WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Прибутковий податок з громадян - Дипломна робота

Прибутковий податок з громадян - Дипломна робота

Державний скарб, що був водночас приватною касою володаря, поповнювався податками, судовими зборами й прибутком із державних, тобто княжих, маєтностей. Крім установленої "дані" , було ще "полюддя", тобто оплата князям чи їхнім відпоручникам, коли вони роз'їжджали по краю чинити суди та виконувати інші адміністративні функції. А ще населення платило певні суми на зведення міст, мостів, гребель та шляхів.

Із судових зборів на користь державного (княжого) скарбу були так звані "вири", тобто покарання за вбивство - 40 гривень за звичайного чоловіка, по 80 - за "княжого мужа" та грошові покарання за дрібніші злочини.

Якщо хтось щось украв чи загубив і ні на кого не падає підозра, про втрату оголошувалося на громадському торзі. Після цього той, у кого знайшли загублену річ, мусив не тільки її повернути, а й заплатити 3 гривні за покару. За недоведену провину й арешт без вини смерда платилося 3 гривні, за боярина - 12 гривень.

На торгах і під час купівлі-продажу, що потребували урядового затвердженя чи посвідчення, при міських брамах і мостах брали плати для скарбу княжі "митники". На користь державного скарбу йшла більша частина воєнної здобичі та контрибуції; меншу частину ділив князь між дружиною і воїнами.

Княжий двір, а в першу чергу дружина, поїдали ледве не всі державні та княжі прибутки. Судові і адміністративні урядовці не обтяжували скарбу - вони оплачували себе самі процентами від стягнених податків, покарань та зборів.

В основу церковних та монастирських прибутків лягли так звані "десятини". Вперше десятину своїх доходів віддав на церкву князь Володимир (Десятинна церква). Йшли ті десятини від "данини, вирів і продажу й взагалі від усього, що йде на княжий двір". Із прийняттям християнства в Україні брали плату за церковні треби, що зростали в міру маєткової спроможності вірних" (Голубець Л. Велика історія України від найдавніших часів. 1993 р.).

З іншого історичного джерела дізнаємося, що князь тримав значну армію чиновників, які тільки збирали всякі податки. Говорячи сучасною мовою, то були своєрідні податкові інспектори. Зокрема В.І.Сергєєвич у своєму дослідженні "Віче і князь" (1867 р.) пише: "Управління фінансами перебувало в безпосередньому віданні самого князя. Для збирання мита і данини він призначав особливих чиновників - митників, данщиків, п"ятенщиків та інших митників, які не залежали від намісиків і волостелів..."

Німецькі та італійські вчені ще у XIX столітті розрізняли доходи держави на фондовані, тобто доходи від землі, майна і цінних паперів і нефундовані, які добуваються особистою працею. Різниця між цими доходами настільки помітна, що не вимагає пояснень. Якщо володарі фундованих доходів не вкладають особистої праці в одержання їх, вони витрачають розумові зусилля, а друга категорія платників повинна весь час думати, як досягнути до дня виплати зарплати, як забезпечити дітей і щось залишити на старість. І зовсім трагічно, коли на старість не лишається нічого. Тому законодавець, який визначає розмір податку на доходи, з різних джерел повинен враховувати це й вилучати з оподаткування ті джерела, доходи з яких будуть служити забезпеченню майбутнього життя.

Лютнева революція 1917 році в Петрограді вплинула на політично-економічну ситуацію в Україні.

В квітні 1917 року Українська Центральна Рада видає перші фінансові акти. Ось що було подекларовано в одній із постанов, ухвалених на засіданні Української Центральної Ради 23 квітня.

В Газеті "Вісті з Української Центральної Ради", №5 від травня 1917 року відзначалося, що:

" - Українською Центральною Радою для покриття трат, яких вимагають наші національні потреби, ухвалюється необхідність національного оподаткування всього українського народу.

- Оподаткування переводиться на принципи поступово-подоходного налогу.

- Ті, хто має доходи більше 800 крб. на рік, оподатковуються в розмірі 25 % від державного поступово-подоходного налогу.

- Хто має доходу менше 800 крб. річного, той платить 50 коп. в рік.

- При кожному губерніальному комітетові одкриваються фінансові комісії.

- Фінансові комісії при кожному комітетові організовують оподаткування всієї української людності на території губернії.

- Податок за 1917 рік виплачують до 1-го серпня (августа).

- Комітетові Ради доручається виробити інструкцію губерніальним фінансовим комісіям.

- Всі зібрані гроші одсилаються в скарбницю Української Центральної Ради".

Цілком певно, що формування міцної фінансової системи - одна із складових державності України. Для побудови нового ладу Україні необхідні були гроші. Українська Центральна Рада відразу ж після утворення делегувала до Петрограда своїх повпредів, які домагалися, щоб певна частина коштів, зібраних в Україні центральною казною Росії, була віддана українському народові для відродження національно-культурних потреб. Проте Тимчасовий уряд Росії відмовився відраховувати гроші Україні. В результаті Українська Центральна Рада віддруковує звернення до українського народу - Перший Універсал.

В віснику "Вісті з Української Центральної Ради", №9 від травня 1917 року відзначалося, що Українська Центральна Рада встановила особливий податок на "рідну справу".

В листопаді 1922 року в Радянському Союзі було встановлено прибутково-майновий податок. У 1924 році його було перетворено в прибутковий податок. Був період, коли ставилося питання про його скасування. Так, у 1960 році було прийнято Закон СРСР "Про відміну податків із заробітної плати робітників і службовців". Але він не почав діяти певно тому, що ефективність прибуткового оподаткування залежить від принципів, покладених в його основу. В СРСР завжди діяв диференційований підхід щодо прибуткового податку. Якщо звернутися до принципів оподаткування в СРСР, то довгий час у його основі був принцип диференціації суб'єктів оподаткування (платників податків). Платники податку поділялися за соціальною ознакою на такі групи:

  • робітники і службовці;

  • літератори і працівники мистецтв;

  • лікарі, адвокати, викладачі та інші особи, що займаються приватною практикою;

  • кустарі, ремісники та інші.

При визначенні ставок податку враховувалися джерела та розміри доходу. Більш прогресивні ставки податку встановлювалися щодо кустарів та ремісників.

З 1990 року розроблено нову прогресивну шкалу оподаткування, за якою платники податку з метою оподаткування були поділені залежно від джерела доходу на такі групи:

- робітники та службовці, які мали доходи, отримані за основним місцем роботи та не за основним місцем роботи. Доходи не за основним місцем роботи оподатковувались без встановлення неоподатковуваного мінімуму за спеціальною шкалою до 101 крб., а далі використовувалася основна шкала за основним місцем роботи.

Податки є однією з найважливіших фінансових категорій. Історично - це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. За традицією, яка бере початок від Адама Сміта, податки прагматично сприймаються як обов"язкові грошові платежі для забезпечення колективних потреб суспільства, як примусові стягнення з фізичних та юридичних осіб, вилучувані державою в силу її виключної влади. Податок постає таким, яким бачать його в реальній діяльності і платники, і чиновник- збирач податків.

Податок - це частина доходу (прибутку), яку громадяни і юридичні особи, що займаються господарською діяльністю, примусово віддають у державний і місцеві бюджети для задоволення загальнодержавних потреб. Податок, таким чином, має примусовий характер і використовується для надання таких послуг, необхідність яких зрозуміла всім. Ця необхідність за своєю природою неподільна. Право на введення податків належить тільки державі, яка може це право делегувати місцевим органам влади.

Податки необхідні всім державам світу, в тому числі і сучасній Україні, тому що держава може функціонувати лише при наявності і використання коштів на задоволення потреб усього суспільства.

Податки є головне джерело сучасних бюджетів держави, вони є основою їх і складають більшу частину всіх державних доходів. В державному бюджеті на певний строк у законодавчому порядку розписані доходи і видатки держави.

Державні послуги завжди надаються юридичними і фізичними особами, так, наприклад, послуги залізничного, повітряного, морського, автомобільного транспорту, системи охорони здоров'я, освіти, порядку і безпеки тощо, і всі вони вимагають фінансування їх.

Ми вважаємо, що податок - це акумулювання частини доходу державою і місцевими органами влади з громадян або юридичних осіб різних форм власності з метою виконання загальнодержавної діяльності.

За економічним змістом - це фінансові відносини між державоюі платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідного для виконання державою її функції. На відміну від фінансів ці взаємовідносини, з нашої точки зору, мають односторонній характер, оскільки здійснюються від платників до держави. Для фінансової науки важливо розв'язати проблему: які платежі держави слід вважати податками, а які ні. Це обумовлено тим, що частина коштів юридичних та фізичних осіб вноситься не до бюджету держави, а до інших централізованих фондів.

Loading...

 
 

Цікаве