WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Основи податкової роботи в державi - Курсова робота

Основи податкової роботи в державi - Курсова робота

Комунальний податок стягується з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, який обчислюють, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Збір за проїзд по території прикордонних областей з автотранспорту, що прямує за кордон, стягується з юридичних осіб та громадян України у розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від марки й потужності автомобіля, а з юридичних осіб та громадян інших держав, у тому числі суб'єктів колишнього Союзу РСР, — у розмірі від 5 до 50 доларів США.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 30 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру. Збір сплачується через установи банків до одержання ордера.

Курортний збір. Платники збору — громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Граничний розмір збору не може перевищувати 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Курортний збір справляється адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих; квартирно-посередницькими організаціями — при направленні осіб на поселення в будинки, що належать громадянам на праві власності. З осіб, які зупиняються в будинках громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також осіб, які проживають у наметах, автомашинах тощо, збір справляється у порядку, визначеному радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених місцях. Справляється уповноваженими на це організаціями з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день — за одноразову торгівлю.

Як загальнодержавні, так і місцеві податки потребують контролю за їх правильним обчисленням, своєчасним нарахуванням, що і виконують Державні податкові адміністрації.

РОЗДІЛ ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ РОЗРАХУНКІВ З

БЮДЖЕТОМ В ПРОЦЕСІ СПЛАТИ ПОДАТКІВ

ТА ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ

Порядок та форми розрахунків із бюджетом є безпосереднім змістом податкової роботи, вони визначають характер її ведення. Порядок розрахунків передбачає встановлення методики і суб'єкта обчислення та способів утримання податку, визначає, на кого покладається функція його сплати, хто контролює правильність і своєчасність сплати. Форми розрахунків показують, яким чином проводиться перерахування податків у бюджет (рис.1).

Методика обчислення податків є головним елементом безпосередньої податкової роботи. Вона визначається законодавчими актами і конкретизується інструкціями. В цих документах установлюється алгоритм обчислення того чи іншого податку. Він може подаватись у вигляді словесного опису послідовності обчислення податку або у вигляді формул. І в першому, і в другому випадках методика повинна бути зрозумілою і спиратися на реальні джерела інформації. Якщо інформація для розрахунків відсутня або не існує надійних джерел її отримання, то якою б досконалою не була методика розрахунку податку, вона не прийнятна для практики податкової роботи. І взагалі, чим простіша методика, тим краще для організації податкової робота.

Надмірно ускладнені алгоритми обчислення податку є поживним ґрунтом як для звичайних помилок від недостатніх знань, так і для різноманітних зловживань. Порядок обчислення податку подається в уніфікованих формах розрахунків і декларацій. Послідовність розміщення показників у цих формах така, щоб максимально наочно відобразити методику розрахунків.

Методика розрахунку податку може передбачати не тільки обчислення об'єкта оподаткування у загальній сумі, але і його розкладення на окремі частини у зв'язку з тим, що до одних частин можуть застосовуватися пільгові ставки, а до інших — підвищені. Ці особливості, як правило, теж відображаються у формах розрахунків.

У більшості випадків у процесі оподаткування передбачаються різні пільги, встановлення розмірів яких є-одним із елементів порядку розрахунків податків. Пільги за їхньою спрямованістю поділяються на два види: для окремих елементів об'єкта оподаткування та для окремих платників. За допомогою перших здійснюється фінансове регулювання внутрішньої діяльності підприємств, стимулюються одні напрями й утискуються інші. Пільги для окремих платників є інструментом проведення структурної політики, вони сприяють переливові капіталу в найважливіші й прогресивні галузі. За своєю масштабністю пільги бувають повні і часткові. Повна пільга передбачає цілковите звільнення від оподаткування певних частин об'єкта оподаткування або окремих платників. Часткова пільга надається у вигляді часткового звільнення від оподаткування.

Другим елементом безпосередньої податкової роботи є форми розрахунків із бюджетом. Існують дві форми розрахунків: за фактичними даними й авансовими платежами з наступними перерозрахунками. При першій формі сплата податку проводиться на основі фактичних розмірів об'єкта оподаткування за встановлений період. При другій спочатку вносяться авансові платежі, виходячи з очікуваних розмірів об'єкта оподаткування. Потім на основі його фактичних розмірів обчислюється податок. Фактична сума податку порівнюється з авансовими платежами, і проводиться регулювання розрахунків: переплата повертається чи зараховується платникові в рахунок наступних платежів, недоплата вноситься в бюджет у встановлені терміни.

Вибір форми розрахунків є дуже важливим у податковій роботі. Обидві форми при певних умовах мають свої переваги та недоліки. Звичайно, надійнішими є розрахунки за фактичними даними. Таким надходженням у бюджет властиві висока стабільність та гарантованість. Повернення певної частини податку платникові може бути пов'язане тільки з помилковим обчисленням зайвої суми податку. Причому слід зазначити, що в окремих країнах світу суми переплат, внесених безпосередньо платником, йому не повертаються. Однак у тих випадках, коли обчислення фактичних розмірів об'єкта оподаткування можливе тільки за відносно великий період часу (квартал або навіть рік), така форма розрахунків затримує платежі. Якщо цей податок посідає відчутне місце в податковій системі, то це ускладнює фінансування видатків бюджету, бо не забезпечуються своєчасні надходження доходів.

Розрахунки авансовими платежами, з одного боку, прискорюють надходження податків, оскільки можливе встановлення більш частих термінів сплати, а з іншого — спрощують на певний час самі розрахунки. Не потрібно по кожному строку обчислювати величину податку, слід внести лише наперед визначену суму. Але застосування цієї форми вимагає стабільності, коли можна заздалегідь більш-менш надійно спрогнозувати величину об'єкта оподаткування, коли відхилення фактичних сум податку від авансових незначні. Суттєві відхилення негативно впливають або на фінансовий стан платників, або на виконання бюджету. За наявності переплат страждають платники, адже в бюджет вилучаються їх кошти, так потрібні в обігу. Ці негативні наслідки посилюються при інфляції, коли платникові повертається тільки частина надлишку внесених платежів. При недоплатах недоотримує своєчасно кошти бюджет, він у певному розумінні безкоштовно кредитує платника. Звісно, платники хочуть за таких умов занизити авансові платежі, а працівники фінансової системи, навпаки,— завищити. Така ситуація з негативного боку характеризує розрахунки авансовими платежами. В практиці податкової роботи намагаються встановити передусім розрахунки за фактичними даними і тільки тоді, коли це вкрай необхідно,— авансовими платежами.

Порядок розрахунків з бюджетом передбачає також установлення суб'єкта обчислення та сплати податку. У світовій практиці найпоширенішим є покладання функції обчислення та сплати податку на самого платника. Це означає, що платники повинні добре володіти всіма елементами податкової роботи. Причому для них передбачені штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Loading...

 
 

Цікаве