WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Стандарти аудиту - Курсова робота

Стандарти аудиту - Курсова робота

Зауважимо, що нормативи (стандарти) аудиторської діяльності обов'язкові і для клієнтів аудитора, хоч відповідних положень в них, зрозуміло, менше, ніж пунктів, які регламентують діяльність аудитора; вони стосуються питань надання клієнтом необхідної аудитору інформації; сприяння в його роботі і т. ін. На жаль, багато клієнтів не розуміють цього, що пов'язано перш за все з новизною аудиту та частково з тим, що стандарти називаються "нормативами аудиторської діяльності". Але основна причина – це відсутність чітких вказівок щодо цього в нормативних актах. Такий стан потрібно якомога скоріше виправити: першочергово внести відповідні пункти в законодавчі акти, що регулюють аудит у країні.

Поступово буде зростати роль економічного механізму регулювання аудиту, а нормативи (стандарти) аудиторської діяльності будуть частиною законодавчого механізму. Наприклад, якщо користувач аудиту висуне позов аудиторській фірмі щодо відшкодування понесеного збитку, то розміри відшкодування, на мій погляд, повинні суттєво залежати від того, чи дотримувалась аудиторська фірма нормативів аудиторської діяльності.

2. Основні принципи міжнародних національних нормативів

У міжнародних і національних нормативах (а саме в ISA та ННА) визначено одинадцять основних принципів: 1) планування аудиту; 2) обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; 3) доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості і достовірності; 4) додержання методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; 5) аналіз інформації та формування висновків; б) відповідальність за зроблений висновок; 7) додержання порядку документального оформлення; 8) взаємодія аудиторів; 9) обґрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або фахівця іншої галузі; 10) повне інформування клієнта; 11) контроль якості роботи аудитора.[9;ст.41]

Розглянемо докладніше кожний з цих принципів.

Планування аудиту (ISA 300; ННА 2 і 9). Відповідно до ННА 9 "Планування аудиту" планування це вироблення головної стратегії та конкретних підходів до очікуваних характеру, періоду і часу проведення аудиту. Метою плануванняє звернення уваги аудитора на найважливіші напрями аудиту, організація роботи і нагляд за роботою асистентів; координація роботи аудиторів га інших фахівців.

Процес планування передбачає три етапи:

Попереднє планування аудиту, під час якого, як правило, вивчають наявність і стан бухгалтерської документації за допомогою спеціальних тестів (таблиці запитань), а також попередньо оцінюють системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою визначення рівня властивого ризику та ризику внутрішнього контролю.

2. Підготовка і складання загального плану аудиту (overall audit plan).

3. Підготовка і складання програми аудиту (audit program) дають змогу встановити цілі для кожної ділянки роботи, зміст, час і обсяг запланованих аудиторських процедур, необхідних для виконання загального плану аудиту; є інструктивним матеріалом для асистентів, залучених до аудиту, і засобом контролю та запису відповідного виконання робіт.

Обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю (ISA 500; ННА 2, 12 і 14). Аудиторські докази (audit evidence) означають інформацію, отриману аудитором для формування умовиводів, на яких ґрунтується аудиторський висновок. Аудиторські докази охоплюють первинні документи і бухгалтерські записи, які є основоположними для фінансової звітності, а також підтверджуючу інформацію з інших джерел. Визначення терміна "значущість" в ННА не наведено, але зазначається, що "при одержанні аудиторських доказів процедурами перевірки на суттєвість (substantive procedures) аудитор повинен оцінити розмір достатності та належності аудиторських доказів, одержаних шляхом таких процедур, разом з будь-якими даними, одержаними в результаті тестів систем контролю (tests of control) для обґрунтування тверджень фінансової звітності" (ННА 14). При цьому під достатністю (sufficiency) слід розуміти кількість, а під належністю (appropriateness) якість. В ННА 14 зазначено про такі фактори достатності та належності, як: характер та розмір ризику на рівні фінансової звітності, залишків по рахунку чи класу операцій; характер систем обліку та внутрішнього контролю і оцінка ризиків контролю (control risk); суттєвість (materiality) питань, які вивчаються і розглядаються; досвід, набутий упродовж попередніх аудиторських перевірок; результати аудиторських процедур із зазначенням можливих випадків шахрайства або помилок; джерела та надійність наявної інформації (розташовані за джерелами у порядку збільшення надійності: з внутрішніх джерел; із зовнішніх джерел; одержані безпосередньо аудитором; у формі документів чи письмових подань).

Доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості та достовірності (ISA 500; ННА 2 і 11). Принцип доцільності передбачає, що процедури, необхідні для проведення аудиту, повинні визначатися тільки аудитором з урахуванням Національних нормативів аудиту, вимог законодавства України або відповідно до попередньо узгоджених умов проведення аудиторської перевірки та вимог до підготовки звітності і здійснюватись згідно з методикою і технікою, максимально спрямованими на цілі, що поставлені перед аудитором і заплановані в програмі аудиту. В контексті цього питання: метод сукупність прийомів і способів; в свою чергу, останні є теж сукупністю прийомів, яких в аудиті шість:

1) перевірка (inspection) передбачає перевірку (зіставлення) записів і первинних документів (тобто на відповідність первинних документів (source documents) обліковим записам у журналах (journal), Головній книзі (General ledger) і сумам відповідних статей або твердженням фінансової звітності (financial statements)), а також перевірку наявності матеріальних активів (інвентаризація physical count);

2) спостереження (observation);

3) опитування (inquiry) пошук інформації обізнаних осіб всередині і за межами підприємства;

4) підтвердження (confirmation) отримання від контрагентів підтверджуючої інформації] (corroborate information) для зіставлення з бухгалтерськими записами підприємства;

5) підрахунок (computation);

6) аналітичні процедури (analytical procedures).

Додержання методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних (ISA 400; ННА 12, 14, 17, 31 і 32). Ризик аудиту складається з трьох видів:

1) властивий ризик (inherent risk), пов'язаний із здатністю залишку по певному бухгалтерському рахунку або певній категорії операцій до суттєвих перекручень;

2) ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю (control risk);

3) ризик невиявлення помилок (detection risk), який складається з ризику аналізу, ризику неправильного визначення розміру суттєвості, ризику визначення неправильного методу вибірки (sampling risk). Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не здійснює суцільну перевірку всієї інформації, оскільки висновків щодо залишків по рахунку, класу операцій чи контролю можна досягти застосуванням судження чи статистичної вибірки.

Аналіз інформації та формування висновків (ISA 520; ННА 16 і 26). Аудитор повинен проаналізувати висновки, одержані на основі аудиторських доказів, для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку (audit opinion), який повинен містити чітке і зрозуміле уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Аудиторський висновок включає чітке письмове висловлення думки про фінансову звітність у цілому. Позитивний висновок дається, коли аудитор вирішив, що фінансова звітність дає правдиве і справедливе

уявлення (чи представлена справедливо, в усіх суттєвих аспектах) відповідно до визначених критеріїв підготовки і подання фінансової звітності.

Аудиторський висновок може бути позитивним (unqualified opinion), умовно-позитивним (qualified opinion), негативним (adverse opinion). Крім того, може мати місце відмова від надання аудиторського висновку (disclaimer of opinion). Аудиторський висновок складається у довільній формі, але обов'язково в ньому мають бути: заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про фінансову звітність, дата складання аудиторського висновку, адреса аудиторської фірми, [підпис аудитора.

Відповідальність за зроблений висновок (ННА 26). Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 р. (ст. 25 "Цивільно-правова відповідальність аудиторів і аудиторських фірм" і ст. 26 "Інші види відповідальності аудиторів") вказує, зокрема, на відповідальність аудиторів України за наданий аудиторський висновок. За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

За неналежне виконання своїх професійних і обов'язків до аудитора Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, припинення дії сертифіката та ліцензії. Додержання порядку документального оформлення (ННА 4 і 6). Робоча документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері, чернеток, зафіксована на електронних носіях інформації або на кіно- чи відео плівку. Вона включає інформацію, яка повинна підтвердити висновки та пропозиції по аудиторському висновку. Зміст робочої документації це питання професійного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхідності документувати кожне спостереження або обстеження.

Loading...

 
 

Цікаве