WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік витрат ВАТ Рівнеазот - Курсова робота

Облік витрат ВАТ Рівнеазот - Курсова робота

19) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

20) компенсація робітникам за використання для потреб виробництва власного інструменту і особистого транспорту.

Зазначені витрати включаються до витрат виробництва за умови використання такого інструменту (транспорту) тільки для потреб виробничої діяльності. Компенсація установлюється за домовленістю сторін (колективним договором чи індивідуально) у межах норм амортизації;

21) суми вихідної допомоги, передбачені чинним законодавством, працівникам, пов'язаним з виробничою діяльністю;

22) суми матеріальної допомоги (премій, заохочень) працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), які не можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат, працівникам апарату управління цехами, дільницями тощо, а також загальновиробничому персоналу;

23) інші витрати цеху, дільниці Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду, вмінні загальновиробничі витрати прямо і повністю відносяться на виробничу собівартість виробленої продукції (на рахунок виробництва).

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, машино-годин, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення, тобто ця частина витрат зразу списується на рахунок собівартості реалізації Розподілена частина постійних загальновиробничих витрат відноситься на виробничу собівартість продукції

Слід зазначити, що абсолютно точного розподілу витрат на постійні і змінні не може бути, так як існують витрати, що містять в собі постійну і змінну частини.

До статті калькуляції "Втрати від браку" належать:

• вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин;

• вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування;

• витрати на усунення браку;

• витрати, що перевищують установлені норма витрат на гарантійний ремонт (тобто 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування) та витрати на утримання гарантійних майстерень.

• технологічні втрати. ,

До статті калькуляції "Інші виробничі витрати" належать витрати, пов'язані з епізодичними та періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів щодо перевірки їх на відповідність до вимог встановлених стандартів або технічних умов;

витрати періодичних випробувань (коротких контрольних) щодо оцінки зібраного, готового до реалізації виробу, або його складових частин на відповідність вимогам нормативної документації. До статті калькуляції "Попутна продукція" включається вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.

Кількість та вартість попутної продукції відображається у статті калькуляції "Попутна продукція" з розподілом за видами із знаком мінус (-).

Висновок

За кордоном у практиці обліку застосовуються інші методи обліку І варіантів витрат і калькулювання собівартості продукції.

Зокрема, система стандарт-кост передбачає роздільний облік витрат: стандартних ( за нормами) і відхилень від стандартів (від норм). Ця система має багато спільного з нормативним методом. У системі стандарт-конст усі витрати розраховуються до початку виробництва. Вироби, операції і процеси калькулюються використанням стандартів у кількісному і вартісному вираженнях. Розробляються спеціальні рахунки для відображення фактичних витрат. Різниця між фактичною і стандартною собівартістю збирається на окремих рахунках. Систему стандарт-кост вважають одним з найважливішим інструментів контролю витрат у системі управлінського обліку.

Розглянуті методи являють собою облік і калькулювання повної собівартості продукції (робіт, послуг), тобто усі витрати відносять до собівартості продукції і обліковують в системі рахунків виробничого обліку.

Принципово інше значення має система директ-костинг, що являє собою метод усіченої (неповної) собівартості. Сутність цієї системи полягає в тому, що прямі витрати узагальнюють за видами готових виробів, непрямі ж витрати збирають на окремих рахунках і списують на загальні фінансові результати того звітного періоду, у якому вони виникли. Такий розподіл витрат є необхідним для забезпечення можливості управління прибутком. Систему директ-костинг покладено основу методики обліку витрат, прийняту в Національних стандартах бухгалтерського обліку. Облік витрат і визначення собівартості готової продукції ведеться тільки за змінними витратами. За змінними витратами оцінюються незавершене виробництво і залишки готової продукції.

У системі директ-костинг формується новий показник результату діяльності – маржа за змінною собівартістю, яка визначається як різниця між відпускною вартістю реалізованої продукції і змінними витратами. Якщо від суми маржі відняти постійні витрати, дістанемо кінцевий фінансовий результат – прибуток чи збиток. Коли маржа за змінними витратами тільки відшкодовує самі постійних витрат, досягається "мертва точка", або точка критичного обсягу виробництва, коли фінансовий результат дорівнює нулю.

Для розподілу непрямих витрату світовій практиці існує безліч різних методів. Це свідчить про те, що вибір одного з методів є суб'єктивним рішенням. Неправильно обраний метод спричиняє перекручування даних про собівартість продукції і, як наслідок, неможливість адекватно оцінити динаміку прибутку – найважливіший результат діяльності будь-якого підприємства.

На практиці можуть застосовуватись комбіновані методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, які дозволяють максимально використовувати переваги окремих методів прийняття управлінських рішень.

Список використаної літератури

  • Газета "Все про бухгалтерський облік" №84 (751) Спец випуск №87, від 16 вересня 2002 року.

  • Голов С. Ф., Костенко Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. Київ Лібра 2001р.

  • Державний комітет промислової політики України. Київський державний інститут хімічної промисловості. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Київ 2001 рік.

  • Інструкція №69 з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.1994 року №69.

  • Марочкіна A.M. Бухгалтерський облік за національними стандартами. Навчальний посібник. Харків 2002 рік.

  • Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року №27/4248.

  • Пушкар М.С. Фінансовий облік Тернопіль "Економічна думка" 2001 р.

  • Loading...

     
     

    Цікаве