WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Плата за землю - Курсова робота

Плата за землю - Курсова робота

4

ПЛАН

Вступ

1. Плата за землю в системі ресурсних платежів в Україні

2. Механізм справляння плати за землю в бюджет.

3. Вдосконалення механізму справляння в бюджет плати за землю.

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

За Конституцією України земля — основне національне багатство, яке перебуває під особливою охороною держави. Кошти від плати за землю повинні спрямовуватися насамперед на фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель у комплексі з іншими природоохоронними заходами, підвищення родючості грунтів, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, створення земельного інноваційного фонду, відшкодування витрат власників землі i землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, економічного стимулювання власників землі i землекористувачів та поліпшення якості земель i продуктивності земель лісового фонду, надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок i компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини, проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації i розвитку інфраструктури населених пунктів тощо.

На жаль, дію положень щодо обов'язковості спрямування коштів зі сплати за землю на зазначені цілі призупинено, проте це не применшує актуальності вирішення проблем справляння плати за землю за умов становлення ринкової економіки. Питання справляння цієї плати тісно пов'язане з обліком земельних ділянок, повнота та правильність ведення якого залежить від органів місцевого самоврядування, виконавчої влади та землевпорядних органів.

1. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ В СИСТЕМІ РЕСУРСНИХ ПЛАТЕЖІВ В УКРАЇНІ

Плата за землю є одним із видів доходів місцевих бюджетів, що зараховується на рахунки відповідних рад (сільської, селищної, міської), на території яких розташовані земельні ділянки. Її розмір становить близько 12 відсотків від загальної суми надходжень коштів до місцевих бюджетів.

При справлянні плати за землю, здавалось би, не повинно існувати можливостей ухилення від оподаткування, оскільки земельну ділянку не можна сховати, i як об'єкт оподаткування вона порівняно легко піддається прозорому i чіткому обліку.

Однак стан обліку землі, який існує на сьогодні в державі, ведення земельно-кадастрової документації, дані якої є підставою для нарахування земельного податку, незавершення інвентаризації земель, відсутність документів на право власності чи користування землею, неповне проведення грошової оцінки земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення, несвоєчасне оформлення документів на землю при укладанні договорів купівлі-продажу будівель, споруд (їх частин), неправильне укладання договорів на оренду землі (без зазначення реквізитів, передбачених чинним законодавством) суттєво ускладнюють порядок обчислення i сплати плати за землю, призводять до ухилення платників від сплати податку за землю, а також до втрат місцевих бюджетів.

Тому завдання органів державної податкової служби полягає в тому, щоб вся земля, яка використовується, оподатковувалась, i оподатковувалась правильно, що забезпечить повне i своєчасне надходження плати за землю до бюджету.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України i Автономної Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

Завдання земельного законодавства — регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю i господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ i організацій на землю.

Гірничі, лісові та водні відносини щодо використання й охорони рослинного i тваринного світу, атмосферного повітря регулюються спеціальним законодавством України i Автономної Республіки Крим.

Оскільки земля є об'єктом власності українського народу, від імені якого ради народних депутатів наділені повноваженнями розпоряджатися нею, то для поліпшення справляння плати за землю повинні бути вироблені принципово нові підходи, i в першу чергу — більш дієва координація роботи органів місцевого самоврядування та земельних ресурсів на місцях з податковими органами. Сприяння рад народних депутатів роботі податкових органів по надходженню плати за землю дасть змогу створити умови для збільшення надходжень до місцевих бюджетів та фінансування соціальних програм.

Ради народних депутатів у межах своєї компетенції можуть передавати землі у власність або надавати у користування та вилучати їх. Свої повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Надання земельних ділянок у користування

Сільські, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного i гаражного будівництва, індивідуального i колективного садівництва, городництва, сінокосіння i випасання худоби, традиційних народних промислів.

Міська рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі та земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів:

із земель запасу для сільськогосподарського використання;

із земель лісового i водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 i 79 Земельного кодексу;

для ведення селянського (фермерського) господарства у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною радою народних депутатів.

Обласні ради народних депутатів надають земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних i зрошувальних каналів та інших лінійних споруд.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) i виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Умови i строки розробки проектів відведення земельних ділянок i перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк i в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) i одержання документа, що посвідчує це право.

Використовувати земельну ділянку, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) i одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються i реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Необхідно зазначити, що раніше встановлений граничний термін оформлення державних актів продовжено. Постановою Верховної Ради України від 17.12.99 р. № 1312-XIV "Про земельну реформу" передбачено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до набрання чинності Земельним кодексом України, повинні до 1 січня 2004 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Однак на практиці деякі платники земельного податку свідомо не оформлюють відповідні документи на землю i направляють позови до арбітражних судів областей з приводу неправомірності дій органів державної податкової служби зі стягнення земельного податку, а арбітражні суди підтримують ці неправомірні дії платників податків та задовольняють їх позови. Це, в основному, ті суб'єкти, які одержали земельні ділянки до набрання чинності Земельним кодексом України, тобто до 15 березня 1991 року. У зв'язку з цим слід зазначити таке.

Loading...

 
 

Цікаве