети платиі відрахувань видно досить чітко. Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини продукту на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Вони стосуються тільки рівня конкретизації цільового призначення. Одночасно варто зазначити, що якщо плата і відрахування можуть сплачуватись як державі, такі іншим юридичним і фізичним особам, то податки - це атрибут держави і тільки держави.

Крім перелічених видів, у доходах бюджету виділяється група так званих неподаткових платежів. Відмінність між ними і податками, а також податковими платежами є дуже простою і виходить із їхнього функціонального призначення. Податки є податкові платежі із самого початку створюються як фіскальні інструменти формування доходів бюджету. Неподаткові ж платежі такого призначення не мають. У них може бути досить різноманітна роль, ніяк не пов'язана з бюджетом.

Спрямування неподаткових платежів до бюджету визначається одним фактором - бюджет є основним централізованим фондом держави, а ці платежі не мають цільового призначення. Наприклад, доходи від реалізації конфіскованого майна мають юридичний, а не фіскальний зміст. Для них не створюють спеціальний фонд і вони поступають у бюджет. Неподаткові платежі, займають малу питому вагу в доходах бюджету і їх можна тільки прогнозувати, але ніяк не планувати.

Сучасний розвиток податкових теорій західної фінансової науки свідчить про тісне взаємопроникнення та взаємодоповнення неокласичних та кейнсіанських ідей. Внаслідок цього посилюються спроби інтегрувати їх у новому теоретичному напрямі для країн з перехідною економікою.

Податки, за економічним змістом, представляють собою обов'язкові платежі юридичнихі фізичних осіб, які встановлюються для утримання державних структурі для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави. Проте необхідно відмітити і те, що дані обов'язкові платежі не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. В цьому полягає істотна відмінність податків від таких понять, як плата, внески та відрахування.

Однією з основних ознак податків є те, що вони характеризуються одностороннім рухом вартості від юридичних та фізичних осіб до держави.

Будь-який податок, крім фіскальної спрямованості та регулюючої дії, має ще побічні, зовнішні для фіску, соціальні наслідки. Тому податки варто розглядати не просто як економічну категорію, а як соціально-економічну, адже суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого добробуту конкретними платниками із переміщення цієї частини через бюджет до всього населення держави.

Проте податки, як і фінанси, не функціонують як абстрактні категорії та механічні відносини, а відображають певну частину суспільних відносин. Податки, як соціально-економічну категорію слід розглядати як відносини, що виникають між державою та фізичними і юридичними особами, які виступають платниками податків, з метою перерозподілу частини вартості національного продукту та створення загальнодержавного централізованого фонду грошових засобів, необхідних державі для виконання її функцій.

У кожній сучасній державі податок переслідує дві цілі: фіскальну і економічну.

Функції податків як фінансової категорії випливають із функції фінансів. Податки безпосередньо пов"язані з розподільчою фукцією фінансів в частині перерозподілу вартості створеного валового національного продукту між державою і юридичними та фізичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації валового національного продукту у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

Фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. Податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Постійність означає, що податки повинні надходити до бюжету не у вигляді разових платежів, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки.

Призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави, а терміни їх сплати мають бути погоджені з термінами фінансування видатків бюджету. Стабільність означає, що передбачені законом про бюджет доходи будуть отримані в повному обсязі, а це означає, що державі не вигідно встановлювати такі податки, які такого надходження не забезпечують.

Рівномірність розподілу податків в територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самовряду-вання і самофінансування.

Сплата податків призводить до зменшення доходів платників. Тому кожний платник зацікавлений в тому, щоб сплатити якомога меншу суму. Це він може досягти як за рахунок зменшення обсягів об"єкта оподаткування, так і вибору пільгових умов діяльності щодо оподаткування. Таким чином у сутності кожного податку закладена регулююча функція.

Суть регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Оскільки регулююча функція податків є об"єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова політика можлива тільки завдяки об"єктивно властивій податкам регулюючій функції.

Податок є атрибутом держави, таким же як територія і влада, і він є саме атрибутом суверенної держави і є політичним фактом, який викликається загальною і постійною необхідністю надання послуг з боку держави усім своїм юридичним і фізичним особам. Однак, податок повинний обов'язково узгоджуватися із платіжною спроможністю кожного платника як юридичної особи, так і громадянина.

Цей принцип податкоплатіжної спроможності вимагає, щоб платник сплачував податок відповідно своєму доходу. У випадку зміни доходу платника пропорційно повинен змінитися податок. Але податкова платіжездатність передбачає і те, що рівні доходи ще не являють однакову платіжну спроможність. Спроможність до платежу податку не завжди знаходиться в прямому відношенні до доходу, оскільки характер доходу різноманітний і існує багато матеріальних благ, які не розглядаються як доходи.

Loading...

 
 

Цікаве