WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк розрахункiв з дебiторами i кредиторами - Курсова робота

Облiк розрахункiв з дебiторами i кредиторами - Курсова робота

При рівномірних і постійних поставках між постачальниками і покупцями розрахунки можуть здійснюватися в порядку планових платежів на основі договорів з використанням у розрахунках платіжних доручень. При цій формі розрахунків платник здійснює оплату не кожної окремої угоди, а шляхом періодичного перерахування коштів у строки і в розмірах, обумовлених у договорах. Сума планових платежів визначається виходячи з періодичності платежів і ою′єму надання послуг. В платіжних дорученнях по планових платежах платник в графі "Призначення платежу" вказує: "Плановий платіж по договору, угоді від __ ______________ 19__р.", а також строк платежу і цільове призначення перерахованих сум.

Щомісячно сторони уточнюють свої розрахунки на основі фактичного надання послуг, виконання робіт за весь період і здійснюють кінцевий розрахунок. Платник або проводить доплату в кінцевий розрахунок, або отримує суму переплати із чергового планового платежу.

При домовленості сторін платежі дорученнями можуть носити строковий, довгостроковий і відстрочений характер. Строкові платежі допускаються в наступних впадках:

  • при авансових платежах;

  • після надання послуг, виконання робіт;

  • при часткових платежах великих угод.

А достроковий і відстрочений платежі застосовуються у випадках, передбачених договорами між учасниками угоди без збитку для їх фінансового стану.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня – вимога одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, наданнях послуг;

нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена в рядку "Сума до оплати – літерами".

Вимога-доручення запонюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платнику. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документу і здає в банк, що його обслуговує. Строки подання платниками вимоги-доручення у банк визначаються сторонами у договорах і банком не контролюються. Використання розрахунків з допомогою вимог-доручень носить дуже обмежений характер.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою на виконанні роботи, надані послуги.

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника розрахунку (чекодавця) установі банку (банку емітенту), яка веде його рахунок, оплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. чеки виписуються на спеціальних бланках. Вони видаються установами банку за заявами про видачу лімітованих чекових книжок установ, організацій. Чеки бувають лімітованими і нелімітованими. Для отримання лімітованої чекової книжки установа повинна перерахувати зі свого рахунку на рахунок в банку необхідну суму. В межах цієї суми установа банку має право видавати книжки.

На обкладинці лімітованої чекової книжки вказується загальна сума ліміту, на яку можуть бути виписані чеки з цієї книжки. Чекові книжки брошуруються по 10, 20, 25, 50 та 100 аркушів. Вони є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки – 1 рік. За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений. Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім′я якого виписано документ, що підтверджує отримання ним товару, виконання робіт, надання послуг.

Для отримання чекової книжки установа подає до банку-емітенту заяву за підписами уповноважених осіб, яким надано право підписання документів для здійснення розрахунково-грошових операцій і з відбитком їх печатки. Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і видається чекодавцю за отримані ним послуги.

Акредитив – це форма розрахунків при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта замовника акредитива зобов′язаний:

  • Виконати платіж третій особі за виконані роботи, надані послуги;

  • Надати повноваження іншому банку здійснити цей платіж (16, с. 32).

    Умови та порядок проведення акредитивного розрахунку передбачаються в договорі. Акредитиви можуть виставлятися як за рахунок бюджетних, так і за рахунок позабюджетних коштів. банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

    а) покритий – акредитив при якому, для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконавчому банку;

    б) непокритий – акредитив, оплата за який у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

    Акредитиви бувають відзивні і безвідзивні. Відзивний – акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бинфіціаро (у разі недотримання ним умов, передбачених договором). Безвідзивний – акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

    Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з однією третьою особою і не може бути переадресований. Термін його дії встановлюється в межах 15 днів, не враховуючи нормативний термін проходження документів електроною почтою між банками. Акредитиви закриваються банком-емітентом у випадках:

    • коли закінчується строк, що вказаний в них;

    • за ініціативою заявника або банку-емітента при відзивному акредитиві;

    • при розірванні договору між заявником акредитиву та третьою особою.

    Використання акредитивів у розрахунках між установами і організаціями дуже обмежене.

    Векмель – документ, який засвідчує безумовне грошове зобов′язання векселедавця сплатити після настання строку зазначену суму грошей власнику векселя (Додаток 1).

    Розрізняють простий і переказний вексель.

    Простий вексель – письмовий документ який містить просту нічим не обумовлену обіцянку векселедавця (боржника) сплатити кредитору зазначену грошову суму у визначений строк і в обумовленому місці.

    Переказний вексель – письмовий документ, який містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей отримувачу у визначений строк і у визначеному місці.

    Сфера застосування векселів в господарському обігу України сьогодні значно розширилася. Управління "Тернопільводгосп" застосовує простий вексель у розрахунках з дебіторами і кредиторами. Організації також можуть здійснювати перекази коштів через відділення зв′язку.

    Уся різноманітність форм розрахунків між різними установами і організаціями вимагає правильної організації їх бухгалтерського обліку з метою контролю за рухом і використанням бюджетних коштів.

    Тому основними завданнями обліку розрахунків є:

    • правильне, точне документальне відображення розрахункових операцій;

    • контроль за використанням бюджетних коштів за цільовим призначенням;

    • контроль за своєчасним проведенням розрахунків з дебіторами і кредиторами;

    • контроль за правильністю застосування форм розрахунків, що регламентовані законодавством України.

    Виконання цих завдань дасть змогу підвищити ефективність роботи установ та організацій, зміцнить дотримання фінансово-бюджетної дисципліни.

    2. СИНТЕТИЧНИЙ І АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ДЕБІТОРАМИ І КРЕДИТОРАМИ

    В зв'язку з тим, що бюджетні установи всі розрахунки з іншими організаціями здійснюють шляхом безготівкових розрахунків, в них не повинно бути боргових розрахункових відносин. Однак в практичній діяльності зустрічаються випадки утворення дебіторсько-кредиторської заборгованості. До дебіторської заборгованості бюджетних установ відносять борги інших фізичних і юридичних осіб даній установі, різні нестачі, що рахуються за матеріально-відповідальними особами, заборгованість постачальників по сплачених їм рахунках за матеріальні цінності, що не отримані. До складу кредиторської заборгованості відносять борги іншим підприємствам, установам і окремим особам, які є кредиторами. Кредиторська заборгованість може виникати в окремих випадках через тимчасову відсутність грошових коштів у бюджетної установи на сплату рахунків постачальників і при порушенні нею встановлених форм розрахунків.

    Для обліку стану розрахунків бюджетні установи використовують рахунок 17 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", які поділяються на ряд субрахунків:

    170 – розрахунки по недостачам;

    171 – розрахунки по соціальному страхуванню;

    172 – розрахунки по спеціальним видам платежів;

    173 – розрахунки по платежах в бюджет;

    174 – розрахунки по депозитних сумах;

    176 – розрахунки по коштах одержаних на видатки за дорученнями;

    177 – розрахунки з депозитами;

    178 – розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами;

    179 – розрахунки в порядку планових платежів.

    На субрахунку 170 "розрахунки по недостачах" обліковується сума недостач і крадіжок грошових коштів і цінностей, сума втрат від списування матеріальних цінностей, віднесені за рахунок винних осіб, та інші суми, що підлягають утриманню встановленому порядку. Визначення розміру збитків від розкрадання, нестач, знищення матеріальних цінностей регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116. Згідно з даним нормативним актом розміри збитків визначається за балансовою вартістю цих цінностей з врахуванням амортизаційних відрахувань, але не нижче 50% від балансової вартості на момент встановлення такого факту з врахуванням індексів інфляції, який щомісяця визначає Міністерство статистики, відповідних сум ПДВ і акцизного збору.

  • Loading...

     
     

    Цікаве