WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Справляння ПДВ в с-г - Курсова робота

Справляння ПДВ в с-г - Курсова робота

4

План.

Вступ.

  • Податок на додану вартість як універсальний акциз.

  • Особливості справляння ПДВ у сільському господарстві.

  • Проблеми адміністрування ПДВ у сільському виробництві.

    Висновки.

    Зміст.

    Вступ. 4

    1. Податок на додану вартість як універсальний акциз. 5

    2. Особливості справляння ПДВ у сільському господарстві. 7

    3. Проблеми адміністрування ПДВ у сільському виробництві. 17

    Висновки. 27

    Список використаної літератури. 28

    Вступ.

    Найпоширенішими формами податків на споживання є специфічні та універсальна акцизи. Першими оподатковуються товари широкого вжитку – так звані монопольні та високорентабельні, другими – усі товари і послуги, що знаходяться у продажі.

    Універсальний акциз поступає до бюджету у трьох формах:

    • податок з обороту в однорівневій форм;

    • податок з обороту в багаторівневій формі;

    • податок на додану вартість.

    У 70-80 р. ПДВ дістав широке розповсюдження. На сьогодні в більш як в півсотні країн світу , зокрема в 19 європейських країнах.

    Широке застосування ПДВ зумовлене його перевагами:

    • оподаткуванню підлягає дохід;

    • рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності;

    • зростання доходів держави;

    • фіксовані ставки.

    Оподаткування власне доданої вартості; сплата податку пропорційна новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи просування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування.

    Отже. ПДВ – найпрогресивніша форма оподаткування споживання але практика нарахування й сплати податку не повною мірою відповідає вимогам ринкового середовища.

    1.ПДВ, як універсальний акциз.

    Нині в Україні застосовується два види непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи і мито. Податок на додану вартість (ПДВ) є одним із різновидів універсальних акцизів.

    Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під їхнім впливом загального рівня цін у країні, де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

    Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування доданої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об'єкта оподаткування.

    Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

    Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об'єкта оподаткування — доданої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини: по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги; по-третє, прибуток. Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в повну вартість товару чи послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі, в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг. можна двома методами: перший - від первинної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру; другий-скласти величини заробітної плати і прибутку. Найзручнішим, а тому й найпоширенішим методом є перший, він і застосовується в нашій державі. Обчислення доданої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах їх виробництва й реалізації.

    Для обчислення податку на добавлену вартість може застосовуватись як одна, так і декілька ставок. З точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок на різні групи товарів, що зумовлюється соціально-політичними чинниками в державі.

    Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід зазначити його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності об'єктивних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини, переваги цієї форми оподаткування не проявляються.

    2.Особливості справляння ПДВ у сільському господарстві.

    Перш ніж розглянемо специфіку справляння ПДВ в сільському господарстві охарактеризуємо види економічної діяльності які можуть бути віднесені до галузі сільськогосподарського виробництва. Найавторитетнішим державним документом з цього питання є Державний класифікатор видів економічної діяльності (ДКВЕД), затверджений наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. № 441. Згідно з цим документом з переліку видів економічної діяльності господарських суб'єктів (як фізичних, так i юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності) до галузі сільського господарства віднесено такі види діяльності, як рослинництво, тваринництво, вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство), надання послуг у галузях рослинництва i тваринництва.

    Крім того, спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України до осіб, які здійснюють діяльність у галузі сільськогосподарського виробництва, тобто до категорії сільськогосподарських товаровиробників віднесено також i рибницькі та рибальські, включаючи риболовецькі, господарства, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм власності та господарювання).

    Слід зазначити, що нещодавно прийнятий Закон України від 18.01.2001 р. № 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років" також дає визначення, що саме є сільськогосподарською продукцією, хто може бути визначений як сільськогосподарський товаровиробник та сільськогосподарське підприємство. Однак, зважаючи на певні особливості цього Закону, до внесення відповідних змін до податкового законодавства застосування його норм неможливе. Як вказано в преамбулі, він визначає основні засади державної політики в галузі сільськогосподарського виробництва, тобто встановлює напрями реформування існуючого законодавства, а не змінює його.

    Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (робіт, послуг) суб'єктами підприємницької діяльності в галузі сільськогосподарського виробництва з 01.01.99 р. i до сьогодні регламентується такими нормативно-правовими та законодавчими документами:

    1.Законом України "Про податок на додану вартість";

    2.Указом Президента України від 02.12.98 р. №1328/98 "Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників";

    3.Законом України від 18.02.99 р. № 442-XIV "Про внесення змін до статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість";

    4.Указом Президента України від 23.05.2000 р. № 696/2000 "Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 2 грудня 1998 року № 1328";

    5.Законом України від 13.07.2000 р. № 1874-III "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість;

    6.Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини";

  • Loading...

     
     

    Цікаве