WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Порядок ведення та декларування ПДВ - Курсова робота

Порядок ведення та декларування ПДВ - Курсова робота

Зарахування сум ПДВ до Державного бюджету України проводиться відповідно до Законів України "Про Бюджетну систему України" та "Про Державний бюджет на відповідний рік".

Платники ПДВ реалізують продукцію, роботи, послуги за цінами або тарифами збільшеними на суму ПДВ.

У розрахункових (платіжних) документах на реалізацію продукції, робіт, послуг, суму і ставку податку зазначають окремим рядком, а у разі застосування нульової ставки в цих документах роблять назначення "нульова ставка ПДВ", у розрахункових документах на реалізацію продукції, робіт, послуг, що не є об'єктами оподаткування – "без ПДВ".

Розрахункові платіжні документи, в яких сума і ставка податку невідокремлені або в яких не зроблено позначення "нульова ставка ПДВ" чи "без ПДВ", установи банків до виконання не приймають.

При реалізації продукції, робіт і послуг включили реалізацію у межах товарообмінних угод за готівку, в тому числі за іноземну валюту, платник податку складає рахунки-фактори, інші подібні супровідні документи а також касові або товарні чеки, у яких ставку і суму ПДВ виділяють окремим рядком. Невиконання зазначеної вимоги вважається ухилення від сплати податку.

ПДВ за товари, ввезені на територію України обчислюють і сплачують до або під час митного оформлення на підставі вантажної митної декларації, у якій ставку і нараховану суму податку виділяють окремим рядком.

Для цілей оподаткування під матеріальними витратами розуміють витрати на оплату вартості матеріальних цінностей і нематеріальних активів, виконаних, робіт або наданих послуг, які відносять на витрати виробництва і обігу платника податку, а також витрати за придбані основні виробничі фонди і нематеріальні активи, на які нараховується амортизація.

Податок на додану вартість, сплачений платником при ввезенні (імпортовані) продукції, не відносять до витрат виробництва і обігу, і враховують при розрахунках з бюджетом відповідно до норм законодавства. Суми податку на додану вартість, сплачені у складі, матеріальних витрат і невідшкодовані, за рахунок сум податку на додану вартість одержаних у складі піни реалізації протягом звітного періоду, підлягають відшкодуванню за результатами минулих періодів, або відносяться на результати наступного звітного періоду, не відшкодовуються з Державного бюджету України.

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит. Датою виникнення податкових зобов'язань:

а) з продажу товарів (робіт, послуг) — є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

— або дата зарахування коштів під покупця (замовника) на банківський рахунок платника ПДВ як оплата товарів (при готівковому продажу — дата оприбуткування в касі);

— або дата відвантаження товарів (дата оформлення документа — для робіт (послуг). При продажу товарів з використанням кредитних або дебетових карток, чеків або дата оформлення податкової накладної, або дата виписки рахунка (товарного чека).

б) при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій:

— або дата відвантаження платником: податку товару;

— або дата оприбуткування товару платником податку. При здійсненні цих операцій з нерезидентами — дата оформлення вивізної або ввізної митної декларації.

Згідно загальноприйнятої класифікації податок на додану вартість є: податком на споживання (за економічним змістом) загальнодержавним податком (за рівнем запровадження) та непрямим податком (за формою взаємовідносин податкоплатника та держави ).

З моменту його запровадження податок на додану вартість був призначений для:

1. Формування дохідної частини: бюджету.

2. Регулювання процесів споживання.

3. Вирівнювання можливостей отримання надприбутків.

Податок на додану вартість як. і інші податки виступає методом централізації валового національного продукту в бюджеті на загальнодержавні потреби виконуючи таким: чином: свою фіскальну функцію. Дана функція є важливою у характеристиці, сутності податку на додану вартість: вона. визначає його суспільне значення.

Держава повинна отримувати: для забезпечення виконання своїх функцій не просто достатньо надходжень у вигляді податків а головне - надійних. Податкові надходження повинні бути постійними стабільними, рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Постійність означає що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами а рівномірно протягом бюджетного року і в чітко визначені строки. Оскільки .призначення податків полягає у забезпеченні витрат держави то терміни їх сплати мають бути погодженні з термінами фінансування видатків бюджету. Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантії того що передбачені Законом України: "Про Державний бюджет" на поточний рік доходи будуть отримані в повному обсязі. Нелогічно встановлювати такі податки, які не дають необхідних гарантій надходження до бюджету визначеної суми коштів бо в такому випадку невизначеною та безпідставною стає вся фінансова діяльність держави, у рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи.

Сплата податку провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом. Для платників, у яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік менший від суми, що дорівнює 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один. календарний місяць або квартал (за вибором платника). Якщо обсяг оподатковуваних операцій понад 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць. [7, с.94]

Держава використовує податки для регулювання певних пропорцій у соціальне економічному житті суспільства. Так як податок на додану вартість є податком на споживання то він і виступає інструментом регулювання процесів споживання. Ефективність цього регулювання забезпечується тим, що, податок на додану вартість безпосередньо пов'язаний з механізмом ціноутворення. Через цей механізм реалізується і роль податку у врівноваженні можливостей отримання надприбутків. Адже відомо, що збільшення ставки податку на додану вартість збільшує і ціну товарів. А ріст цін при незмінних доходах населення приводить до скорочення обсягів споживання.

Використовуючи податок на додану вартість держава може також стимулювати розвиток пріоритетних галузей народного господарства через встановлення гнучкої системи пільг. Адже підприємства що мають право на пільги щодо податку на додану вартість мають можливість знизити ціни на свою продукцію, що сприяє швидкій її реалізації, залишивши ціну сталою одночасно збільшивши, рівень прибутковості виробництва.

Споживання в державі більш - менш рівномірне в територіальному розрізі, а тому податок на додану вартість служить для зняття напруги в міжрегіональному розподілі доходів. Якщо ж доходи бюджетів базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку на території держави виникає проблема нерівномірності дохідної бази різних бюджетів. Оскільки ніде в світі не довелося досягти збалансованого розвитку всіх регіонів, то без застосування непрямих податків ( в тому числі, і податку на додану вартість ) виникають труднощі в збалансуванні доходів місцевих бюджетів. Тобто за допомогою податку на додану вартість фінансуються видатки, місцевих бюджетів, які не в змозі забезпечити себе потрібними надходженнями за рахунок місцевих податків та зборів.

Перший етап для майбутнього податкоплатника, починається з його реєстрації як платника податку на додану вартість. Даний процес регламентується Наказом Державної податкової адміністрації України " Про Реєстр платників податку на додану вартість " від 25 січня .1.999 року № 43.

В загальній частині даного наказу визначається, що Реєстр платників податку на додану вартість - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які зобов'язані здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Реєстр створюється відповідно до статті 9 Закону України " Про податок .на додану вартість " з метою:

а) забезпечення єдиних, принципів ідентифікації платників податку на додану вартість та їх реєстрації в органах державної податкової служби;

Loading...

 
 

Цікаве