WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Прибутковий податок з громадян - Дипломна робота

Прибутковий податок з громадян - Дипломна робота

У США, Канаді, Великій Британії сьогодні домінують прямі податки. Їх питома вага в загальній сумі бюджетних надходжень дедалі збільшується. Останім часом підвищення ролі прямих податків спостерігається у Франції - країні, де традиційно переважали непрямі податки. Більш-менш урівноважене співвідношення прямих і непрямих податків, що неодноразово змінювалося під впливом соціально-економічної ситуації в країні, має Італія. В Японії переважають прямі податки, проте після податкової реформи 1989 року дещо підвищилася роль непрямих податків.

Останні найчастіше перекладаються на споживача. Лише при неможливості зарахування розміру непрямих податків до ціни товару чи послуг вони перекладаются на виробників і за своїм економічним змістом наближаються до прямих податків. Здебільшого фактичними платниками непрямих податків є громадяни.

Широко застосовувати непрямі податки доцільно лише за умов наявності відносно ліберальної системи оподаткування особистих доходів громадян. Практика ж встановлення високих ставок непрямих податків у поєднанні з жорстокими умовами оподаткування доходів фізичних осіб суттєво погіршує їх фінансове становище і часто призводить до негативних соціально-економічних наслідків.

Щодо суб'єктів оподаткування "справедливішими" є прямі податки, оскільки їх розмір безпосередньо залежить від фінансово-майнового стану і кінцевих результатів діяльності платника. Саме тому в поєднанні значної кількості регулюючих завдань, які розв'язують прямі податки, із забезпеченням фіскальних інтересів держави роль прямих податків постійно підвищується у більшості розвинутих країн світу. Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і дарування, грошовий капітал, промислового) за своїм фіскальним і регулюючим значенням переважає прибуткове оподаткування, тобто оподаткування прибутку (доходу) підприємств і організацій і оподаткування особистих доходів громадян.

Розподіл надходжень прибуткових податків між фізичними та юридичними особами в країнах із різними економічними системами не одинаковий. У більшості розвинутих країнах серед прибуткових податків головне фіскальне місце посідає прибутковий податок з громадян. У багатьох постсоціалістичних країнах Східної Європи і країнах СНД частка податку на прибуток підприємств у дохідній частині бюджету переважає частку прибуткового податку із громадян.

Здебільшого заходи, що вживаються як нашою країною, так і більшістю цивілізованих країн, спрямовані на реформування податкової системи та зосереджені саме на прибутковому оподаткуванні. Це й зрозуміло, оскільки воно виконує роль чи не найголовнішого фіскального та регулюючого інституту держави.

Головною перевагою прибуткового оподаткування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу).

Жоден із інших податків в тому числі й прямих, не має такої залежності від кінцевих результатів діяльності господарюючих суб"єктів і громадян, як прибуткові податки.

Недоліки останніх полягають, по-перше, у складності обчислення оподатковуваного прибутку (доходу), оскільки платник завжди намагається приховати частину зароблених коштів. Цей факт постійно спонукає державу до нових завдань щодо забезпечення ефективного обліку та контролю доходів господарюючих суб"єктів і громадян, а також до встановлення жорстокого механізму відповідальності платників за порушення податкового законодавства.

По-друге, прибуткові податки мають становити ефективний фіскальний інститут лише за умов досягнення в державі певної стадії економічного розвитку, коли суб'єкти господарювання матимуть достатньо можливостей для одержання прибутку, а громадяни особистих доходів, головною складовою яких є заробітна платня.

У системі ринкових відносин поширене явище - ухиляння від сплати податків, яке базується на відносинах, що складаються в процесі розподілу доходів.

При розгляді цієї поблеми необхідно врахувати певні обставини. Умови ухилення від оподаткування не одинакові для різних осіб. Частина населення, що належить до одержувачів доходу у формі заробітної плати, за наявної системи прибуткового оподаткування позбавлена можливості ухилятися від сплати податків. Тому в цьому разі суб'єктом ухилення буде роботодавець.

Інша частина населення бере безпосередню участь у процесі підприємницької діяльності як суб'єкт або менеджер суб'єкта. У цьому разі оподаткування проводиться на підставі декларацій. І саме тут з'являється грунт для податкових зловживань.

Є два напрямки ухилення від сплати податків. Перший пов'язаний із кримінальною діяльністю або використанням незаконних методів: приховування доходів, фабрикування та завищення витрат, шахрайство і підробка документів, підкуп державних посадових осіб тощо. Другий напрямок полягає у легальному ухиленні й базується на використанні у податковому законодавстві лазівок. З юридичної точки зору таке ухилення не протиправним діянням.

Для вивчення тенденцій розвитку діяльності, пов'язаної з приховуванням руху капіталів, у багатьох країнах використовується різноманітна методика. На мікрорівні аналізується рух готівкових коштів, які перебувають в обігу. Відомо, що у розвинутих країнах розрахунки проводяться з допомогою безготівкових грошей, а нелегальна діяльність пов'язується з використанням готівки. Встановлення зв'язку між грошима, що перебувають на зберіганні та в обігу, з одного боку, і масштабами легальної діяльності - з іншого, дає змогу досить чітко визначити розміри приховуваних капіталів.

Усвідомлюючи, що нелегальна діяльність є складовою частиною всієї економіки держави, закордонні фахівці значну увагу приділяють питанням визначення її обсягів. Так, у Авcтрії визначено дві складові частини. Це, по-перше, нелегальна діяльність осіб, які мають приватну справу, що включає продаж товарів і послуг, котрі не вказують у звітах або декларуються як поміжне споживання. По-друге, нелегальна діяльність службовців, які працюють за власним фахом або виконують іншу роботу.

При здійсненні розрахунків до уваги береться тільки офіційна інформація. У ході досліджень фіксуються дані про відпрацьований час з окремих видів діяльності, кількість осіб, зайнятих на додатковій роботі, за видами діяльності, кількість підприємств за розмірами та видами економічної діяльності, а також службовців і підприємців за видами діяльності.

У 70 - 80-х роках XX століття у ряді країн нелегальний бізнес вивчався в розрізі трьох видів діяльності, а саме:

- незадекларованого легального виробництва товарів та послуг;

- виробництво товарів та послуг, заборонених законом;

- прихованого доходу в натуральній формі.

Найвагомішою складовою нелегального бізнесу є незадеклароване виробницво товарів та послуг, яке охоплює виробничі види законної діяльності, але приховує від держави з метою ухилення від оподаткування та інших обов'язкових платежів. Такі види діяльності, як будівництво, торгівля, медичні та юридичні послуги, розлядаються як основні джерела незадекларованого законного виробництва й утворення прихованих капіталів.

У розвинутих країнах нелегальний бізнес посідає помітне місце у виробництві валового національного продукту. Його обсяг у різні роки становить 5-12 % . У деяких латиноамериканських країнах питома вага такого бізнесу доходить до 30 %. Цей показник вважається критичною межею, яка свідчить про те, що економіка набуває "тіньового" характеру. У деяких африканських країнах через ухилення від податків бюджети щороку недораховують близько 50% від суми запланованих надходжень.

В Україні у процесі ухилення від сплати податків найбільшого розмаху набула діяльність із приховування руху капіталів, а звідси й доходів. Це явище стало сьогодні загальним і всеохоплюючим. На практиці існує мало таких підпримств і підприємців, які повною мірою звітують про свою діяльність та отримані доходи.

Прихований рух капіталів забезпечується: наявністю попиту на капітал в тій чи іншій формі; наявністю стійкої грошової одиниці, як правило, долара США; дійової фінансової системи (банки не вдаються до інформації, наскільки легалізованою є та чи інша угода). мають значення також брак загальнодержавної ефективної інформаційної бази й удосконалість існуючого законодавства.

З теоретичної точки зору характерною особливістю категорії "капітал" є рух, тобто зміна форми існування з метою збільшення абсолютної маси. Таку саму характеристику має і капітал, який виключено з офіційного обороту. В процесі такого руху прихований капітал постійно змінює субстанційну форму і в будь-якому разі для забезпечення попиту з'являється на офіційному ринку.

На нашу думку, при системі оподаткування, яка охоплює всі сторони фінансово-господарської діяльності, що об'єднує і контролює всі структурні підрозділи ринку, приховуваний капітал має стати менш можливим.

Loading...

 
 

Цікаве