WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податок на прибуток - Курсова робота

Податок на прибуток - Курсова робота

Цей податок дійсно показує добру збираємість, яка могла б зберігтися при умові, що підприємства не падуть під важким налоговим тиском, наприклад, в цьому році збільшилася заборгованість по сплаті цього податку. Так, на 1 серпня недоімка збільшилася майже вдвічі і склала майже 2,8 млрд. грн. 8

Розглянемо, які ж положення закону сприяють росту збитковості і поглибленню платіжної кризи. Насамперед відзначимо, щоним передбачений зовсім новий підхід до визначення господарської діяльності — основною її ознакою є факт одержання прибутку за умови. що діяльність особи, спрямована на це, є регулярною, постійною та істотною. Дане визначення господарської діяльності суперечить положенню Державного класифікатора "Класифікація видів економічної діяльності", розробленому Держкомстатом України і орієнтованому на вимоги Європейського Союзу. Відповідно до класифікатора, господарська діяльність характеризується такими ознаками:

- використання ресурсів.

- виробничий процес;

- випуск продукції (надання послуг).

Оскільки в законі дані ознаки проігноровані, то для усунення протиріччя було введене зовсім нове поняття — неприбуткові організації. Тим самим. були узяті під контроль держави кошти добродійних, громадських організацій.

Варто особливо відзначити абзац перший підпункту 7.11.9. яким передбачається обкладення податком на прибуток доходів неприбуткових організацій (добродійні внески, членські внески, пасивні доходи), звільнених від цього підпунктами 7.11.2-7.11.7. у випадку перевищення ними розмірів доходів попереднього року в першому кварталі звітного року на 25%.

Введення поняття "валові витрати" суперечить принципам бухгалтерського обліку і поняттю собівартості продукції. Це змушує підприємства (організації, установи) фактично вести подвійний облік — для податкової адміністрації і для себе. Між податковим і бухгалтерським обліком існують розбіжності, які в основному виявляються в правилах віднесення витрат на собівартість, зокрема матеріалів і малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП), а також включення в суму реалізації (доходу) коштів, отриманих за фактом виконання робіт (послуг), відпуску продукції.

Відповідно до Положення про ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою КМ N250 від 3.04.93 р. із змінами і доповненнями (далі — Положення). матеріали і МШП включаються в собівартість продукції тільки в міру їх передачі у виробництво, а, відповідно до закону, у валові витрати Вони включаються за фактом оплати або одержання їх підприємством. Законом практично перекручено поняття авансу. і тим самим до складу валового доходу погрібне включати кошти, отримані за ще не виконані роботи (послуги), не відвантажену продукцію.

Пункт 5.9 про перерахування залишків на складі фактично розрахований на порушників законодавства і припускає подвійне оподатковування сумлінних платників. Це можна проілюструвати таким прикладом. Підприємство не працювало певний час. У звітному кварталі почався процес виробництва продукції, частина якої була реалізована. при цьому кошти за реалізовану продукцію могли не надійти. Під час укладання податкової звітності частина виробленої продукції, то була реалізована, підлягає включенню у валові прибутки, а нереалізована продукція зменшить валові витрати.

У підсумку підприємство. що тільки почало відновлювати виробничу діяльність і ще не одержало ніякого прибутку, відразу стає боржником по платежах у бюджет. Йому будуть зараховані кошти по переплаті податку з прибутку у зв'язку зі збільшенням готової продукції на складі в наступному кварталі в рахунок майбутніх платежів. Введення даного пункту мало на меті будь-якими способами вилучити кошти підприємств у бюджет. Внаслідок цього підприємства змушені приховувати реальний стан справ у виробництві.

У законі неправомірно виділений із складу валових витрат амортфонд. Цим фактично проігнорований склад вартості:

вартість = капітал + робоча сила + додаткова вартість, де капітал складається з основного і оборотного капіталу.

Відповідно до п. 42 Положення, амортфонд створюється шляхом переносу вартості основних фондів, що беруть участь у виробництві, на собівартість продукції (робіт, послуг). Отже, амортфонд є складовою основного капіталу і бере пряму участь у формуванні ціни товару (робіт, послуг). Тим більше, що частка амортфонду складає 7% у витратах на виробництво. Без нього ціна буде формуватися з витрат на оплату праці, матеріали і податків. Цим самим законодавчо були створені передумови для збільшення частки податків у ціні продукції.

При цьому треба мати на увазі, що розрахунок норм амортизації у відповідності зі ст. 8 закону подовжує термін повної амортизації основних фондів у середньому до 60 років. У підприємств, в яких основні фонди мають ступінь зносу до 60%, відрахування в амортфонд різко зросли, а при ступені зносу більше 70% — різко скоротилися, подовживши термін амортизації, наприклад у першої групи основних фондів до 127 років.9

Урядовий проект закону "Про внесення змін у Закон України "Про оподатковування прибутку підприємств" (про нього вже йшлося раніше) стосується перегляду складу валових витрат. Він розрахований на створення реальних умов дня забезпечення обліку всіх платників податку з прибутку, у т.ч. працюючих у тіньовій сфері, і одержання додаткових коштів у бюджет у розмірі приблизно 1.4 млрд. грн.

Так, змінами в підпункт 5.6.1 передбачається обмежити витрати на оплату праці, що враховуються в складі витрат платника податків, тільки частиною зарплати, пов'язаною з якістю праці, гарантованою (тарифною) частиною і тією. що спрямована на підвищення продуктивності, і виключити зі складу валових витрат інші види заохочень і виплат. Виключення цих витрат із складу валових витрат платника податку призведе, по-перше, до штучного заниження собівартості продукції і такого ж штучного підвищення оподатковуваного прибутку, по-друге, до зменшення можливостей підприємств виплачувати працівникам поточну зарплату і заборгованість по ній через збільшення податкових вилучень, до збільшення неофіційних виплат заробітної плати підприємствами своїм працівникам.

Проектом пропонується обмежити також витрати на службові відрядження (підпункт 5.4.8) для суб'єктів господарювання і дорівняти їх до норм, затверджених постановою КМ N 10 від 5.01.98 р., для бюджетних організацій, що призведе до штучного заниження валових витрат, хоча в діючій редакції Закону вперше після 1991 р. даний чіткий перелік витрат на відрядження, які відносяться на валові витрати.

З метою збільшення надходжень у бюджет уряд пропонує внести зміни в підпункти 7.1.3, 7.8.4, 7.8.5 у частині виключення з діючого Закону оподатковування дивідендів. При цьому прибутки держави від володіння корпоративними правами не будуть оподатковуватися по датками.

Законопроектом пропонується внести зміну в підпункті 16.3, яким передбачено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, зменшувати на суму вартості придбаних торгових патентів, але в межах прибутку, отриманого від діяльності, на яку придбаний патент. При цьому платникам податку пропонується представляти в податковий орган ще і довідку про суму прибутку, отриманого від діяльності, що піддягає потентуванню.

Законопроект містить пропозиції про зміни у віднощенні підтримки підприємств малого бізнесу. Зокрема, передбачається доповнити пункт 7.13 і пунктом про пільгове оподатковування новостворених юридичних осіб, що відносяться до суб'єктів малого підприємництва, а саме:

- протягом першого року господарської діяльності вони платять 25% нарахованої суми податку;

- протягом другого року – 50% суми податку.

Звільнені від оподаткування кошти повинні бути використані на відшкодування витрат, понесених протягом перших трьох років господарської діяльності на підготовку, освоєння виробництва товарів (робіт, послуг), технічне оснащення виробництва, будівництво, реконструкцію, відновлення основних фондів, що підлягають амортизації, а також освоєння нових технологій.

Простий підрахунок показує, що мале підприємство при отриманні виручки за три роки у сумі 750 тис. грн. може отримати прибуток максимум 100 тис. грн. З цього прибутку треба забезпечити виплату дивідендів засновникам, задовольнити соціальні потреби колективу, сплатити податок на прибуток у сумі 17500 грн. У результаті навряд чи залишиться вільний прибуток достатній для фінансування капітальних вкладень. То чи радий буде таким пільгам виробник? Очевидно, треба знайти інші підходи до стимулювання розвитку малого підприємництва, на яке держава покладає великі надії.10

Протягом трьох років усі з оптимізмом чекали на появу Податкового кодексу, покликаного задовольнити інтереси і держави, і платників податків, сподівалися на зменшення напруження в роботі з нарахування податку на прибуток. І ось проект Податкового кодексу підготовлено.

Loading...

 
 

Цікаве