WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Управлiння оборотними активами i дебiторською заборгованiстю пiдприємства - Курсова робота

Управлiння оборотними активами i дебiторською заборгованiстю пiдприємства - Курсова робота

7. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання. Всі оборотні активи в тій чи іншій мірі піддаються ризику втрат. Так, грошові активи піддаються ризику інфляційних втрат; дебітрська заборгованість - ризику неповернення чи несвоєчасного повернення, а також ризику інфляційному;

запаси товарне- матеріальних цінностей - втратам від природного убутку і т.п. Тому політика управління обортними активами повинна бути направлена на міінімізацію ризику їх втрат, особливо в умовах дії інфляційних факторів.

8. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів. Виходячи із загальних принципів фінансування оборотних активів, які визначають формування структури і вартості капіталу, повинні бути конкретизовані принципи фінансування окремих видів і складових частин оборотних активів. Залежно від фінансового менталітету менеджерів, зформовані принципи можуть визначати

12

широкий діапазон підходів до фінансування оборотних активів - від вкрай консервативного до вкрай агресивного.

9.Формування оптимальної структури джерел фінансування обортних активів. Відповідно до зазделегідь визначених принципів фінансування в процесі розробки політики управління обортними активами формуються підходи до вибору політики управління поточними пасивами.

Ознакою агресивної політики формування структури джерел фінансування служить абсолютна гегемонія короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів. При такій політиці в підприємства підвищується рівень ефекту фінансового важеля. Постійні затрати обтяжуються процентами за кредит, збільшується сила впливу операційного важеля, але все ж в меншій мірі, ніж при переважному використанні більш дорогого довгострокового кредиту.

Ознакою консервативної політики управління поточними пасивами служить відсутність чи дуже низька питома вага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства. І стабільні (постійні), і нестабільні (змінні) активи при цьому фінансуються, в основному, за рахунок постійних пасивів (власних засобів і довгострокових кредитів).

Ознакою поміркованої політики управління поточними пасивами служить нейтральний (середній) рівень короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства.

Як видно з балансу ДП "Фрі Флай", незначна частка короткострокового кредиту та відсутність довгострокових кредитів дає підстави визначити її політику управління пасивами як консервативну. Це можна пояснити дуже високими процентними ставками за користування кредитними ресурсами банків.

Кінцевою і головною метою всієї політики управління обіговими коштами, як вважає Стоянова, є перетворення поточних фінансових потреб (надалі ПФП) у від'ємну величину. Оскільки цей термін є авторським, то доцільно навести його визначення самим автором . Отже ПФП - це :

> різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також в дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості, або

> непокрита ні власними засобами, ні довгостроковими кредитами, ні кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів, або

> недостаток власних оборотних засобів, або

>• дірка в бюджеті підприємства, або

> потреба в короткостроковому кредиті.

На цей показник впливають :

по- перше, тривалість експлуатаційного (виробничого) і збутового циклів : чим швидше сировина перетворюється в готову продукцію, а готова продукція - в гроші, тим менша імобілізація грошових засобів в запасах сировини і готової продукції;

по- друге, темпи росту виробництва : оскільки поточні фінансові потреби витікають безпосередньо з величини обороту, постільки і величина їх змінюється паралельно динаміці обороту;

по- третє, сезонність виробництва і реалізації готової продукції, а також постачання сировиною і матеріалами. Неспівпадання строків надходжень і платежів може довести підприємство до відсутності засобів для здійснення розрахунків за своїми зобов'язаннями - так званої технічної неплатоспроможності (розриву ліквідності);

13

по- четверте, стан кон'юнктури : при "розігрітому " і висококонкурентному ринку найбільш неочікуване, що може статися з продавцем - залишитись без товару для найшвидшої поставки покупцю. Щоб випередити конкурентів, потрібно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Загальновідомо також, що нарощування обороту призводить до розбухання дебіторської заборогованості підприємства, бо конкуренція змушує продавця приваблювати покупців все більш вигідними умовами комерційного кредиту;

по- п'яте, величина і норма доданої вартості : чим менша норма доданої вартості (Додана вартість / виручка від реалізації * 100), тим в більшій мірі комерційний кредит постачальників здатен компенсувати клієнтську заборгованість. Парадокс заключається в тому, що при високій нормі доданої вартості і, здавалося б, невеликому ступені залежності підприємства від закупок сировини, фірмі доводиться просити своїх постачальників про довші відстрочки платежів. Наприклад, при нормі доданої вартості 75% і дебіторській заборгованості 1 місяць для перетворення ПФП в негативну величину відстрочка кредиторської заборгованості повинна становити більше ніж 4 місяці.

Політика управління оборотними активами отримує своє відображення в системі розроблених на підприємстві фінансових нормативів. Основними з яких є :

> норматив власних оборотних активів підприємства;

> система нормативів оборотності основних видів обортних активів і тривалості операційного циклу в цілому;

> система коефіцієнтів ліквідності обортних активів;

> нормативне співвівдношення окремих джерел фінансування оборотних активів та інші.

Суть нормування обігових коштів полягає у продуманому економічному визначені потреби в них, тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. "Особливістю нормування в ринкових умовах є те, що воно має розглядатися не лише як економічний метод обчислення необхідного розміру обігових коштів, а переважно як спосіб виявлення й мобілізації на кожному підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва."3

Цілі і характер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінності. Тому на підприємствах з великим об'ємом обортних активів розробляється самостійна політика управління окремими їх видами.

Розділ II.

Більшість підприємств віддає перевагу продажу товарів не в кредит, а за фактом. Однак конкуренція диктує свої умови : товари відвантажуються, обортні фонди зменшуються, зростає дебіторська заборгованість. Як переконує довід українських підприємств, що ведуть успішний бізнес, і більшості західних фірм, дебіторська заборгованість у їхніх активах становить 20-21%. В загальній сумі дебіторської заборогованості на розрахунки з покупцями припадає 80-90%. Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов'язане в першу чергу з оптимізацією розміру і забезпеченням інкасації заборгованості покупців за розрахунками за реалізовану продукцію. Ефективний контроль за ситуацією дає змогу продавцю зменшити не лише саму дебіторську заборгованість, а й видатки на її утримання (продавцю необхідно відшкодовувати тимчасово відсутні оборотні фонди).

Політика управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, направленої на розширення об'єму реалізації продукції, яка заключається в постійному утриманні дебіторської заборогованості на прийнятному рівні, тобто "тримати руку на пульсі", і забезпеченні своєчасної її інкасації.

Формування політики управління дебіторською заборогованістю підприємства (чи його кредитною політикою стосовно покупців) здійснюється за слідуючими основними етапами.

2.1.Аналіз дебіторської заборгованості в попередньому періоді. Управління дебіторською заборгованістю диктує необхідність кожному підприємству виводити природній її рівень (у днях) по кожному виду товарів або послуг, виходячи з власного досвіду і специфічних умов підприємства, враховуючи при цьому технологічні особливості кожного виду. Природній рівень дебіторської заборгованості розраховується з тих міркувань, що її рівень на повинен позначитися на нормальному функціонуванні підприємства, бути природнім у тому плані, що менший рівень неможливий, а більший економічно недоцільний.

Loading...

 
 

Цікаве