WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → ПДВ - суть, значення, порядок справляння - Курсова робота

ПДВ - суть, значення, порядок справляння - Курсова робота

Існують два види податкової системи: шедyлярна і глобальна.

У шедyлярній податковій системі весь прибуток, одержуваний платником податків, ділиться на частини - шедyли. Кожна з цих частин оподатковується податком особливим способом. Для різних шедyл можуть бути встановлені різноманітні ставки, пільги й інші елементи податку, перераховані вище.

У глобальній податковій системі всі прибутки фізичних і юридичних осіб оподатковуються однаково. Така система полегшує розрахунок податків і спрощує планування фінансового результату для підприємців.

Глобальна податкова система широко застосовується в Західних державах.

Регулююча функція.

Державне регулювання здійснюється в двох основних напрямках:

- регулювання ринкових, товарно-грошових відношень. Воно складається головним чином у визначенні "правил гри", тобто розробці законів, нормативних актів, що визначають взаємовідносини працюючих на ринку осіб, насамперед підприємців, роботодавців і найманих робітників. До них відносяться закони, постанови, інструкції державних органів, що регулюють взаємовідносини товаровиробників, продавців і покупців, діяльність банків, товарних і фондових бірж, а також бірж праці, торгових домів, що встановлюють порядок проведення аукціонів, ярмарків, правила обігу цінних паперів і т.п. Цей напрямок державного регулювання ринку безпосередньо з податками не пов'язаний;

- регулювання розвитку народного господарства, суспільного виробництва в умовах, коли основним об'єктивним економічним законом, що діє в суспільстві, є закон вартості. Тут мова йде головним чином про фінансово-економічні методи впливу держави на інтереси людей, підприємців із метою напрямку їхньої діяльності в потрібному, вигідному суспільству напрямку.

Таким чином, розвиток ринкової економіки регулюється фінансово-економічними методами - шляхом застосування налагодженої системи оподатковування, маневрування позичковим капіталом і процентними ставками, виділення з бюджету капітальних вкладень і дотацій, державних закупівель і здійснення народногосподарських програм і т.п. Центральне місце в цьому комплексі економічних методів займають податки (схема 1.1.)

Маневруючи податковими ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподатковування, вводячи одні й скасовуючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку визначених галузей і виробництв, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем.

Стимулююча функція.

За допомогою податків, пільг і санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення числа робочих місць, капітальні вкладення в розширення виробництва й ін. Стимулювання технічного прогресу за допомогою податків виявляється насамперед у тому, що сума прибутку, спрямована на технічне переозброєння, реконструкцію, розширення виробництва товарів народного споживання, устаткування для виробництва продуктів харчування і ряду інших звільняється від оподатковування.

Розподільна функція, або, вірніше, перерозподільна. За допомогою податків у державному бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування важливих міжгалузевих, комплексних цільових програм - науково-технічних, економічних і ін.

За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств і підприємців, прибутків громадян, направляючи її на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, на інвестиції і капіталомісткі і фондмісткі галузі з тривалими термінами окупності витрат: залізниці й автостради, електростанції й ін.

Перерозподільна функція податкової системи носить яскраво виражений соціальний характер. Відповідним чином побудована податкова система дозволяє додати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено в Німеччині, Швеції, багатьох інших країнах. Це досягається шляхом установлення прогресивних ставок оподатковування, напрямку значної частини бюджету коштів на соціальні потреби населення, повного або часткового звільнення від податків громадян, що потребують соціального захисту.

Нарешті, остання функція податків - фіскальна, вилучення частини прибутків підприємств і громадян для утримання державного апарату, оборони країни і тої частини невиробничої сфери, що не має власних джерел прибутків (багато установ культури - бібліотеки, архіви й ін.), або вони недостатні для забезпечення належного рівня розвитку - фундаментальна наука, театри, музеї, багато навчальних закладів і т.п.

Зазначене розмежування функцій податкової системи носить умовний характер, тому що усі вони переплітаються і здійснюються одночасно.

З урахуванням історичних особливостей утворення сучасної податкової системи і потреб податкового планування усі існуючі зараз податки можна класифікувати у вигляді наступної схеми:

ПОДАТКИ

з натуральною базою обкладання:

- подомові податки;

- подушові податки;

- специфічні мита;

з вартісною базою обкладання:

а) податки на базі валового прибутку:

- акцизи;

- податки з обороту;

- мита;

- податки на майно, капітали і т.д.;

- податки на відсотки, дивіденди і т.д.;

б) податки на базі очищеного прибутку:

- корпораційний податок;

- податок на індивідуальні прибутки;

- податок із додаткової вартості;

- податок на спадщини.

Перехід до системи обкладання на основі приросту тільки стану платника податків (тобто річної суми його чистого прибутку) зажадав створення умов для того, щоб загальна сума стягнутих із нього податків не перевищила меж цього прибутку. У минулому цьому обмеженню не надавалось значення, різні види податків діяли відособлено один від іншого, тому підсумовування зовнішньо невисоких ставок різних податків, але встановлюваних на базі валового, а не чистого прибутку, нерідко призводило для деяких категорій населення до обкладання, що перевищує увесь обсяг реалізованих прибутків і, відповідно, до їхнього знищення і прогресуючого зубожіння. Зараз цій умові віддається дуже важливе значення, особливо якщо врахувати, що в деяких країнах через податки перерозподіляється до трьох п'ятих усієї суми національного доходу (діаграмма 1.2., 1.3.).

Тому для забезпечення цієї умови довелося створити нові форми взаємного дисконту різноманітних видів податків, і серед них найбільше важливе значення має система прибуткових податків( див. таблиця 1.2.). Ця система містить у собі ряд попередніх, авансових податків (withholding taxes) і остаточний податок, в котрому ці податки підсумовуються шляхом так називаного податкового кредиту.

1.2. Сиситема податків на додану вартість

Податок на додану вартість- податок, об'єктом обкладання якого є різниця між виручкою, отриманої при реалізації товару або наданні послуг, і вартістю купівель у різноманітних постачальників. Тут мова йде про знову створену вартість, що є джерелом заробітної плати, внесків у фонд соціального страхування, підприємницького прибутку. Іншими словами, в оподатковуваний обіг включається не вся виручка від реалізації товарів і послуг, а лише додана вартість на кожній стадії виробництва і реалізації.

У більшості країн світу, паралельно з уже розглянутою системою прибуткових податків, діє система податків із додаткової вартості (value added tax), що можна вважати вдосконаленим варіантом першої системи. У обох цих системах наступний податок пов'язаний із попередніми шляхом податкового кредиту, тобто попередні податки відраховуються безпосередньо із суми наступного податку, а не з оподатковуваного прибутку (що було б менше вигідно для платника податків). Основні розходження містяться в структурі бази обкладання: у податку з додаткової вартості вона ширша, оскільки допускає відрахування тільки матеріальних затрат (на сировину, матеріали, що комплектують частини і т.д.), але не витрат на виплату заробітної плати; відсутні стандартні відрахування, резерви, що включаються до складу витрат або утворені за рахунок прибутку і т.д., дозволені по корпораційному податку і податку на індивідуальні прибутки. У той же час капітальні затрати (на придбання машин, устаткування і т.д.) для цілей розрахунку податку на додану вартість списуються не в порядку амортизації (тобто з розстрочкою по роках), а відразу ж у міру їх здійснення (що є дуже потужним стимулом для відновлення їхніх виробничих потужностей). Таким чином, база податків на додану вартість охоплює фонд заробітної плати і чистого грошового прибутку від діяльності підприємства, що різко спрощує податковий контроль і обмежує можливості для зловживань податковими пільгами.

Якщо права держави в сфері оборони, зовнішніх відносин, і т.п., як правило, концентруються в руках центральних органів влади, то податкова компетенція держави може бути розподілена по різноманітних рівнях державної влади в залежності від його внутрішньої структури, засобу утворення і т.д. У деяких країнах місцеві влади дотепер зберігають необмежене ("суверенне") право встановлювати і стягувати податки в межах своєї територіальної юрисдикції, залишаючи центральним органам "похідне" право за узгодженням стягувати певні види податків, призначені на покриття деяких загальнодержавних витрат (Швейцарія, частково Швеція). У інших країнах федеральні і місцеві влади мають самостійне, формально незалежне одне від іншого право стягувати податки на покриття своїх потреб (у США, наприклад, податки можуть встановлюватися на рівній основі конгресом - на федеральному рівні і законодавчих органах штатів - у межах території відповідних штатів). У країнах же, що характеризуються унітарною структурою влади (наприклад Франція), податки можуть стягатися тільки від імені центральних органів влади, а бюджети місцевих органів самоврядування фінансуються за рахунок надлишок, що входять до центральних загальнодержавних податків.

Loading...

 
 

Цікаве