WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Управлiння оборотними активами i дебiторською заборгованiстю пiдприємства - Курсова робота

Управлiння оборотними активами i дебiторською заборгованiстю пiдприємства - Курсова робота

Ми бачимо, що співвідношення ДЗ до продажу вище, ніж у відповідних місяцях попереднього кварталу: загальне відношення нестриманої дебіторської заборгованості до продажу зросло зі 170% до 197%, що дасть змогу менеджеру відразу побачити: дебітори стали сплачувати повільніше, ніж, наприклад, минулого року.

Таблиця 5

квартали

Продаж, тис. грн.

Дз, залишається, тис.грн.

Відношення ДЗ до продажу, %

Квартал 1

102

170

Січень

Лютий

Березень

60

60

60

12

36

54

20

60

90

Квартал 2

174

170

Квітень

Травень

Червень

60

90

120

12

54

108

20

60

90

Квартал 3

132

170

Липень

Серпень

Вересень

120

90

60

24

54

54

20

60

90

Квартал 4

102

170

Жовтень

Листопад

Грудень

60

60

60

12

36

54

20

60

90

Ця таблиця дає змогу підприємствам простежувати за дебіторською заборгованістю краще, а найголовніше - прогнозувати майбутню дебіторську заборгованість. Якщо припустити, що обсяги продажу будуть такими, як наведено нижче, а характер платежів дебіторів не зміниться, то ми отримаємо ось що :

Таблиця 6

Квартал 2

Прогнозований продаж, грн.

Відношення ДЗ до продажу

Прогнозована ДЗ, грн.

Квітень

70000

20

14000

Травень

100000

60

60000

червень

140000

90

126000

Загальна прогнозована ДЗ : 200000

Отже, на основі зробленого аналізу динаміки дебіторської заборгованості на підприємстві й складеного прогнозу керівники приймають рішення щодо стратегії кредитної політики підприємства7.

2.2.Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції. В сучасній комерційній та фінансовій практиці реалізація продукції в кредит (з відстрочкою плати за неї) отримала широке поширення як в нашій країні, так і в країнах з розвинутою ринковою економікою. Формування принципів кредитної політики відображає умови цієї практики і направлено на підвищення операційної і фінансової діяльності підприємства.

В процесі формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції вирішуються два основні питання:

а) в яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит;

б) який тип кредитної політики слід вибрати підприємству.

Форми реалізації продукції в кредит мають два різновиди - товарний (комерційний) кредит і споживчий кредит.

Товарний (комерційний) кредит представляє собою форму гуртової реалізації продукції її продавцем на умовах відстрочки платежу, якщо така відстрочка перевищує звичайні строки банківських розрахунків. Як правило товарний (комерційний) кредит надається гуртовому покупцю продукції на строк від одного до шести місяців.

Споживчий кредит (в товарній формі) представляє собою форму роздрібної реалізації товарів покупцям (фізичним особам) з відстрочкою платежу. Він надається, як правило, на строк від шести місяців до двох років.

Вибір форми реалізації продукції в кредит визначається галузевою приналежністю фірми і характером продукції, що реалізується.

Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її здійснення з позицій співвідношення рівнів доходності і ризику кредитної діяльності підприємства. Розрізняють три принципових типи кредитної політики:

Консервативний (або жорсткий) тип направлений на мінімізацію кредитного ризику. Така мінімізація розглядається як пріоритетна мета в здійсненні кредитної діяльності. Дотримуючись такого типу кредитної політики підприємство не прагне отримати високий додатковий прибуток за рахунок розширення об'єму реалізації продукції. Механізмом реалізації політики такого типу є скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок груп підвищеного ризику; мінімізація строків надання кредиту і його розміру; жорсткіші умови надання кредиту і підвищення його вартості; використання жорстких процедур інкасації дебіторської заборгованості.

Помірний тип характеризує типові умови її здійснення у відповідності до прийнятої комерційної і фінансової практики і орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажу продукції з відстрочкою платежу.

Агресивний (або м'який) тип пріоритетною метою кредитної діяльності ставить максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення об'єму реалізації продукції в кредит, не рахуючись з високим рівнем кредитного ризику, котрий супроводжує ці операції. Механізмом реалізації політики такого типу являється поширення кредиту на більш ризиковані групи покупців; збільшення періоду надання кредиту і його розміру; зниження вартості кредиту до мінімально допустимих розмірів; надання покупцям можливості пролонгування кредиту.

В процесі вибору типу кредитної політики повинні враховуватись слідуючі основні фактори:

• сучасна комерційна і фінансова практика здійснення торгових операцій;

• загальний стан економіки, який визначає фінансові можливості покупців, рівень їх платоспроможності;

• кон'юнктура товарного ринку, стан попиту на продукцію підприємства;

• потенційна здатність підприємства нарощувати об'єм виробництва продукції при розширенні можливостей її реалізації за рахунок надання кредиту;

• правові умови забезпечення витребування дебіторської заборгованості;

• фінансові можливості підприємства в частині залучення коштів в дебіторську заборгованість;

• фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства, їх ставлення до рівня допустимого ризику в процесі здійснення господарської діяльності.

Визначаючи тип кредитної політики, слід мати на увазі, що жорсткий (консервативний) її варіант негативно впливає на ріст об'єму операційної діяльності фірми і формування стійких комерційних зв'язків, в той час як м'який (агресивний) її варіант може викликати надмірне залучення фінансових засобів, знизити рівень платоспроможності фірми, викликати значні витрати, пов'язанні з витребуванням боргів, а в кінцевому підсумку знизити рентабельність оборотних активів і капіталу.

Визначення можливої суми фінансових засобів, інвестованих в дебіторську заборгованість. При розрахунку цієї суми необхідно враховувати заплановані об'єми реалізації продукції в кредит; середній період надання відстрочки платежу за окремими формами кредиту; середній період прострочки платежів, виходячи з господарської практики (він визначається за результатами аналізу дебіторської заборгованості в попередньому періоді); коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни реалізованої в кредит продукції.

Розрахунок необхідної суми фінансових засобів, інвестованих в дебіторську заборгованість, здійснюється за слідуючою формулою:

Ідз = (ОРк * Кс/ц* (ПНКср + ПРер))/ 360,

де Ідз- необхідна сума фінансових засобів, інвестованих в дебіторську

заборгованість;

ОРк- запланований об'єм реалізації продукції в кредит;

Кс/ц-коефіцієнт співівдношення собівартості до ціни продукції, виражений

десятковим дробом;

ПНКср (080) - середній період надання кредиту, в днях;

ПРср - середній період прострочки платежів за наданим кредитом, в днях. Якщо фінансові можливості фірми не дозволяють інвестувати розраховану

суму засобів в повному об'ємі, то при незмінності умов кредитування повинен бути

відповідно скоригований запланований об'єм реалізації продукції в кредит.

2.3. Формування системи кредитних умов. До складу цих умов входять слідуючі елементи:

• строк надання кредиту (кредитний період);

• розмір кредиту (кредитний ліміт);

• вартість кредиту (система цінових скидок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію);

• система штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань покупцями;

Строк надання кредиту (кредитний період) характеризує граничний період, на котрий покупцю надається відстрочка платежу за відвантажену продукцію. Збільшеня кредитного періоду стимулює продаж, але існують витрати, що часто заважають прийняттю рішення про збільшення дебіторської заборгованості. Наприклад, якщо фірма змінює період кредитування з ЗО до 60 днів, її дебіторська заборгованість протягом року може зрости у кілька разів.

Loading...

 
 

Цікаве