WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Поняття аудиту в нацiональнiй та зарубiжнiй теорiї i практицi - Курсова робота

Поняття аудиту в нацiональнiй та зарубiжнiй теорiї i практицi - Курсова робота

Перевірку вірогідності звітності підприємства, дотримання діючого законодавства і складання аудиторського висновку по цьому питанню виконує незалежний аудитор. Існує кілька визначених правил, що стосуються діяльності аудиторів:

  • вільний вибір аудиторів (аудиторської фірми) господарськими суб'єктами;

  • договірні відносини між аудитором і клієнтом, що дозволяють аудитору самому вибирати свого клієнта і бути незалежним від вказівок яких-небудь державних органів;

  • можливість відмовити клієнту у видачі аудиторського висновку до усунення відзначених недоліків;

  • неможливість аудиторської перевірки при родинних чи ділових відносинах із клієнтом, що перевищують договірні відносини з приводу аудиторської діяльності;

  • заборона аудиторам і аудиторським фірмам займатися господарською, комерційною і фінансовою діяльністю, не зв'язаною з виконанням аудиторських, консультаційних і інших дозволених законом послуг.

    1.2. Цілі і завдання аудиту

    Основною метою аудиторської діяльності є встановлення правдивості бухгалтерської чи фінансової звітності економічних суб'єктів і відповідності виконаних ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, що діють в Україні. Отже, призначення аудита – це перевірка фінансових звітів з метою:

    • перевірки повноти, правдивості і точності відображення в обліку і звітності витрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства за період, що перевіряється;

    • контроль за дотриманням законодавчих і нормативних документів, що регулюють правила ведення обліку і складання звітності, методологічної оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу;

    • виявлення резервів кращого використання власних основних і оборотних коштів, фінансових резервів і позикових джерел.

    У ході аудиторської перевірки встановлюється правильність складання балансу, звіту про прибутки і збитки, вірогідність даних пояснювальної записки. При цьому визначається:

    • чи всі активи і пасиви відбиті в звіті;

    • чи всі документи використовуються в звіті і наскільки фактична методика оцінки майна відхиляється від прийнятої при визначенні облікової політики підприємства.

    Звіт про прибутки і збитки аудитор перевіряє для встановлення правильності розрахунку балансу й оподатковуваного прибутку.

    Для досягнення основної мети і представлення висновку аудитор вивчає наступні питання:

  • загальна прийнятність звітності (чи відповідає звітність у цілому усім необхідним вимогам);

  • обґрунтованість (чи існують підстави для включення в звітність зазначених там сум);

  • закінченість (чи включені в звітність усі належні суми, зокрема всі активи і пасиви, що належать компанії);

  • оцінка (чи всі категорії правильно оцінені і безпомилково обраховані);

  • класифікація (чи є підстава відносити суму на той рахунок, на якому вона записана);

  • розмежування (чи віднесені операції, проведені незадовго до дати складання балансу або безпосередньо після неї до того періоду, у якому були проведені);

  • акуратність (чи відповідає сума окремих операцій даним, приведених у книгах і журналах, чи відповідають підсумкові суми даним, приведених у головній книзі);

  • розкриття (чи всі категорії занесені у фінансову звітність і чи правильно відбиті в звітах і додатках книг).

    У закордонній літературі виділяються головні і конкретні цілі аудита по елементах. У книзі "Аудит" – "зміст цілей аудита полягає в тому, щоб створити деяку структуру, що допомогла б аудитору зібрати потрібну кількість актуальних свідчень, а потім вирішити, які саме фактичні дані необхідно збирати через конкретні обставини, при яких проводиться аудит. Цілі залишаються тими самими при різних перевірках, але фактичні дані будуть різні в залежності від обставин".

    Цілі аудита:

  • ступінь загальприйнятності;

  • правильне включення сум;

  • закінченість;

  • право власності (по включених сумах);

  • оцінка;

  • правильність кореспонденції і відображення сум на рахунках;

  • розмежування (господарські операції, близькі до дати балансу, варто враховувати за відповідний період);

  • арифметична точність (окремі статті балансу відповідають підсумкам в облікових регістрах і головній книзі);

  • розкриття (правильність відображення рахунків і фактів даних звітності, що до них відносяться).

    Завдання аудитора полягає:

    • в оцінці рівня бухгалтерського обліку, кваліфікації облікових кадрів, якості обробки інформації (особливо первинної документації), правильності і законності здійснення бухгалтерських записів;

    • у наданні допомоги підприємствам шляхом рекомендацій з усунення недоліків, особливо тих порушень, що безпосередньо вплинули на фінансові результати, позначилися на вірогідності показників звітності;

    • у необхідності оцінки не тільки минулих фактів і існуючих у даний момент положень, але й орієнтуванні організації, що перевіряється, на ті майбутні події, що здатні вплинути на господарську діяльність і кінцевий результат.

    Останнім часом у діяльності аудиторів з'явилася ще одна дуже важлива функція – це надання допомоги підприємствам у захисті їхніх інтересів у податкових органах і арбітражних судах.

    2. ОБГРУНТУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ НЕОБХІДНОСТІ АУДИТУ НА УКРАЇНІ

    Аудит має древню історію. Вважають, що фактично ще в Древньому Єгипті (близько 2600 р. до н.е.) існували чиновники, які об'єднували функції обліку, управління і контролю.

    У Римській імперії (1 – 26 р. н.е.) контрольні функції здійснювалися спеціальними службовцями (куратори, прокуратори, квестори). Після падіння Римської імперії аудит одержав широке поширення в Італії. Купці Флоренції і Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових судів, що везли величезні багатства на свій континент. У цей час аудит мав строго цільовий напрямок – запобігання помилкам.

    Батьківщина сучасного аудиту – Англія. Ще в 9 ст. був даний поштовх до "рахунку і міри" у Британському господарському житті. Вже в ті часи з загального поняття "бухгалтер" виділяється суміжне поняття "аудитор". За першим у його повсякденній діяльності зберігаються функції особи, що організує і веде рахунки, а на другого покладаються самостійні незалежні функції контролера, що перевіряє рахунки.

    Писемні пам'ятки, що вказують на існування аудиторства в Англії, відносяться до 13-14 ст. Прийоми аудиту на той час полягали переважно в детальній перевірці кожної операції.

    Тестування чи вибіркова перевірка, як аудиторські процедури, були невідомі.

    В історії розвитку аудита можна виділити кілька періодів:

  • до 1500 р.;

  • 1500 – 1830 (1860) р.;

  • 1830 (1860) – 1905 р.;

  • 1905 – 1933 р.;

  • 1933 – 1940 р.;

  • с 1940 р. по наш час.

    Перший період закінчувався в 1500 р. Ця дата позначена довільно, але вона найбільш точно відбиває стан "перелому" у загальній економічній ситуації. Однією з причин цього стало відкриття Америки, і як наслідок збільшення обсягу товарів, капіталу, робочої сили в загальносвітовому масштабі. Інша причина – 1494р. по праву вважається датою початку навчання про подвійний запис (Лука Пачоллі).

    1500 – 1830 (1860) рр. Цілі і прийоми аудиту не були змінені і полягали у виявленні помилок і перевірці чесності осіб, відповідальних за податкові платежі. У цей час істотно підвищилося значення аудита, тому що відбувся поділ між власниками підприємства: керуючими й інвесторами. Акціонерам не тільки була потрібна гарантія схоронності капіталу, але й одержання дивідендів. Тільки аудитор міг дати висновок про вірність і об'єктивність перевіреної фінансової звітності і про імовірність продовження діяльності підприємства найближчим часом. Прийшло розуміння необхідності і важливості існування системи внутрішнього контролю. Причиною, по якій датою закінчення даного періоду був обраний 1860р., стало те, що Кримська війна викликала значні зміни в економіці всіх країн, а це привело до зміни цілей і прийомів аудиту.

    1860 – 1905 р. Період відрізняється бурхливим економічним ростом. Величезні по своїх масштабах угоди привели до створення корпорацій. Цей період відзначений появою консолідованого балансу (1904 р.).

    Усе це підвищувало роль і значення інституту аудиторства. Була визнана необхідність внутрішнього контролю. Але йому приділялася роль органу, що брав участь не в перевірці і виявленні помилок, а в створенні єдиної стандартної системи обліку. Основний акцент був спрямований на систему контролю грошових потоків. Оскільки і облікова система, і організаційна структура перетерпіли значні зміни убік посилення, то й аудитори могли вже застосовувати прийоми вибірки. Тестування стало використовуватися тільки в останні десятиліття 19 століття. В умовах швидко зростаючого виробництва аудитор більше не міг перевіряти кожну операцію величезної корпорації. Аж до 1905 р. обмежуючим фактором обсягу тестування були зміни і нововведення в системі обліку і внутрішнього контролю. Цілі аудиту в цей час полягають у виявленні різного роду помилок навмисного характеру. Історично основним центром розвитку аудиту стали Великобританія і США. У перше десятиліття ХХст. американський аудит став розвиватися незалежно, оскільки підприємцями США була визнана неможливість застосування цілей і підходів англійського аудиту до особливостей їхнього бізнесу.

    Перші роботи з американського аудиту характеризують зміну цілей у такий спосіб: виявлення і запобігання ненавмисних помилок. Пізніше цілями аудита стали:

  • Loading...

     
     

    Цікаве