WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Плата за землю - Курсова робота

Плата за землю - Курсова робота

Розглянувши звернення ДПА України з приводу практики вирішення арбітражними судами спорів, пов'язаних зі сплатою земельного податку, Вищий арбітражний суд України поділяє думку ДПА України стосовно того, що відсутність оформлених документів на земельну ділянку не звільняє власників та землекористувачів від сплати земельного податку.

2. МЕХАНІЗМ СПРАВЛЯННЯ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ В БЮДЖЕТ

Плату за землю в Україні введено з 1 липня 1992 року відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ "Про плату за землю". З 1 січня 1997 року набрала чинності нова редакція Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 р. № 378/96-ВР, яким змінено ставки земельного податку та порядок справляння цієї плати, пільги щодо оподаткування землі та відповідальність платників, а також визначено, що використання землі в Україні є платним (ст. 2 Закону).

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) i землекористувач, у тому числі орендар.

Плата за землю справляється у двох формах:

земельний податок;

орендна плата.

Земельний податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата за землю.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України від 06.10.98 р. № 161-XIV "Про оренду землі", який визначає правові засади оренди землі, її об'єкти, орендодавців та орендарів землі, їх відповідальність i права, порядок набуття права на оренду земельних ділянок, у тому числі права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, умови та порядок укладення договорів оренди землі, їх зміни, припинення, розірвання й поновлення тощо.

Орендна плата за землю — це платіж, який вносить орендар орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі — це угода сторін про взаємні зобов'язання, визначені статтями 22 — 24 Закону України "Про орендну плату за землю", відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння i користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Об'єктом оренди згідно з частиною першою ст. 4 Закону України "Про оренду землі" є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), держави.

Статтею 8 Земельного кодексу України визначено, що орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради i власники землі.

Законом України "Про оренду землі" розширено коло орендодавців землі (статті 5 — 6). Зокрема, орендодавцями земельних ділянок, крім громадян, у власності яких перебувають земельні ділянки, є й юридичні особи.

Необхідно зазначити, що вищенаведеним Законом (ст. 9) передбачено нову форму оренди землі — суборенду земельних ділянок, умови договору якої мають бути визначені в межах договору оренди земельної ділянки (її частини) i не суперечити йому. Суборенда землі підлягає державній реєстрації i посвідчується нотаріально.

Щодо земельних ділянок, які перебувають у державній та комунальній власності, то у першому випадку орендодавцями можуть бути районні, обласні, Київська i Севастопольська міські держадміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Зазначені органи державної влади рішення про надання в оренду земельних ділянок приймають за попереднього погодження цих питань з відповідними радами.

У другому випадку (по землях, які перебувають у комунальній власності) орендодавцями можуть бути органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Однак пункти 2 та 3 ст. 5 цього Закону, які визначають орендодавців земель державної та комунальної власності, наберуть чинності після розмежування відповідно до законів України земель державної i комунальної власності. А до вирішення цього питання надання зазначених земель в оренду здійснюється орендодавцями відповідно до Земельного кодексу України (ст. 8).

У разі якщо орендодавцем землі є відповідна місцева рада, то орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на бюджетний рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. При цьому слід мати на увазі, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної i комунальної власності не може бути меншим відповідного розміру земельного податку i справляється винятково в грошовій формі (ст. 19 Закону України "Про оренду землі").

У випадку коли орендодавцем є власник землі, то орендар, уклавши при цьому з ним договір на оренду землі, сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує на бюджетний рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка, земельний податок.

Щодо сплати податку за оренду приміщень, то необхідно зауважити, що оскільки власники землі або землекористувачі є, як правило, орендодавцями приміщень, то вони i є платниками земельного податку, а орендарі приміщень у даному випадку не є платниками земельного податку, оскільки земельна ділянка їм не виділялася i об'єкт оподаткування у них відсутній.

Плата за землю, яку отримує орендодавець приміщення з орендаря, є складовою частиною орендної плати за приміщення i окремо не виділяється. У свою чергу орендодавець сплачує земельний податок у встановлених розмірах на загальних підставах пропорційно частці таких будівель чи їх частин у загальній площі земельної ділянки орендодавця, що обслуговує передану у тимчасове користування (оренду) будівлю чи її частину.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у власності кількох юридичних осіб або громадян, податок на землю нараховується кожному з власників пропорційно частці його власності на будівлю.

У випадках коли підприємства, установи, організації здають в оренду належні їм будівлі, приміщення, підвали тощо, то за земельні ділянки, зайняті цими будівлями, i за ділянки, що їх обслуговують, земельний податок сплачують саме ці підприємства, організації, яким ці ділянки виділено у постійне або тимчасове користування, тобто власники землі та землекористувачі.

Якщо окремі установи, організації, що користуються пільгами по земельному податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають в оренду окремі будівлі чи їх частини, земельний податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або земельними ділянками, будівлями (їх частинами), зданими в оренду, сплачується ними за повними ставками на загальних підставах.

Щодо плати за землю підприємствами, установами та організаціями, які є орендодавцями, що користуються пільгами щодо плати за землю, але надають земельні ділянки в оренду іншим юридичним особам, які є бюджетними установами i, в свою чергу, в установленому порядку звільняються від сплати земельного податку, то слід зазначити, що Законом України "Про плату за землю" пільги встановлено лише платникам земельного податку. Питання ж орендної плати вирішується сторонами при укладанні договору оренди.

Приклади:

а) Народний університет, який фінансується з державного бюджету i користується пільгою, має у підпорядкуванні госпрозрахунковий дослідний завод, який займає земельну ділянку загальною площею 20 тис. м2. У цьому разі завод повинен сплачувати податок на загальних підставах. Якщо земельну ділянку виділено університету, він є платником податку за земельну ділянку під цим госпрозрахунковим заводом;

б) Лікарня, яка має у своїй структурі госпрозрахункову кафедру протезування i в цілому звільняється від сплати земельного податку як установа охорони здоров'я, за кафедру протезування податок повинна сплачувати на загальних підставах.

Loading...

 
 

Цікаве