WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Фіксований сільськогосподарський податок - Курсова робота

Фіксований сільськогосподарський податок - Курсова робота

На нашу думку, зниження податковою навантаження зумовлене спеціалізацією господарств району на тваринництві (господарства забезпечують потребу Києва та приміських районів у продукції птахівництва, молочно-м'ясного тваринництва). В цих підприємствах переважають пасовища. Ті ж підприємства, які спеціалізуються на рослинництві, мають сплачувати відносно більші суми податку за рахунок наявності великого обсягу ріллі, сіножатей, які за кадастровою оцінкою є якіснішими ґрунтами.

Порівнюючи дані розрахунків надходжень до бюджету, можна зробити висновок про зменшення ролі фіксованого податку в наповненні доходної частини бюджету. Однак податок повинен виконувати також регулюючу функцію, крім фіскальної. Щодо регулювання відносин у сільському господарстві поки що рано робити остаточні висновки. Про ефективність чи неефективність введення ФСП для сільськогосподарських виробників свідчитиме динаміка сільськогосподарського виробництва в Україні та створення в даному секторі економіки додаткового валового внутрішнього продукту. Однак це — тема окремого дослідження. Нині ж можемо зробити лише попередні висновки щодо результатів його впровадження. В оподаткуванні сільськогосподарських виробників України існують як переваги, так і недоліки. До переваг слід віднести:

  • зниження податкового навантаження на сільськогосподарських виробників в Україні;

  • спрощення механізму нарахування податків та зменшення документообороту в обліку оподаткування сільського господарства (складається одна форма розрахунку замість розрахунків всіх податків, які ввійшли до ФСП);

  • прив'язка до кількості та якості основного ресурсу в сільському господарстві — земельних угідь, що спонукає виробників до ефективнішого його використання;

  • впровадження податку дає надію на незмінність податкових ставок в сільському господарстві протягом найближчого часу (хоча можливе внесення змін у зв'язку з прискоренням економічних реформ в аграрному секторі);

  • фіксований податок враховує сезонність сільськогосподарського виробництва, оскільки найбільші суми ФСП повинні бути сплачені в III та IV кварталах року, коли підприємства починають одержувати кошти від реалізації своєї продукції.

  • Водночас в оподаткуванні сільськогосподарських виробників існує багато проблем, які не вирішило впровадження фіксованого податку. Основні негативні наслідки введення цього податку:

  • не враховується рівень матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств;

  • спрощення податкового обліку та механізму сплати податків через поєднання декількох податків в один призводить до підвищення залежності від його ставки всього податкового навантаження на виробника;

  • вигідною є натуральна сплата податку, яка припускається при сплаті ФСП, хоча в усьому світі розрахунки в натуральній формі менш прогресивні для економіки країни;

  • недостатній зв'язок окремих складових фіксованого податку з площами та якістю земельних угідь господарств (відрахування на соціальні заходи, податок з власників транспортних засобів тощо);

  • фіксований сільськогосподарський податок не враховує всього спектру соціально-економічних умов перехідного періоду, що знижує його регулюючі функції; не зовсім доцільним, на наш погляд, є включення до складу ФСП окремих податків та платежів (зокрема, за користування природними ресурсами — відсутній механізм стимулювання ефективного та економного використання води, інших природних ресурсів);

  • незважаючи на спрощення в оподаткуванні та зниження податкового тиску, бюджет недоотримав лише в 1999 р. близько 188 млн. грн. З впровадженням 70-відсоткового внесення сум ФСП до бюджету дисципліна, очевидно, не підвищиться.

Таким чином, впровадження фіксованого сільськогосподарського податку, як і будь-яке нововведення, має як позитивні, так і негативні моменти для діяльності сільськогосподарських підприємств. Основним завданням удосконалення податкового механізму в сільському господарстві має стати більша диференціація ставок податку з урахуванням не тільки обсягів та якості земельних угідь, а й матеріально-технічної бази, рівня доходів та платоспроможності, життєвого циклу підприємства, чисельності його працівників, видів продукції. Ці заходи дозволять посилити регулюючу та стимулюючу функції податків у сільському господарстві. Аграрний сектор вимагає постійної уваги та регулювання з боку держави як специфічна та пріоритетна галузь в економіці України.

3 метою створення кращих економічних умов для виробничої та інвестиційної діяльності можна виокремити такі заходи щодо вдосконалення оподаткування сільськогосподарських товаровиробників:

  • при вдосконаленні податкової системи України поліпшувати умови функціонування вітчизняного товаровиробника — головної ланки у державі й основного платника в бюджет;

  • використовувати для всіх організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі диференційовану багатоканальну систему платежів у бюджет, які б сприяли ефективнішому врахуванню всіх чинників діяльності — засобів виробництва, включаючи земельні і трудові ресурси; [5, с. 76]

  • зберегти діючу систему оподаткування і відрахувань у позабюджетні фонди, а також пільги, виключивши з оподаткування прибуток від сільськогосподарської діяльності спеціалізованих товаровиробників індустріального типу;

  • нараховувати податок на прибуток і додану вартість, виходячи з фактичних цін реалізації продукції, робіт і послуг, не проводити донарахування податків при реалізації за цінами, нижчими фактичної собівартості, що суперечить принципам ринкової економіки і призводить до додаткового вилучення коштів у бюджет, в тому числі і за рахунок збитків, при значних витратах галузі внаслідок диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію і засоби виробництва;

  • підвищити рівень земельного оподаткування для збереження, поліпшення та ефективнішого використання земельних ресурсів, оскільки сільськогосподарські угіддя є головним засобом аграрного виробництва;

  • з метою збереження і підвищення зацікавленості товаровиробників працювати на землі плату за землю встановити в межах диференціальної ренти, відображаючої якість угідь, їх місцезнаходження по відношенню до ринків збуту, кількість та якість вирощеної на цих землях продукції;

  • для подальшого реформування земельних відносин і збереження сільськогосподарських угідь оцінити останні у вартісному виразі, організувати бухгалтерський облік замість натурального, який не відповідає їх раціональному використанню, закріпити їх за юридичними і фізичними особами, передбачивши відповідальність за нецільове використання і зниження родючості земель;

  • удосконалити санкції за податкові порушення з урахуванням їх змісту і завданого бюджету збитку, умов порушення законодавства, а також відповідальності податкових органів за необґрунтоване завдання збитку платнику податку.

3. Проблеми правового регулювання порядку перерахунку податку.

На сьогодні фіксований податок у складі податкової системи України дає можливість оподатковувати доходи сільськогосподарських товаровиробників за спрощеним порядком, що сприяє розвитку сільського господарства у державі, що проявляється в зниженні податкового тягара (див.таблицю 2).

Проте аналіз чинного законодавства України з приводу правового регулювання фіксованого податку свідчить про ряд невирішених питань, пов'язаних з існуючими правилами перерахування сум цього податку до державної казни. Ці питання обумовлені прогалинами у врегулюванні певних податкових правовідносин, що містять чинні нормативно-правові акти, а також колізією, неузгодженістю законодавчих актів.

Як відомо, вирахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та обов'язкове соціальне страхування є однією із складових частин фіксованого податку, тому останній у визначених законодавством України розмірах зараховується до відповідних місцевих бюджетів і державних цільових фондів.

При справлянні фіксованого сільськогосподарського податку до місцевого бюджету спрямовується 30 відсотків, на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68, на обов'язкове соціальне страхування - 2 відсотки (ст. 6 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 p.).

Проте у зв'язку з набиранням чинності Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 p., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 p., "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 p., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р, соціальне страхування здійснюється на підставі норм цих законів шляхом сплати страхових внесків. Усі нормативно-правові акти повинні бути приведеними у відповідність до цих законів. Однак на сьогодні продовжують діяти норми Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 p., які не враховують змін, запроваджених вказаними вище законами із державного соціального страхування.

Отже, виникає колізія законодавчих актів, що створює складну ситуацію для платників фіксованого податку. Це пов'язано з тим, що всіма вказаними вище законами вводиться новий вид обов'язкового платежу, названий страховим внеском, справляння якого не передбачено Законом України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 р., згідно з яким, якщо будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), що вводяться законами України, не включені у даний Закон, то сплаті вони не підлягають. Крім того, використання нового терміну "страховий внесок" у законах для позначення старого поняття "збір" не може бути підставою для ігнорування норм чинного законодавства і введення нових обов'язкових платежів. Це призводить до виникнення суперечностей між нормативно-правовими актами. [8, с. 60]

Loading...

 
 

Цікаве