WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Роль ПДВ в податковiй системi - Курсова робота

Роль ПДВ в податковiй системi - Курсова робота

Сума податку, обчислена із заниженого обороту, а також фінансові санкції, вносяться до бюджету за рахунок коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства, в 10-денний термін, з дня прийняття рішення.

3

План 2

Вступ 3

1.1. Суть і роль ПДВ в податковій системі, його розвиток в Україні. 4

1.2 Методика розрахунку та визначення ПДВ. 10

1.3 Фіскальне та економічне значення податку. 19

Висновок 27

План

План 2

Вступ 3

1.1. Суть і роль ПДВ в податковій системі, його розвиток в Україні. 4

1.2 Методика розрахунку та визначення ПДВ. 10

1.3 Фіскальне та економічне значення податку. 19

Висновок 27

Вступ

У ринковій економіці важливого значення, крім процесів ринкового саморегулювання, набувають непрямі методи втручання держави в економіку, посередні засоби її регулювання. Серед основних інструментів державного регулювання ринкової економіки чільне місце посідають податки. З допомогою податкової політики держава може впливати на процеси як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях, визначати темпи економічного розвитку на багато років вперед.

В умовах перехідної економіки, як показує досвід багатьох країн світу, вагоме місце у податковій системі посідають непрямі податки. З огляду на це, проблеми їх впливу на економічні процеси і використання цього впливу в стимулюючому напрямі набувають особливого значення. Від того, як побудована система непрямого оподаткування, залежить не тільки виконання нею фіскальної функції, але і стимулювання розвитку економіки країни.

Досвід використання податків, і особливо непрямих, в якості регуляторів у нашій країні досить незначний. Пояснюється це, перш за все. фактичною відсутністю ще 5 років тому повноцінної податкової системи, а використання непрямих податків взагалі вважалося небажаним в умовах соціалізму. Закономірно, що податкова політика останніх років проводилася без відповідного теоретичного обґрунтування, виходячи лише з потреб наповнення дохідної частини бюджету, що, зрозуміло. породжувало велику кількість проблем. Ситуація погіршувалася тим, що копіювання досвіду розвинутих країн часто проводилося без врахування специфіки перехідної економіки. Тому не дивно, що вітчизняна податкова система в цілому, і непрямі податки особливо, на сьогоднішній день є об'єктом гострої критики.

Між тим, теоретичних досліджень з цих питань в Україні проводиться поки що недостатньо. Що ж стосується непрямих податків, і особливо розгляду їх регулюючої ролі, то з цієї проблеми на сьогоднішній день кількість розробок взагалі дуже обмежена.

Метою курсової роботи є пошук методів аудиту справляння непрямих податків, які б привели до збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

1.1. Суть і роль ПДВ в податковій системі, його розвиток в Україні.

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відобразити конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників.

В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися.

Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час дуже багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і впроваджено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.

Існує ряд основних податків, які отримали загальносвітове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятися в конкретних країнах. До них належать прямі та непрямі податки та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.

Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ – це непрямий податок, який слачується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується безпосередньо споживачами.

Незважаючи на те, що податок на додану вартість використовується в Україні вже багато років, він був і залишається "terra inkognita" як для платників так і збирачів. ПДВ був запроваджений як альтернатива податку з обороту та податку з продажу. Це був цікавий експеримент, бо за своїм змістом ПДВ найкраще працює в демонополізованій економіці з мінімальним застосуванням "внутрішньокорпоративних" цін та відсутністю так званих "зв'язаних осіб". Натомість, головна мета планової системи є зворотньою – підтримання планового ціноутворення, збереження єдиного власника в особі держави.

Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в кілька етапів.

Перший етап розпочався в 1992 році, коли Україна вперше зіткнулася з проблемою самостійного формування бюджету та регулювання платіжного балансу. При цьому стара система збирання ПДВ, яка полягала у звільненні від податку імпортних поставок і оподаткуванні експорту, почала протирічити внутрішнім економічним інтересам держави. Натомість уряди вперто відмовлялися змінити діючі правила. Офіційні пояснення виглядали не дуже серйозно: "імпорт потрібен для задоволення критичних потреб господарств і має бути дешевим, експорт має оподатковуватись, бо існує шалена різниця між внутрішніми та зовнішніми цінами на користь останніх. Першопричина полягала тільки в політичній площині – зміна принципів оподаткування споживання свідчилапро кінець доктрини "єдиного економічного простору".

Минуло більше двох років, доки економічні аргументи взяли гору. Сьогодні експорт оподатковується за нульовою ставкою. Не все, на жаль, добре із збиранням ПДВ при імпортуванні товарів. Хоча в 1994 році і була прийнята загальна концепція "імпорт – 20, експорт – 0", досі існує безліч звільнень для продукції, яка імпортується для "власних виробничих потреб". Трагедія полягає в тому, що ані Міністерство фінансів, ані платники податку не відчувають "змісту ПДВ", плутаючи його то з податком на продаж, то з митним тарифом.

Також неодноразово на трибуну парламенту виносилось питання про необхідність бюджетного відшкодування дебетового сальдо ПДВ. Ідея не сприймалася з тих причин, що й ідея непокритих доходами збитків на майбутні періоди при оподаткуванні доходів: планово-витратний метод обліку фінансових результатів не передбачав навіть теоретичної можливості перевищення витрат над доходами.

У 1994 році компанії нарешті отримали право при погодженні з податковими інспекціями зменшувати зобов'язання по усіх інших податках на суму переплаченого ПДВ. Але це рішення негайно зламало діючу бюджетну систему: Мінфін зрозуміло, дозволяв зменшувати дохідні джерела місцевих бюджетів, але свято пильнував повноту надходжень до центрального. У результаті таких "бюджетних рокіровок" схований дефіцит перемістився на локальний рівень і став однією з причин різкого зростання заборгованості на соціальних виплатах.

Зрозуміло, що проблема бюджетної компенсації полягає не лише в її законодавчому оформленні існує багато суто технічних складностей, які дають змоги здійснювати її швидко та ефективно.

По-перше, порядок бюджетного виконання ніколи раніше не пенредбачав прямої компенсації переплачених податків (добра стара теза – "держава ніколи не помиляється"). По-друге, не зрозуміло який бюджет і в якому розрізі має здійснювати таке відшкодування.

Справа в тому, що ПДВ завжди використовувався в Україні як "регулюючий податок" і розподілявся за довільними нормативами між бюджетами різних рівнів. З іншого боку, ПДВ, зібраний на митниці, повністю спрямовувався в дохід центрального бюджету. Це призвело до бюджетних конфліктів між центральною та місцевими владами і, як правило, закінчувалося програним для платника податку.

У випадку ПДВ питання його повного зарахування до центрального бюджету не є питанням фіскального федералізму, питанням доцільності існування цього податку взагалі. Окремою проблемою виглядає визначення об'єкта оподаткування.

Не будемо зупинятися на численних спробах оподаткувати фінансові або фондові операції ( аргумент був один – банки і фінансові посероедники мають високий рівень дохідності, отож мають сплачувати всі без винятку податки). Варті уваги більш фундаментальні питання.

По-перше, досі точиться суперечка, чи мають входити в базу інші споживчі податки – такі як акциз або імпортний тариф. Добрі інтенції не допустити "подвійного оподаткування", тобто всі акцизи, які сплачені на будь-яких етапах виробництва кінцевого товару, мають відраховуватися від ціни реалізації.

Loading...

 
 

Цікаве