WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Управлiння оборотними активами i дебiторською заборгованiстю пiдприємства - Курсова робота

Управлiння оборотними активами i дебiторською заборгованiстю пiдприємства - Курсова робота

= (оборотний капітал - товарно-матеріальні запаси)

короткотермінові боргові зобов'язання;

про часова - відсотковий коефіцієнт (ТІЕ):

= прибуток до сплати відсотків та податків сплачені відсотки;

про борговий коефіцієнт(ВАК):

= загальна сума боргу загальна вартість майна;

та про час існування фірми - покупця у цьому бізнесі тощо. Складний диференційний аналіз визначає залежність заборгованостей або несплат за декілька років від певних фінансових умов, в яких знаходиться дана фірма, а також значущість кожного критичного фактору.

Для складного диференційного аналізу існує диференційна функція:

Показник =3,5 (ТІЕ) +10,0 (QR) + 25,0(DAR) +1,3 (років у бізнесі).

Показник, менший за 40, вказує на високий ступінь ризику, 40 - 50 - на середній, а більше 50-на низький. Якщо на отримання кредиту претендує фірма з такими даними:

ТІЕ =4,2; QR=3,1; DAR=0,3; кількість років у бізнесі =10,

то показник надійності фірми буде таким:

ПН = 3,5*4,2 + 10*3,1 + 25* 0,3 + 1,3* 10 =51,2.

Таким чином, ця компанія може вважатися надійною та розраховувати на вигідні умови кредитування.

Перевагою системи рейтингу позичальників МDА є те, що надійність платоспроможності клієнтів виражається одним числовим показником, а не суб'єктивною оцінкою різних факторів. Це особливо зручно для крупних фірм, яким доводиться оцінювати велику кількість клієнтів з різних місць проживання.

Групування покупців продукції за рівнем кредитоспроможності базується на результатах її оцінки і передбачає виділення слідуючих категорій:

• покупці, яким кредит може бути наданий в максимальному обсязі, тобто на рівні кредитного ліміту;

• покупці, котрим кредит може бути наданий в обмеженому об'ємі, що визначається рівнем допустимого ризику неповернення боргу;

• покупці, яким кредит не надається.

Диференціація кредитних умов відповідно до рівня кредитоспроможності, поряд з рівнем кредитного ліміту, може здійснюватись за такими параметрами, як строк надання кредиту; необхідність страхування кредиту за рахунок покупців;

форми штрафних санкцій і т. п.

2.5. Процедура інкасації дебіторської заборгованості. Політика інкасації пов'язана з процедурою отримання фірмою прострочених рахунків. Наприклад, надсилається лист боржнику по закінченні 10 днів із дня терміну платежу за чеком, конкретніший лист надсилається після телефонування, якщо оплата не відбулась протягом 30 днів, і, нарешті, рахунок може бути переданий агентству, що інкасує після 90 днів несплати за рахунком. Процес інкасації може бути дорогим як із точки зору оплати витрат, так і в моральному аспекті (клієнтам не подобається процес передачі їхніх поточних рахунків організаціям, що інкасують).

Вимагається певна жорсткість задля попередження небажаного збільшення періоду інкасації та мінімізації прямих витрат. При цьому необхідно підбивати баланс між видатками та прибутками при різноманітній політиці інкасації. З іншого боку, згідно із законом "Про оподаткування прибутку підприємства" (22. 05. 97), стаття 12, платник податків має право зменшити суму валового прибутку звітного періоду на суму, що дорівнює заборгованості дебітора, якщо останній затримує оплату вартості товарів (робіт, послуг) більше, ніж на 30 календарних днів від дати, визначеної умовами договору, і кредитор звернувся із заявою до суду (арбітражного), що задовольнив його вимогу. У разі, якщо дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, віднесену раніше кредитором на витрати або погашену за рахунок страхового резерву згідно з пунктами 12.1, 12.3 статті 12, кредитор зобов'язаний збільшити валовий прибуток на суму компенсації.

Однак, як свідчить практика, навіть наказ арбітражного суду про стягнення грошової суми не гарантує, що дебітор сплатить за рахунками. У зв'язку з цим одним із засобів захисту інтересів кредитора може стати спрямування стягнення на майно дебітора. В теорії господарського права процесуальний стан, що настає після оголошення боржника банкрутом, має назву ліквідаційної процедури. Таким чином, точкою відліку початку ліквідаційної процедури є дата винесення арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом. Із цього моменту боржник набуває статусу банкрута з усіма передбаченими законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (1. 06. 2000) обмеженнями його прав щодо майна, яке йому належить. Згідно з пунктом 4 статті цього закону, вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника задовольняються у четверту чергу. Натомість, забезпечені заставою - в першу чергу.

Звернення про стягнення майна державних підприємств має певні особливості, пов'язані зі специфічним статусом цих суб'єктів господарювання. Пункт 2 статті 7 закону "Про власність" визначає, що створена власником юридична особа відповідає за всіма зобов'язаннями всім закріпленим за ним майном, на яке, відповідно до закону, може бути звернуто стягнення кредиторів. У принципі державні підприємства не є винятком із цього правила, однак будь - які із засобів спрямування стягнення на майно державних підприємств пов'язаний із наявністю певних труднощів та застережень.

2.6. 3абезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. Розвиток ринкових відносин і інфраструктури фінансового ранку дозволяє використовувати в практиці фінансового менеджменту ряд нових форм управління дебіторською заборгованістю - її рефінансування, тобто прискорене перетворення в інші активи підприємства: грошові засоби і високоліквідні короткострокові цінні папери.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості, які використовуються зараз, є:

• факторинг;

• облік векселів, виданих покупцями продукції;

Факторинг можна визначити як діяльність спеціалізованої установи (факторингової компанії чи факторингового відділення банку) пов'язану з витребуванням грошових засобів в боржників її клієнта (промислової чи торгової компанії) і управління її борговими вимогами.

В факторингових операціях беруть участь три сторони:

1) факторингова компанія (або факторинговий відділ банку) - спеціалізована установа, яка купляє рахунки - фактури у своїх клієнтів;

2) клієнт (постачальник товару, кредитор) - промислова або торгова фірма, яка заключила договір з факторинговою компанією;

3) підприємство (позичальник) - фірма - покупець товару.

Факторингові послуги можуть надаватися "без фінансування" або "з фінансуванням".

В першому випадку клієнт, який продав рахунок - фактуру факторинговій компанії, отримує від останньої суму рахунку фактури при настанні строку платежу.

В другому випадку клієнт може вимагати негайної оплати рахунку - фактури незалежно від передбаченого строку платежу за товар. При цьому факторингова компанія, по суті, надає кредит своєму клієнту, тобто здійснює фінансування у вигляді дострокової оплати поставлених товарів. Іншими словами, факторингова компанія відшкодовує клієнту більшу частину суми, вказаної в рахунку - фактурі. Сума, яка залишилась, обов'язково відшкодовується продавцю в момент настання строку платежу за товар.

Факторингова компанія може оплатити рахунок в момент настання строку платежу або достроково. В останньому випадку вона виконує функції банку, оскільки дострокове надання грошових засобів клієнту рівносильне видачі йому кредиту. Найбільш важливою послугою тут являється гарантія платежу клієнту. Ця гарантія охоплює повний об'єм внутрішніх і міжнародних операцій:

факторингова компанія зобов'язана оплатити клієнту всі акцептовані рахунки -фактури навіть у випадку неплатоспроможності боржників.

Вартість факторингових послуг складається з двох елементів:

1) комісії (плати за обслуговування в процентах від суми рахунку-фактури)!

2) процентів, які вилучаються при достроковій оплаті представлених документів.

Можливість інкасування дебіторської заборгованості, тобто отримання грошей за неоплаченими вимогами і рахунках - фактурах , особливо приваблива для дрібних і середніх підприємств, бо саме в них проблеми тимчасової недостатності ліквідних засобів і недотримання прибутку через неплатоспроможність боржників стоїть найгостріше. Корисність факторингу для підприємств в первинний період їх створення і початку виробничої діяльності важко переоцінити.

У зв'язку із проблемою кризи платежів в Україні підприємствам необхідно постійно стежити за рівнем дебіторської заборгованості у своїх активах і не припускати її зростання, використовуючи при цьому також систему вексельного обігу.

Завдяки Постанові ВР України "Про застосування векселів у господарському обороті України" від 17.06 92 р. з'явилася можливість використовувати векселі як більш-менш надійний засіб забезпечення платежу. Підприємство-продавець може вимагати від покупця підписання простого векселя як підтвердження кредитних зобов'язань. Простий вексель дуже зручний у таких випадках:

Loading...

 
 

Цікаве