WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Спрощені системи оподаткування малого бізнесу - Курсова робота

Спрощені системи оподаткування малого бізнесу - Курсова робота

Середня чисельність працівників за звітний період не повинна перевищувати наступних граничних рівнів, що встановлені для малих підприємств: у промисловості – 100 чоловік; у будівництві – 100 чоловік; на транспорті – 100 чоловік; у сільському господарстві – 60 чоловік; у науково-технічній сфері – 60 чоловік; в оптовій торгівлі – 50 чоловік; у роздрібній торгівлі і побутовому обслуговуванні населення – 30 чоловік; в інших галузях і при здійсненні інших видів діяльності – 50 чоловік.

У середню чисельність працівників включаються всі його працівники, у тому числі працюючі по договорах цивільно-правового характеру і по сумісництву (з обліком реально відпрацьованого часу), а також працівники філій, представництв і інших відособлених підрозділів зазначеної юридичної особи.

При цьому підприємства, що здійснюють кілька видів діяльності, відносяться до малого бізнесу за критерієм чисельності того виду діяльності, частка якого є найбільшою в річному обсязі.

Якщо мале підприємство в який-небудь період своєї діяльності перевищило цю чисельність, то воно позбавляється пільг, передбачених чинним законодавством для суб'єктів малого бізнесу на цей період і на наступні 3 місяці.

Порядок заснування малих підприємств. Підприємство може бути засновано або за рішенням власника чи майна уповноваженого ним органу, або за рішенням трудового колективу державного чи муніципального підприємства у випадках і порядку, передбаченому Законом.

Підприємство може бути засноване в результаті виділення зі складу діючого підприємства, об'єднання, організації одного чи декількох структурних підрозділів зі збереженням за ними існуючих зобов'язань перед підприємством.

Підприємство може бути засноване в результаті примусового поділу відповідно до антимонопольного законодавства України.

Установчими документами підприємства є статут підприємства, а також рішення про його чи договір засновників. У статуті підприємства визначаються організаційно правова форма підприємства, його назва, адреса, органи керування і контролю, порядок розподілу прибутку й утворення фондів підприємства, умови реорганізації і ліквідації підприємства.

Статут підприємства затверджується його засновником. На державному і муніципальному підприємстві, а також на підприємстві змішаної форми власності, у майні якого частка чи держави чи місцевої Ради складає більш 50%, статут затверджується засновником разом із трудовим колективом.

Підприємство вважається створеним і здобуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація підприємства.

Державна реєстрація підприємства, незалежно від його організаційно-правової форми, здійснюється місцевою Радою за місцем знаходженння підприємства.

Дані державної реєстрації підприємства в місячний термін повідомляються Радою, що зареєструвала підприємство, у Міністерство фінансів України для включення до Державного реєстру.

Діяльність незареєстрованного підприємства забороняється. Доходи, отримані від діяльності такого підприємства, стягуються через суд і направляються в місцевий бюджет.

Для реєстрації підприємства засновник представляє наступні документи:

- заява засновника,

- статут підприємства,

- рішення про створення підприємства чи договір засновників,

- довідка про сплату державного збору.

Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації підприємства повинне бути прийнято не пізніше чим у місячний термін з моменту видачі заяви засновника, статуту, договору засновників і свідчення про сплату держмита.

Відмова в державній реєстрації підприємства можлива у випадку порушення встановленого Законом порядку створення підприємства, а також невідповідності установчих документів вимогам законодавства України.

Відмова в реєстрації підприємства за іншими мотивами є незаконною. Про рішення відмовити в реєстрації підприємства відповідний орган зобов'язаний повідомити в 3-х денний термін у письмовій формі засновнику підприємства.

Відмова в реєстрації підприємства може бути оскаржена у судовому порядку. Підприємець може стягнути через суд збитки, нанесені в результаті незаконного відмовлення в реєстрації підприємства.

Ліквідація і реорганізація підприємства.

Припинення діяльності підприємства може здійснюватися у виді його ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення в іншу організаційно-правову форму).

Ліквідація і реорганізація підприємства здійснюється за рішенням власника чи органу, уповноваженого створювати такі підприємства, за згодою трудового колективу або за рішенням суду.

Підприємства ліквідуються у випадках:

- визнання банкрутом,

- ухвалення рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, установлених законодавством України, якщо в передбачений рішенням термін не забезпечене дотримання тих чи умов, не змінений вид діяльності,

- визнання судом недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства,

- за іншими підставами, передбаченим законодавчими актами України.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, утвореної власником майна підприємства чи уповноваженим ним органом, разом із трудовим колективом. За їх рішенням ліквідація може проводитися самим підприємством в особі його органа управління.

Ліквідація підприємства при банкрутстві здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Оподатковування підприємств малого бізнесу

В Україні оподаткування малого бізнесу є однією з найсерйозніших проблем і перешкод на шляху розвитку малого підприємництва: воно має фактично лише фіскальну мету, надзвичайно громіздке і в багатьох випадках нелогічне. Загальна орієнтація податкового законодавства в країні така, що вона позбавляє підприємство ключової мети діяльності - прибутку. Багато хто з українських дослідників називають податкову систему однією з найзаплутаніших та найворожіших до підприємництва та економіки в цілому. З одного боку, уряд продовжує потурати окремим секторам економіки (гірничо-металургійному комплексу, вуглевидобуванню та переробним підприємствам), а з другого, посилюється тиск на прибуткові фірми.

Згідно із Законом України "Про оподаткування", сукупні вилучення в бюджет становлять 37 обов'язкових податків та зборів (21 в державний бюджет і 16 в місцеві бюджети). Загальний обсяг податкових сум, які підлягають сплаті підприємствами, сягає до 90% балансового прибутку. Тому в Україні давно проявляється "ефект Лаффера" - зниження надходжень в бюджет з причини перевищення податкових ставок над граничне допустимим рівнем.

Малі підприємства, як найуразливіші суб'єкти ринку, в найбільшому ступені потерпають від податкового пресингу, особливо, згідно з опитуванням 2001 р., від таких податків: ПДВ (64% респондентів), податок на прибуток (46%), нарахування в фонд заробітної платні (22%), Пенсійний фонд (8%), податок на землю (3%), акцизи (1%), податки та збори місцевих органів влади.(1%) [5]. Якщо відношення чистих податків до ВВП у розвинутих країнах становить: в СІЛА -8%, Франції - 12.7%, Німеччині - 11.2%, то в Україні воно значно вище: у 1991 р.-25.2%, 1996 р.-48%, 1997 р. - 48.6% [4].

Високі ставки були недоцільно введені в Україні за аналогією із зарубіжними країнами. Наприклад, ПДВ появився у 1968 р., проте така розвинута країна, як Швейцарія, застосувала його лише у 1985 р. (ставка 5%). В Японії він теж був запроваджений з низькою ставкою, але виявився недоцільним. Справа в тому, що практика введення ПДВ як непрямого податку пов'язується, насамперед, з перевиробництвом товарів, з вилученням з обороту зайвих фінансових коштів. Ясно, що в Україні ні про яке перенасичення ринку товарами і послугами не може бути й мови. Тому висока ставка ПДВ призвела до того, що більша частина малих підприємств (особливо в сфері послуг, де низька капіталомісткість) змушена була підтримувати ціни на достатньо високому рівні, що зробило їх продукцію недосяжною для середніх споживачів.

Крім цього, в податковому законодавстві постійно відбуваються зміни та доповнення, які створюють додаткові труднощі для підприємців та їх бухгалтерів: потрібно переробляти звітність, найчастіше, заднім числом. Наприклад, лише за 1997-1998 рр. до Закону "Про податок на додану вартість" було внесено майже 200 змін. А за IV квартал 1999 р. Державна податкова адміністрація прийняла 137 нових податкових регуляцій, які були опубліковані лише у внутрішніх виданнях, а також 27 законів або змін до законів, що регулюють оподаткування малих підприємств. Крім того, багато податкових законів приймається як закони прямої дії, хоча явно вимагають роз'яснень та інструкцій. Останні часто появляються значно пізніше, ніж в день набрання законом чинності. Це призводить до того, що підприємці заплутуються в тенетах податкової павутини, по-різному тлумачать неоднозначні положення, що в кінцевому підсумку спричиняє помилки і наступні за ними штрафні санкції.

Loading...

 
 

Цікаве