WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Фінансовий аналіз в аудиторській діяльності - Курсова робота

Фінансовий аналіз в аудиторській діяльності - Курсова робота

Дані таблиці показують, що в звітному періоді підприємство досягнуло високих результатів діяльності . Балансовий прибуток виріс на 218%. І на таку ж величину підвищився показник чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Добрий фактор росту балансового прибутку - збільшення прибутку від реалізації і відносного зниження затрат на виробництво продукції.

Балансовий прибуток - відображає загальний фінансовий результат фінансово-господарської діяльності підприємства.

Приведемо методику формалізованого розрахунку факторного впливу на прибуток від реалізації продукції.

Розрахунок загального змінення прибутку від реалізації продукції:

де Р1- прибуток звітного року;

Р0- прибуток базисного року;

Ступінь впливу на прибуток факторів визначається:

а) зміни відпускних цін на продукцію: різниця від реалізації товарної продукції в діючих цінах і реалізації в звітному році в цінах базисного року;

б) зміни цін на матеріали, тарифи на електроенергію і перевозок, тарифних ставок оплати праці;

в) порушення господарської дисципліни, за допомогою аналізу економії, що виникла внаслідок порушення стандартів технічних умов, не виконання плану міроприємств;

г) збільшення об'єму продукції в оцінці по базовій повній собівартості;

д) збільшення об'єму продукції за рахунок структурних зрушень в стані продукції;

е) зменшення затрат на 1 грн. продукції;

ж) зміни собівартості за рахунок структурних зрушень в складі продукції.

При аналізі прибутку важливо розділити зовнішні і внутрішні фактори.

Показники рентабельності являються відносними характеристиками фінансових результатів підприємства. Вони вимірюють дохідність підприємства з різних позицій і групуються у відносні з інтересами учасників економічного процесу. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як Інструмент Інвестиційної політики та ціноутворення. Основні показники рентабельності можна визначити в такі групи:

показники розраховані на основі прибутку;

  • показники розраховані на основі виробничих активів;

  • показники розраховані на основі потоків наявних грошових засобів.

Факторна модель аналізу рентабельності фондів може бути такою:

Рентабельність фондів тим більша, чим більша фондовіддача основних фондів і швидкість обороту оборотних засобів, чим нижче затрати на 1 грн. продукції і питомі затрати на економічних експериментах.

Необхідною умовою одержання прибутку являється відповідна степінь розвитку виробництва, яка забезпечує перевищення виручки від реалізації продукції над затратами по її виробництву і збуту.

Затрати ——> об'єм виробництва——> прибуток.

Складові цієї схеми повинні знаходитися під постійною увагою і контролем.

Ця задача вирішується на основі організації обліку затрат по системі директкостинг.

Особливістю цієї системи являється розподіл затрат на постійні і перемінні, а другою особливістю є об'єднання виробничого та фінансового обліку.

Маржинальний дохід - це різниця між виручкою від реалізації і перемінними затратами.

Четвертою особливістю системи директкостинг - розробка методики економіко-математичного і графічного уявлення та аналізу звітів для прогнозування чистих доходів.

В прямокутній системі координат будується графік залежності собівартості (затрат) і прибутку від кількості одиниць випущеної продукції.

В точці критичного виробництва (п) не має ні прибутку ні збитку.

Справа від неї заштрихована область чистих доходів. Для кожного значення чистий прибуток визначається як різниця між величиною маржинального прибутку і постійних витрат. Зліва заштрихована область чистих збитків. Користуючись графіком можна провести розрахунки для аналізу залежності "затрати - об'єм - прибуток".

В точці критичного об'єму виробництва маємо:

0*Р-0*У-С=0, де О — об'єм виробництва продукції в критичній точці;

Р - ціна одиниці продукції;

V - питомі перемінні затрати на одиницю продукції;

С - постійні витрати.

Точка критичного об'єму виробництва буде розміщена вище, якщо приріст постійних витрат буде інтенсивним ніж степінь приросту маржинального доходу.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням засобів (активів) і джерелами Їх формування. Ці дані ми знаходимо в балансі підприємства.

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства треба згрупувати статті балансу і окремі специфічні групи по ознаці ліквідності І терміновості зобов'язань.

Читання балансу такими систематизованими групами ведеться з використанням методів горизонтального і вертикального аналізу.

Для деталізацій картини зміни фінансового стану підприємства складаються таблиці для кожного розділу активу і пасиву балансу. Такі ж таблиці призначені для аналізу структури і динаміки основних засобів і вкладень, дебіторської заборгованості і інших активів, джерел власних засобів, кредитів та Інших позикових засобів, кредиторської заборгованості а інших пасивів,

Крім визначення загальної характеристики фінансового стану є ще одна важлива задача аналізу фінансового стану - дослідження абсолютних показників фінансової стабільності підприємства:

Враховуючи, що довгострокові кредити направляються переважно на закупку основних засобів і капітальні вкладення.

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних засобів і величини власних і призначених джерел їх формування визначає стабільність фінансового стану підприємства.

Для характеристики джерел формування засобів і затрат використовуються декілька показників:

Наявність власних оборотних засобів:

Кожна з названих характеристик повинна бути зменшена на величину іммобілізації оборотних засобів, при умові, якщо в розділі III актива присутні некульові витрати не перекритті засобами фондів і цільового фінансування, а також, якщо розрахунки з робітниками по отриманні ними позик перевищують позики для робочих і службовців.

Для глибокого дослідження підприємства по фінансовій стабільності, будують баланс неплатоспроможності, який включає в себе взаємозв'язані показники:

1) загальна величина неплатежів;

2) причини неплатежів;

3) джерела, що послаблюють фінансову напругу.

При повному рахунку загальної величини неплатників і джерел, що послаблюють фінансову напругу, сума по групі 2 повинна зрівнятись із сумою 1 і 3 групи. Для аналізу фінансового стану, платіжної дисципліни І кредитних відношень рекомендується розглядати далі показники в динаміці (наприклад поквартальне).

Сформулюємо основні пункти методики аналізу не використаних товарно-матеріальних цінностей:

1) на основі нормативів по видах матеріалів, виділяються зверхнормативні запаси по видах товарно-матеріальних цінностей ранжируються по аболютній величині;

2) в відділі обліку матеріальних цінностей, по тих складах, де знайдено значні зверхнормативні залишки, вибираються карточки складського обліку;

3) шляхом порівняння залишків на кінець минулого року з річними втратами запасу виявляються лишні матеріальні ресурси робиться оцінка залишкового запасу даного виду;

4) об'єднуються дані про залишки та рух запасів по тих матеріалах, де мають місце значні відхилення від норми;

5) об'єднуються дані по всіх складах;

6) розрахункова обробка даних і пред'явлення результатів у вигляді аналітичної таблиці;

7) визначається експерти для оцінки стану залежаних товарних цінностей;

8) проводиться експертна оцінка і висовується пропозиції що до їх залучення в господарський оборот або реалізацію.

Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку в зв'язку з посиленням фінансових обмежень і необхідністю оцінки кредитоспроможності підприємства. Ліквідність балансу визначається як степінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність активів - обернена ліквідності балансу по часу перетворення активів в грошові засоби. Чим менше йде на це часу, тим більша його ліквідність.

Loading...

 
 

Цікаве