WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування АТ - Курсова робота

Оподаткування АТ - Курсова робота

Якщо розглянути структуру зведеного бюджету за 1995-1998рр., то найбільшу питому вагу в доходах мають місце такі податки, як податок на додану вартість і податок на прибуток.

Висока питома вага ПДВ у доходах державного бюджету свідчить про підвищення ролі цього виду непрямого податку у наповненні державної казни України, про можливість розв'язати за допомогою цього податку інші проблеми, пов'язані з невиконанням держбюджету. Але в умовах, коли податковий тягар переходить кількісну межу, практика застосування ПДВ дедалі частіше призводить до протилежного ефекту – замість чинників стимуляції виробництва перетворюється в один із його дестабілізуючих факторів. Головний зміст фіскальної схеми із застосуванням ПДВ полягає в тому, що об'єктом оподаткування є не господарська діяльність, у результаті якої створюється прибуток, а новостворена вартість, яка з'являється на кожній стадії виробництва та обігу. У результаті ціни на товари і послуги зростають, що на фоні низької купівельної спроможності населення призводять до сповільнення товарообігу та скорочення виробництва. За цих умов уся сума ПДВ сплачується фактично споживачами, а підприємці виконують лише функцію стягнення ПДВ та сплати його до федерального бюджету.

У результаті недосконалої політики в галузі оподаткування ПДВ через скорочення виробництва, відбувається недонадходження ПДВ, а існування тіньової економіки передбачає занижені суми податкових зобов'язань, і відповідно, завищені – податкового кредиту. Другим за розміром податком у структурі зведеного бюджету України є податок на прибуток підприємства.

Згідно з останніми законодавчими актами введено в дію основну 30% ставку податку на прибуток підприємств.

Практика оподаткування не робить привабливим залучення фінансових ресурсів акціонерних товариств шляхом емісії облігації, оскільки суми, залучені за рахунок емісії облігації, оподатковуються податком на прибуток.

2. ОПОДАТКУВАННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ, АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ВИЗНАЧЕННЯ І СПЛАТИ ПЛАТЕЖІВ В БЮДЖЕТ

Основою податкової системи України становлять прямі податки з підприємств і громадян, а також непрямі – податок на додану вартість, акціонерний збір, мито, акціонерні відрахування на соціальне страхування та забезпечення. Але й попри те, що Україна, має досить сталу систему податків, особливою проблемою залишається перехід до суто економічних взаємовідносин товаровиробників із державою, подолання економічного необгрунтованого втручання державних відомств у діяльність підприємств і організацій.

Податок на прибуток. Основна ставка податку на прибуток – 30%, визначається шляхом зменшення суми валового доходу за звітний період на суму валових витрат платника податку і на суму амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (перерахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платникам податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

Прибуток від реалізації інноваційного продукту оподаткування становить 50% від чинної ставки, причому пільги діють тільки протягом перших трьох років після державної реєстрації.

Платник податку на прибуток, який виплачує дивіденди своїм акціонерам, нараховує та утримує податок на дивіденди за ставкою 30% від нарахованої суми цих виплат. Податок на дивіденди нараховується та виплачується незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток, чи має пільги щодо цього податку. Вказаний податок вноситься до бюджету до / або чи одночасну з виплатою дивідендів.

У разі якщо емітент виплачує дивіденди акціями власного випуску, податок на дивіденди не справляється. Виконання такої умови можливо, якщо усі акціонери отримують дивіденди акціями емітента.

Водночас податок на дивіденди нараховуються і за умови, якщо хоча б один із акціонерів отримав дивіденди грошима, оскільки практично змінюється співвідношення пропорцій участі акціонерів у статутному фонді емітента.

У податковому законодавстві України знято подвійне оподаткування прибутку акціонерних товариств, оскільки емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди.

Якщо ж сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов'язань підприємства емітента з податку на прибуток звітного періоду, то різниця переноситься на зменшення зобов'язань із податку на прибуток такого підприємства в майбутніх податкових періодах.

У законі передбачено також , що якщо платник податку – емітент – протягом звітного кварталу має збитки, то дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного кварталу, а також кожного із подальших 20 звітних кварталів, тобто упродовж 5 років до повного погашення від'ємного значення.

До механізму оподаткування дивідендів прирівняно порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та спільної діяльності без створення юридичної особи.

Механізм оподаткування дивідендів зображений на мал.1.

Мал.1. Порядок оподаткування дивідендів.

Прибуток, що розподіляється – це дивіденди, одержані акціонерами, які також підлягають оподаткуванню прибутковим податком. Тому з метою уникнення подвійного оподаткування використовують систему зарахування, згідно з якою податок на прибуток, що розподіляється, сплачений компанією, враховується при оподаткуванні особистих доходів акціонерів через прибутковий податок.

Низька питома вага податку на прибуток корпорацій у структурі доходів (акціонерів) бюджетів ринково розвинутих країн пояснюється передусім існуванням цілої системи пільг на цей податок, які відрізняються великим різноманіттям видів і напрямів залежно від пріоритетів державної політики і стану економіки. Чим нижчий рівень розвитку економіки країни, тим меншим повинно бути податкове навантаження з цього податку, оскільки це дає змогу створення умови для швидких темпів розвитку підприємства.

Якщо розглянути пільги з оподаткування прибутку підприємств, то можна прослідкувати їх відокремленість від стимулювання певних напрямків підприємницької діяльності, таких, як інвестиційна діяльність, спільна діяльність з іноземними інвесторами, діяльність акціонерних товариств, діяльність малого бізнесу та інші.

Саме цим наша система оподаткування суттєво відрізняється від практики оподаткування у ринково розвинутих країнах.

В оподаткуванні відсутній механізм рівнозначного і пропорційного стягнення податку на прибуток підприємств, оскільки встановлено ставку – 30% від об'єкта оподаткування незалежно від розміру прибутку підприємств, що у свою чергу, змушує платників шукати методів шукання мінімізації оподаткування.

Крім того, практика оподаткування не робить привабливим залучення фінансових ресурсів акціонерних товариств шляхом емісії облігацій, оскільки суми, залучені за рахунок емісії облігацій, включається до складу валового доходу підприємства й оподатковується податком на прибуток, хоч емісія не є результатом господарської діяльності й не орієнтована на одержання прибутку як такого.

Податок на додану вартість. Податок (ПДВ) є непрямим податком та основним джерелом доходів державного бюджету.

В умовах, коли податковий тягар переходить кількісну межу, практика застосовує ПДВ дедалі частіше призводить до протилежного ефекту – замість чинників стимуляції виробництва перетворюється в один із його дестабілізуючих факторів.

Головний зміст фіскальної схеми із застосуванням ПДВ полягає у тому, що об'єм оподаткування є не господарська діяльність, у результаті якої створюється прибуток, а новостворена вартість, яка з'являється на кожній стадії виробництва та обігу.

Негативний вплив ПДВ на стимулювання підприємницької діяльності на сучасному стані в Україні проявляється передусім у тому, що включення ПДВ (на стимулювання) у ціну продуктів на кожній стадії руху від виробника до кінцевого споживача призводить до мультиплікаційного ефекту, коли в процесі руху товару чи послуги за рахунок ПДВ збільшується і його ціна пропорційно кількості стадій обігу.

Мал. 2. Порядок визначення суми ПДВ для сплати в бюджет.

У результаті цього ціна на товари і послуги зростають, що на фоні низької купівельної спроможності населення призводить до сповільнення товарообігу та скорочення виробництва.

Тому ПДВ є податком на споживача, за умов низького рівня споживання перетворюється у податок на виробника і змушує компенсувати витрати на нього за рахунок прибутку.

У наших умовах ПДВ частково сплачує за рахунок прибутку суміжній учасник господарського кругообігу, а кінцевий споживач звільняється від нього. З цієї причини нинішня податкова система фіскально не сприятлива для господарської діяльності у виробничій сфері. Стимулююча функція ПДВ у країнах із ринковою економікою виявляється насамперед у стимулюванні експорту. Це досягається, по-перше, звільненням експортних операцій від ПДВ і, по-друге, відшкодуванням ПДВ, сплаченого за товари, придбані в країні, яка виготовила цей товар.

Loading...

 
 

Цікаве