WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Роль ПДВ в податковiй системi - Курсова робота

Роль ПДВ в податковiй системi - Курсова робота

По-друге, в міру розвитку нових для України форм господарювання, виникали численні питання щодо доцільності оподаткування операцій, які знаходяться на "кордоні" між фінансовими і торговими операціями.

Це, наприклад, фінансовий лізинг, торгівля товарними ф'ючерсами і опціонами, довірчі операції з фінансовими ресурсами, реалізації майна, переданого в іпотеку тощо.

По-третє, чинні правила встановлювали особливий порядок нарахування ПДВ для торгових посередників, які визначають базу як різницю між ціною реалізації та ціною придбання товарів. Зрозуміло, що при існуючому слабкому адміністративному контролі торговці, як правило, торгували собі в збиток, ховаючи доходи й ПДВ в тіньових транзакціях.

По-четверте, діюча система не дозволяла кредитування ПДВ, що був сплачений в ціні придбання товарних запасів. Не дозволялося також негайне кредитування ПДВ, сплаченого в ціні придбання капітальних товарів. В останньому випадку ПДВ додавалося до балансової вартості капітального активу і амортизувалося разом з ним.

По-п'яте, зобов'язання щодо сплати податку права на його кредитування будувалися на касовому принципі обліку (після надходження коштів або після використання товарів у виробничому обороті, що з одного боку виводить з оподаткування "товари в дорозі", і бартерні операції, а з іншого – значно дискримінує сезонні виробництва, довгострокові контракти на інвестиційну діяльність.

Декілька слів з приводу пільг. Взагалі ПДВ є податком, який не заохочує, а карає "пільговиків". Виняток становлять дипломати, які отримують пільги як кінцеві споживачі. Справа в тому, що за діючими правилами компанія, яка здійснює неоподатковувану операцію, не має права вимагати компенсації сплаченого ПДВ, включаючи його до категорії виробничих витрат. Зрозуміло, що це є вигідним для підприємств, які випускають продукцію з високою часткою добавленої вартасті (однак вона, як правило, є високорентабельною і не отримує пільг), але з іншого боку є руйнівним для фінансів компанії з низькою добавленою вартістю.

Коротко підсумовуючи викладене, можна визначити основні риси діючої до 01.10.97 року системи оподаткування добавленої вартості:

Як і у випадку податку на прибуток система базується на планово-витратній базі обліку, яка не передбачає коригування розрахункових збитків;

Відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;

Відсутні правила інформаційної нейтральності;

ПДВ є розподільчим податком, зобов'язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсації не визначені;

Момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості: ПДВ, сплачений у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов'язань; ПДВ, сплачений у ціні капітальних товарів, амортизується;

Податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій ставці 20% середня ставка податкових вилучень (до загальних обсяг реалізації) становить 11%.

Декретом про ПДВ керувалися трохи не п'ять років, хоча недоліків було чимало, про що викладено вище, проте декрет діяв. До нього звикли. Декрет передбачав різний підхід до оподаткування товаровиробника і торгівлі. Усі розуміли: необхідні зміни.

Другий етап становлення податку на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті прийнятому Верховною Радою України як закон 03.04.2001 року і введеному в дію з жовтня 1997 року, до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок і змін. Згідно цього Закону механізм оподаткування податком на додану вартість докорінно зміниться, а саме:

Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету вираховується як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси, паливо вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" та податку за придбані та введені в експлуатацію виробничі основні фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензії та інше).

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 14-92 "Про податок на додану вартість" від 26.12.92 року вказаний механізм оподаткування ПДВ діяв тільки щодо підприємств виробників продукції. З введенням в дію ЗУ "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.2001 року вказаний механізм поширився і на підприємства торгівлі та підприємницької діяльності;

ПДВ, сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації кредитується, тобто відноситься до податкового кредиту.

Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Введено податковий облік, згідно з яким є обов'язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання покупцю податкової накладної (додаток№1).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який повинен зберігатися протягом строку, передбаченого законодавством із сплати податків.

При отриманні податкових накладних, платники заносять їх до книги обліку придбання товарів, а при виписці – до книги продажу товарів.

На підставі даних книг обліку продажу та придбання товарів заповнюється податкова декларація по податку на додану вартість. (додаток 2,3).

4. Усі доходи від ПДВ, спрямовуються до центрального бюджету, "податкові заліки" по податку на додану вартість практично заборонені.

Встановлено єдину ставку податку, що становить 20 відсотків до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування та операцій до яких застосовується нульова ставка.

В Коломийській оДПІ податок за нульовою ставкою обчислюється з: продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України; продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торфових брикетів, продажу електроенергії; з 01.01.98р. податок на додану на вартість по операціях з продажу с/г товаробниками молока та м'яса живою вагою переробним підприємствам.

З метою спрощення адміністративного контролю збирання ПДВ при імпорті контроль здійснюється митними службами.

Запроваджено реєстрацію платників податку на додану вартість, згідно з якою обмежена кількість платників.

Існує ряд правил, які зобов'язують реєструватись в якості платників ПДВ як юридичних, так і фізичних осіб:

Коли обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців піревищував 3600 н.м. доходів громадян;

Коли СПД здійснюють торгівлю за готівкові кошти, незалежно від обсягів реалізації.

1.2 Методика розрахунку та визначення ПДВ.

Відомо, що ПДВ є частиною новоствореної вартості, який сплачується на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. ПДВ – це податок на споживання. Отже, платниками податку є всі ми. ПДВ є непрямим податком, а тому фактично він сплачується за рахунок покупця, а не за рахунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги. Таким чином, платником податку виступає підприємство, яке реалізує продукцію, а податковий тягар фактично переноситься на покупця. З цієї причини важливим для підприємства є правильне формування цін реалізації з урахуванням ПДВ, адже помилка в обчисленні цих цін може призвести до того, що платник частину або всю суму податку заплатить за рахунок власного доходу.

Отже, однією з причин функціонування податку на додану вартість є те, що існують розбіжності між особою, яка сплачує податок до бюджету, і фактичним носієм податку. Суми ПДВ збираються, рухаючись від продавця до покупця і лягає на плечі кінцевого споживання. Однак така універсальна схема перекладання можлива лише тоді, коли не порушується дія закону попиту і пропозиції, що має в ринкових умовах об'єктивний характер, якщо прибутки кінцевих споживачів знижуються і не відповідають рівню падіння цін, а це призводить до скорочення суспільного попиту. В такому разі покупці, котрі не є кінцевими споживачами змушені взяти частину тягаря ПДВ на себе, а це не що інше як зменшення фактичних прибутків суб'єктів господарювання.

ПДВ включається в державні, регульовані (фіксовані) та вільні ціни (тарифи), а також до надбавок, знижок, націнок, нагород, зборів тощо за ставкою в розмірі 20 відсотків бази оподаткування. Ця ставка вираховується для визначення кінцевої ціни реалізації.

Loading...

 
 

Цікаве