WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податки - Курсова робота

Податки - Курсова робота

Щодо відповіді на друге питання, то вона визначається такими моментами:

  • непослідовністю податкової реформи;

  • збереження високого ступеня нерівномірності розподілу податкового навантаження серед економічних суб'єктів внаслідок "тінізації" економіки і чималої кількості необґрунтованих пільг;

  • нераціональним використанням бюджетних коштів;

  • посиленням репресивних заходів, спрямованих не проти тих, хто ухиляється від сплати податків, приховуючи свої доходи, а лише проти отримувачів легальних доходів, котрі з тих чи інших причин не можуть своєчасно сплатити податки.

    У 1998 році спостерігаються нові спроби знизити податкові ставки. Зокрема передбачалося скоротити на 2 відсотки ставку ПДВ. Перше на чому належить наголосити – це те, що податкова політика залишається концептуально сумнівною насамперед з огляду на спосіб визначення ставки податків у ВВП. Виходячи з первинності фіскальної функції податків, сума їх має бути достатньо для виконання встановлених функцій держави. Ці функції визначається мірою втручання державою в соціально – економічні процеси, тобто модель державного регулювання економіки. Отже, без визначення цієї міри і відповідно функцій держави та коштів, які необхідні для їх фінансування, встановити частку ВВП, що має перерозподілятись через бюджет, неможливо. Тому всі цифри якими оперують є абсолютно необґрунтованими.

    Що ж до моделі державного регулювання економіки, то зважаючи на специфіку соціально – економічної ситуації, більш прийнятою для України є не неоліберальна, а кейнсіанська модель, яка передбачає більш високий рівень податкового тягаря. Зокрема, за даними В. Андріанова, у країнах з монетаристською орієнтацією, як правило, питома вага податків у валовому доході фірми коливається від 25 до 35 відсотків, а в країнах де домінує кейнсіанська політика, – від 34 до 45 відсотків. Це означає, що частка податків у ВВП в Україні, за умови її орієнтації на кейнсіанську модель державного регулювання, може бути вищою, ніж у країнах з ліберальною ринкової економікою.

    Прийнятність для України саме кейнсіанської податкової моделі пояснюється незрілістю механізмів ринкового саморегулювання, глибиною соціально – економічної кризи, складністю і комплексністю проблем трансформації суспільства, що вимагають значного державного втручання в соціально – економічні процеси. Саме таке втручання передбачається кейнсіанською концепцією, в той час як неоліберальна теорія виходить з існування розвинутих механізмів саморегулювання економіки, які передбачають обмежене державне регулювання. Орієнтація на одну з цих моделей визначається не її абстрактними перевагами над іншою моделлю, а відповідністю умовам соціально – економічного розвитку, зі зміною яких одна модель державного регулювання закономірно заперечується іншою.

    Все вище зазначене дає підстави викласти своє бачення основних рис перспективної податкової політики в Україні. Вихідним пунктом її розробки має стати визначення форм і меж державного втручання в економіку України (розробка моделі державного регулювання економіки України), визначення функцій держави та обсягу фінансових ресурсів, необхідних для їх виконання, спочатку на мінімальному, потім, з розвитком економіки, на прийнятному і нарешті на оптимальному рівні.

    Проте, певні підходи до розбудови податкової системи вже визначаються.

    Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні – не відпрацьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплата податків. Наша держава не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки.

    Податкова система України, що сформована сьогодні, з одного боку, сягає своїм корінням у систему доходів державного бюджету, яка існувала в колишньому СРСР. Це об'єктивне явище, тому що не можна і недоцільно водночас відійти від усієї попередньої практики. З іншого боку перехід до ринкових відносин потребує відповідних форм і видів оподаткування у зв'язку з чим запозичується досвід країн із розвинутою ринковою економікою. Проблема полягає в тому, що планова і ринкова економіки базуються на протилежних варіантах розподілу ВВП і формування доходів бюджету. Тому суть полягає не стільки в зміні форм і видів оподаткування, скільки, передусім , у переході від одного варіанту розподілу ВВП до іншого.

    У країнах з розвинутою ринковою економікою вартість реалізованого валового національного продукту розподіляється спочатку між тими, хто зайнятий у його створенні. Це власники засобів виробництва – підприємці або юридичні особи, які отримують свою частку у вигляді прибутку, та робітники і службовці, яким виплачується заробітна плата. Держава отримує свої доходи переважно в процесі перерозподілу валового національного продукту шляхом оподаткування первинних і вторинних доходів, чітко визначає рівень оподаткування. Система оподаткування є відкритою і зрозумілою. Якщо державі потрібно додаткові доходи на фінансування певних видатків, то підвищити рівень оподаткування може тільки гласно, тобто їй так треба обґрунтувати свої обрахунки, щоб з ними погодилося суспільство. Вцілому при такому формування доходів бюджету основними об'єктами оподаткування є доходи населення. Це не перевага чи недолік, це об'єктивна властивість економічної системи з даним розподілом ВНП.

    Другий варіант формування доходів держави, який застосовувався в колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах полягає в тому, що переважна частка валового національного продукту, і передусім заново створеної частини – національного доходу, відразу ж централізувалась у бюджеті. Держава як власник засобів виробництва із самого початку виключала цю частку з розподільчих відносин.

    Формування власної податкової системи України почалася відразу після проголошення незалежності.

    Державну податкову службу України створено за рішенням Ради Міністрів УРСР від 12 квітня 1990 року № 74. Верховна Рада УРСР 4 грудня того ж року прийняла Закон "Про державну податкову службу в Українській РСР", а 24 грудня 1993 року – "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

    Наприкінці 1991 року був прийнятий Закон "Про систему оподаткування", до якого в подальшому вносились зміни і доповнення. Звісна річ, що перша редакція Закону була недосконалою. Закон 1991 року фактично продублював Закон СРСР про податки з підприємств, об'єднань і організацій. Але це вже був крок у створенні податкової системи. Фактично, Закон "Про систему оподаткування" діяв лише частково. Так, два податки – з обороту і на експорт були скасовані з 1992 року. Фактично був скасований податок на фонд оплати праці колгоспників. Законом була передбачена можливість запровадження місцевих податків і зборів, однак Закон "Про місцеві податки і збори " був прийнятий лише в 1993 році.

    Прийнята у 1994 році друга редакція Закону "Про систему оподаткування" відобразила реалії системи оподаткування, які сформувалися на той час в Україні. Ця редакція була найбільш вдалою. Водночас цей закон не реформував системи оподаткування. Він скоріше став юридичним закріпленням тих змін, що були внесені до системи оподаткування в 1992 – 1993 роках. Можливо це й відображало реалії життя, але з позиції державотворення закон повинен визначити фінансову практику, а не навпаки. Спочатку мають бути прийняті відповідні законодавчі акти, а вже потім відбувається їх втілення.

    Редакція Закону "Про систему оподаткування" 1997 року не внесла суттєвих змін до системи оподаткування в цілому. Було зроблено єдине вдосконалення: податки на майно підприємств і на нерухоме майно громадян об'єднано в один податок на нерухоме майно.

    Навіть поверхнева оцінка відмінностей між трьома редакціями цього закону свідчить про невідпрацьованість податкового законодавства в Україні. Проведемо порівняльний аналіз різних редакцій Закону України "Про систему оподаткування" в таблиці 1.2.

    Розглянемо податкову структуру України за ряд років. Наведемо дані у вигляді таблиці 1.3.

    Таблиця 1.3

    Структура податків в Україні

    Види податків і платежів

    Роки

    1992

    1993

    1994

    1995

    1996

    1997

    1998

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    8

    1.Прямі податки

    43.8

    45.0

    52.8

    55.5

    52.5

    47.3

    46.3

    в тому числі:

    • податок на прибуток

    • податок на доход

    • прибутковий податок з громадян

    • податок на промисел

    • плата за землю

    • податок з власників транспортних засобів

    Loading...

     
     

    Цікаве