WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облік амортизації, зносу необоротних активів - Курсова робота

Облік амортизації, зносу необоротних активів - Курсова робота

Відповідно до другого варіанта балансова вартість об'єкта, що надходить чи вибуває, станом на 1 число місяця відповідно виключається або зараховується до балансової вартості всієї групи станом на цю саму дату. Оскільки порядок щомісячного визначення балансової вартості групи не передбачений методом розрахунку амортизації, то виведемо формулу, що враховувала б надходження і вибуття об'єктів основних засобів по цій групі на початок другого та третього місяців розрахункового кварталу і не враховувала б за цей період нарахованої амортизації по об'єктах, що входять до складу групи:

Б(х) = Б(а) + П(х – 1)-В(х – 1) (2),

де Б(х) – балансова вартість групи на початок місяця, за який здійснюється розрахунок амортизації;

Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду (кварталу), до складу якого входить місяць, за який провадиться розрахунок амортизації; П(х – 1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів протягом місяців, що входять до складу звітного періоду (кварталу) і передують місяцю, за який розраховують амортизацію;

В(х – 1) – сума виведених з експлуатації основних фондів впродовж місяців, що родять до складу звітного періоду (кварталу) і передують місяцю, за який здійснюється розрахунок амортизації.

Квартальну і місячну суми амортизації визначають на основі загальної балансової вартості групи відповідно до порядку, розглянутого вище.

Однак такий варіант розрахунку, на мій погляд, більш складний у застосуванні, особливо тоді, коли на підприємстві є велика кількість об'єктів основних засобів і зміна їх складу (наладження і вибуття) відбувається з великою інтенсивністю. Таким чином, перший запропонований нами варіант, на нашу думку, більш практичний у застосуванні.

Облік амортизації з використанням П(С)БО8

Положення (стандарт ) 8 "Нематеріальні активи" визначає порядок нарахування амортизації нематеріальних активів протягом терміну їх корисного використання. Цей термін встановлюється самим підприємством при визнанні цього об'єкта активом, але не більше 20 років. Враховуючи те, щодо складу нематеріальних активів згідно із зазначеним Положенням належать користування природними ресурсами, майном, права на об'єкти промислової власності (до якої належать і права на знаки для товарів і послуг, які вищезазначеним документом рекомендовано обліковувати на окремому субрахунку), авторські та суміжні з ними права, гудвіл та інші нематеріальні активи, не зрозуміле, чому максимальний термін використання встановлено саме таким. Дійсно, право інтелектуальної власності встановлюється лише на певний термін, наприклад, патент на винахід видається на 20 років, після чого останній стає надбанням суспільства, однак відповідно до ст.24 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право, наприклад, діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті. Отже, встановлення обмежень у Положенні суперечить вже діючому законодавству. Окрім того, саме Положення в п.26 вказує на те, що при визначенні терміну корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід враховувати:

–терміни корисного використання подібних активів;

– моральний знос, що передбачається;

– правові або інші подібні обмеження щодо термінів його використання та інші фактори. Згідно з вищеназваним Положенням підприємство самостійно обирає метод амортизації нематеріального активу, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод, причому методи розрахунку амортизації визначаються Положенням (стандартом) 7 "Основні засоби". Але у цьому Положенні немає жодного посилання на те, що названі в ньому методи нарахування амортизації можна застосовувати і до нематеріальних активів. Навпаки, п. 26 чітко вказує: " Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: а) прямолінійного...; б) зменшення залишкової вартості...; в)прискореного зменшення залишкової вартості... г) кумулятивного...; д) виробничого...". Враховуючи те, що Положення (стандарт) 8 робить посилання на Положення (стандарт) 7, в останньому варто зробити хоча б примітку з цього приводу.

Найпростішим методом нарахування амортизації при цьому є прямолінійний, який можна виразити наступними формулами:

АР = (ПВ – ЯВ): ТВ (коли існує невідновне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці терміну його використання або коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці терміну корисного використання цього об'єкта), де АР – річна сума амортизації; ПВ – первісна вартість; ЛВ – ліквідаційна вартість; ТВ – очікуваний період часу використання об'єкта, або

АР = ПВ : ТВ (якщо ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля).

Суть методу зменшення залишкової вартості можна виразити наступними формулами: ЛР = В х На, де На – норма амортизації, яка визначається за формулою:

(3)

причому ЛВ – це залишкова вартість об'єкта на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації, n – кількість років корисного використання об'єкта.

Варто-зауважити, що цей метод нарахування амортизації нематеріальних активів є змістовним лише в тому випадку, коли ліквідаційна вартість більша від "нуля", адже у випадку прирівнювання її до нуля результат обчислень норми амортизації буде дорівнювати 100%. Отже, в цьому випадку вищеназваний метод буде спотворювати реальну вартість нематеріальних активів, оскільки по них у перший же рік буде списана амортизація всієї суми (вартості) об'єктів, хоч термін їх використання може бути, як рекомендує Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" до 20 років.

Методику метод)' прискореного зменшення залишкової вартості можна подати у вигляді наступної формули:

АР =ЛВ х На, де На=100 : ТВ х 2 (процентів), причому ЛВ – це залишкова вартість об'єкта на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

Суть кумулятивного методу розрахунку річної суми амортизації можна виразити наступними формулами:

АР = ЛВ х К, де К – кумулятивний коефіцієнт, який обчислюється за формулою:

, де Р – кількість років, що залишається до кінця очікуваного терміну використання нематеріального активу; – сума числа років його корисного використання.

Відповідно до П(С)БО 7 місячну суму амортизації при використанні цього методу розрахунку визначають множенням фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що підприємство очікує виробити (надати) з використанням об'єкта основних засобів.

По суті виробнича ставка амортизації – це сума амортизації, яку планується нарахувати за кожну вироблену одиницю продукції (робіт, послуг).

Виробнича ставка амортизації розраховується на початку корисної експлуатації об'єкта основних засобів і в подальшому не змінюється, якщо не змінюються очікуваний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) і вартість, що підлягає амортизації.

Чим більше виробляється продукції (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду часу, тим більше нарахування амортизації і в остаточному підсумку, якщо підприємству вдасться виробити запланований по цьому об'єкту основних засобів обсяг продукції (робіт, послуг), то сума нарахованої амортизації стане такою, що дорівнює вартості, яка амортизується. Цей метод амортизації досить простий у розрахунках і може бути визнаний, на нашу думку, найбільш точним. Суми нарахованої амортизації майже цілком відповідають фактичному зносу об'єктів основних засобів у процесі корисного використання їх.

Однак за всіх своїх переваг виробничий метод має свої недоліки. Розрахунок амортизації цим методом простий тільки тоді, коли об'єкти основних засобів, по яких здійснюється розрахунок, призначені для виробництва одного виду продукції (робіт, послуг) або кількох, але дуже схожих за всіма параметрами видів продукції (робіт, послуг). Якщо ж об'єкт універсальний і може виробляти кілька видів продукції (робіт, послуг), причому таких, що принципово відрізняються за затратами часу на їх виробництво (надання), за вартістю, витратами енергії тощо, то відразу виникають проблеми. Основна з них – у яких вимірниках оцінювати очікуваний обсяг виробництва? У штуках, метрах чи, наприклад, у кілограмах, у затратах часу, енергії або сировини на виробництво продукції (робіт, послуг), а може в грошовому вираженні? Добре, якщо один із вимірників є основним, визначальним, тоді повною мірою труднощі усуваються, але як бути у випадку, коли таких основних, визначальних вимірників немає або їх кілька і вони різні по різних видах продукції (роботах, послугах). У стандарті не зазначено, у чому вимірюється очікуваний загальний обсяг виробництва і ніяких роз'яснень чи рекомендацій з цього приводу немає.

Так що ж робити бухгалтеру в такій ситуації?

Насамперед не створювати з цього нездоланної перешкоди і скористатися тим ступенем свободи, якого надало бухгалтерам щодо цього Міністерство фінансів.

При виникненні таких труднощів по будь-якому об'єкту основних засобів найпростішим виходом із ситуації буде відмова від використання виробничого методу амортизації по цьому об'єкту і вибір іншого, більш прийнятного.

Loading...

 
 

Цікаве