WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → ПДВ - Курсова робота

ПДВ - Курсова робота

4

ВСТУП.

Основні завдання, які поставив перед ДПС Президент України. Це наведення порядку у сфері економіки та податкової політики в плані забезпечення надходження податків та інших платежів до бюджетів усіх рівнів, а також боротьба з тіньовою економікою.

Зокрема президентом було сказано:

"Ми одними з перших серед постсоціалістичних країн ввели ПДВ, не маючи для цього ніяких передумов. Результат відомо: було нанесено болючий удар по фінансам суб'єктів господарювання. Цей закон продовжує здійснювати свій негативний вплив й зараз"

Зараз ми бачимо актуальність обговорення теми ПДВ. ПДВ є одним з шляхів надходження у бюджет держави грошей. Беручи до уваги вищесказане і аналізуючи те що сказав Президент, можна сказати, що держава приділяла велику увагу ПДВ. В результаті, постраждали суб'єкти підприємницької діяльності (СПД), їхні доходи падали, а звідси впав і рівень ВВП. Тож можна зробити висновок, що неправильна політика лише одного важеля нанесла вагомого гальмування розвитку економіки країни. Відміни ПДВ у нашій країні СПД давно чекали, оскільки прибутку стане більший, життя стане кращим, тому що платити будуть більше від того, що забирати будуть менше.

1.Фіскальна необхідність ПДВ.

Існують два види; акцизів - універсальні та специфічні. ПДВ е одним із різновидів універсальних акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під Їхнім впливом загального рівня цін у країні, де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті.

У податковій практиці існують, три форми універсальних акцизів:

податок з продажу у сфері оптової або роздрібної торгівлі: податок з обороту та ПДВ. Об'єктом оподаткування податку з продажу у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто, оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на попередніх етапах руху товарів. ПДВ сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той самий час ліквідує його головний недолік кумулятивний ефект.

ПДВ дуже поширений у країнах Західної Європи. В Україні, як уже згадувалося. ПДВ був введений у 1992 p. Чому саме цей податок набув такої популярності? Розглянемо його переваги та недоліки.

ПДВ має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма СПД. Крім того, оподаткування добавленої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об'єкта оподаткування.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об'єкта оподаткування — добавленої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:

по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги; по-третє, прибуток. Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметичне включається в певну вартість товар чи послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини матеріалів та. послуг виробничого характеру: другий - скласти величини заробітної плати і прибутку, найзручнішим, а тому найпоширенішим методом є перший, він застосовується в нашій державі. Обчислення добавленої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг, на всіх етапах їх виробництва й реалізації.

Четвертий метод обчислення ПДВ дістав назву податкового кредиту. Саме він, свого часу прийнятий країнами Європейського Союзу (ЄС) при запровадженні ПДВ, найпоширеніший у практиці оподаткування. Його переваги над іншими методами полягають у наступному: немає необхідності в обчисленні величини добавленої вартості, завдяки чому полегшується контроль не тільки податкових органів, але й самих платників за правильністю обчислення ПДВ; крім того, це дає змогу встановлювати менший інтервал між строками сплати податку, а в платників виникає заінтересованість у правильному визначенні суми податку, який вони сплачують постачальникам та виконавцям робіт.

Для обчислення ПДВ може застосовуватись як одна, так і декілька ставок. З точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок нарізні групи товарів; що зумовлюється соціально-політичними чинниками.

В Україні порядок обчислення і сплати регламентується такими документами:

Декретом Кабінету Міністрів України "Про ПДВ " від 26 грудня 1992р.№ 14-92;

Декретом Кабінету Міністрів України "Про внесення змін та доповнень до деяких декретів Кабінету Міністрів України про податки" від ЗО квітня 1993 p. № 43-93;

Законом України "Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України "Про ПДВ " та "Про акцизний збір"" від 19 листопада 1993 p.;

Інструкцією Головної державної податкової інспекції України "Про порядок обчислення і сплати ПДВ " від 10 лютого 1993 р. № 3 та ін.

Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід зазначити його ефективність лише у фіскальному аспекті. В умовах відсутності об'єктивних чинників, таких, зокрема, як розвинуті ринкові відносини, система автоматизованого контролю тощо, переваги цієї форми оподаткування не проявляються.

Платниками ПДВ є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання (мал. 1). Єдиним обмеженням, що виключає СПД з числа платників ПДВ є обсяг реалізації вироблюваних ними товарів якщо його величина не перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік, вони не є платниками податку на додану вартість. Такий порядок застосовується з тієї причини, що податкові інспекції просто не в змозі ефективно контролювати стягнення цього податку із значної кількості невеликих платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень податків до бюджету. Тому із фіскальної точки зору оподаткування цих суб'єктів підприємницької діяльності може виявитися неефективним: по-перше, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити надходження від них; по-друге, у цих платників більше можливостей для того, щоб ухилитися від даного податку.

До юридичних осіб—платників податку на додану вартість - належать:

підприємства, організації, філіали, відділення і відокремлені підрозділи підприємства (організації) та інші суб'єкти підприємницької діяльності, що знаходяться на території України, мають розрахункові рахунки в установах банків і самостійно реалізують товари, виконують роботи та надають послуги. Це підприємства, створені на основі законодавства України;

Loading...

 
 

Цікаве