WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Роль ПДВ в податковiй системi - Курсова робота

Роль ПДВ в податковiй системi - Курсова робота

Отже, для його існування необхідні такі дві умови – підприємства повинні реалізовувати свою продукцію державі за цінами нижчими від її фактичної вартості; держава, виконуючи роль посередника між виробником і споживачем, реалізує цю продукцію за її фактичною вартістю. За цих умов податок з обороту хоч і включається до складу оптової ціни підприємства, але неє як податок, а як недореалізована підприємством вартість. Сьогодні ситуація докорінно змінилася. Між підприємствами прямі господарські зв'язки, при яких кожне підприємство повинно реалізовувати свою продукцію за повну вартість. Інакше недореалізована ним вартість пропадає. Держава не виступає між виробником і споживачем посередником, який би дореалізовував цю вартість у суспільстві. Тому додання до ціни 20% вартості продукту, що має бути податком на додану вартість, тільки штучно перевищує ціну. Поява ж замість однієї держави великої кількості посередників між виробником і споживачем дає можливість багаторазово повторювати цю оперецію, доводячи ціну на товар до абсурду, коли ПДВ у кілька разів перевищує початкову стартову ціну. І доки товар надійде до споживача, ціна на нього зростає в 4-5 разів.

Такого безприцедентного підвищення цін за допомогою податку на додану вартість ще не знала жодна країна світу. Здавалося б, різниця між попередніми та існуючими виробничими зв'язками між підпримствами невелика, а сама вона змінює економічну суть цього податку.

Хоча методика його нарахування залишається попередньою. З податку з обороту як частини недореалізованої підприємствами вартості він перетворюється на фактор штучного підвищення цін. Тому за цих умов така система ціноутворення і оподаткування є антинауковою.

Ціни повинні встановлюватися на основі вартості товару – з тим, щоб підприємства могли реалізувати всю створену ними вартість а податок як засіб вилученя з підприємств частини створеної ними вартості нараховувався по відношенню до валового доходу або до валового продукту за відповідними ставками. При цьому підприємство не повинно саме обирати метод оподаткування - по відношенню до валового доходу чи до валового прибутку, оскільки для суспільства ці методи оподаткування мають бути рівноцінними.

Застосування до підприємств одночасно двох методів оподаткування, що має місце тепер, є абсурдним і означає подвійне оподаткування однієї й тієї ж новоствореної вартості. Та й сама величина податку зростає до таких розмірів, що розоряє виробників, веде до скорочення виробництва, внаслідок чого в свою чергу, скорочується і надходження коштів до Державного бюджету.

Система оподаткування має бути такою, щоб залишити підприємствам частину прибутку, необхідного для заданих суспільством темпів розширеного відтворення. І при досягненні оптимального співвідношення між фондом нагромадження і величиною сплачуваних податків Державний бюджет повинен зростати за рахунок збільшення розмірів виробництва.

По-четвере, включення ПДВ до ціни товару не тільки веде до її штучного підвищення, але й розкручує механізм інфляції. Більша частина економістів вважають, ніби-то основною причиною інфляції є емісія грошей. Насправді, крім цього фактора, до інфляції призводить і підвищення цін. Щоб переконатись в цьому, наведемо такий приклад.

Припустимо, що на виготовлення товару затрачаємо 10 год. суспільно-необхідного робочого часу (СНРЧ). Стільки ж часу потрібно і для видобування 1 гр. золота, яке взято за основу грошової одиниці – гривні. В результаті три різні, але рівноцінні форми вираження вартості товару: в одиницях часу, вагових одиницях і безпосередньо грошових одиницях. Ціна є грошовим вираженням вартості товару. Тепер припустимо, що ціна на цей товар встановлена на рівні на 1 грн. на 2 грн. Це означає, якщо в першому випадку вартість 1 грн. дорівнюватиме 1 гр. золота або 10 год. СНРЧ, тов другому випадку відповідно 0,5 гр. золота або 5 год СНРЧ, тобто зменшилася в 2 рази. Інакше кажучи, в скільки разіів штучно первищена ціна, в стільки ж разів зменшилася вартість грошової одиниці. Тому підвищення ціни є другим, поряд з емісією грошей, фактором інфляції грошової одиниці. Оскільки за останні 6 років ціни зросли в середньому у 100 разів, а окремі товари в 200-300 разів, то приблизно в стільки ж разів знецінилася грошова одиниця. Таке зростання спричинило гіперінфляцію.

Інфляція, таким чиним, не від стихійного лиха, а від нерозуміння того, що головним у товарних (ринкових) відносинах) відносинах є не абсолютна величина грошового вираження вартості, а мінове співвідношення при обміні товарів, їх еквівалентний обмін.

Отже, включення ПДВ до ціни товару викликає її штучне підвищення, внаслідок чого весь цей податок перетворюється на фіктивну варотість. Вона "розводить" усю створену в суспільстві вартість і спричиняє інфляційні процеси. І хоча за рахунок цієї "водички" держава одержує до "каси" суму "розведеної" (інфляційної) вартості, у масштабах усього суспільства це ні на копійку не збільшує його справжнього багатства, отже і не розв'язує самої проблеми. Навпаки, вона загострюється, оскільки при цьому відбуваєтьмя зниження життєвого рівня народу, а саме система оподаткування ще більшою мірою розкручує механізм інфляції. По суті, ПДВ своєрідною заохочувальною премією за інфляцією. Чим більшим є податок надодану вартість, тим більшим є рівень інфляції. В результаті виникає парадоксальна ситуація: держава з одного боку проти інфляції, а з другого – сама її здійснює. І розірвавши це коло можна лише в тому випадку, коли податок на додану вартість буде тільки по відношенню до вадового доходу (новоствореної вартості) і не додається до вартості товару.

Висновок

Податкова система виконує дві взаємопов'язані функції: 1) фіскальну, за допомогою якої забезпечується створення централізованого фонду фінансових ресурсів держави, необхідного для виконання її функцій; 2) соціально-економічну, завдяки якій податки об'єктивно впливають на економічні процеси, здійснюють перерозподіл національного доходу між верствами суспільства.

У ринковій економіці важливого значення, крім процесів ринкового саморегулювання, набувають непрямі методи втручання держави в економіку, посередні засоби її регулювання.

Від того, як побудована система непрямого оподаткування, залежить не тільки виконання нею фіскальної функції, але і стимулювання розвитку економіки країни. В Україні до непрямих податків відноситься податок на додану вартість, акциз, мито, державне мито. Непрямі податки є одними з основних податків, що формують бюджет. Отже контроль за своєчасністю та повнотою їх справляння є одним із основних завдань податкової служби.

Запропоновано напрямки вдосконалення системи непрямих податків, при цьому враховано досвід розвинутих країн світу та аналіз причин, що привели до зменшення податкових надходжень.

Встановлено, що зокрема існуюче чинне податкове законодавство. сприяє ухиленню від сплати податків. Одними з факторів, що зумовлюють зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів є значний податковий "тягар", тобто високі ставки податків, а також недосконалість податкового законодавства, а саме неузгодженість діючих нормативних документів в Україні. Так існує можливість завищувати витрати виробництва, легальне оприбутковувати ввезений на митну територію товар без відповідного оформлення, не сплачувати акциз в разі ввезення з-за кордону підакцизних товарів, через співпрацю з "фіктивними" структурами. А також це приводить до не сплати податку на додану вартість. А саме підтвердженням є те, що отримувачі товарно-матеріальних цінностей (виконаних робіт і наданих послуг) перекладають свої податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на "фіктивні" структури.

В даній курсовій роботі запропоновано суть та значення непрямих податків, а саме податку на додану вартість. Особливу увагу звернено на збільшення поступлення ПДВ.

Loading...

 
 

Цікаве