WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Облiк активів підприємства - Курсова робота

Облiк активів підприємства - Курсова робота

• готова продукція, виготовлена на підприємстві, призначена для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;

• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;

• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства;

• незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів. На виробничих підприємствах до незавершеного виробництва відносять витрати на виконання робіт, послуг, по яких підприємство ще не визнало дохід.

До малоцінних та швидкозношуваних, предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться на рахунку 22. За дебетом рахунка відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені МШП, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск МШП в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів. При цьому слід зауважити, що списують дані цінності на комбінаті в повному обсязі, не нараховуючи при цьому зносу.

Надходження МШП у первинному обліку відображається аналогічно, як і решти запасів. Слід відзначити, що порядок віднесення матеріальних цінностей, які надходять на підприємство, на рахунок 20 чи на рахунок 22 визначається самим підприємством. Однак при громіздкому первинному обліку МШП, бухгалтери підприємства віддають перевагу рахунку 20 "Сировина і матеріали".

Готовою продукцією промислового підприємства вважаються конкретні вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають встановленим стандартам чи технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад або безпосередньо замовнику. Готова продукція становить основну частину товарної продукції підприємства. В основному готова продукція призначена для реалізації, але певна її частина може споживатися на підприємстві (внутрішньозаводський оборот). До готової продукції зараховують також виконані для замовників роботи та послуги автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи. Якщо на підприємстві, поряд з виробництвом, здійснюють капітальні вкладення, то виконані послуги також відображають в обліку як готову продукцію.

Облік готової продукції та її реалізації необхідний для контролю за наявністю, рухом, зберіганням продукції, для правильного і своєчасного її оприбутковування на склад, а також для отримання точних даних про залишки готової продукції на складі.

При організації обліку готової продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

За формою готова продукція класифікується як оречевлена і як результат виконаних робіт чи наданих послуг.

За ступенем готовності розрізняють готову продукцію, напівфабрикати і неготову продукцію (незавершене виробництво).

За технологічною складністю готову продукцію поділяють на просту і складну. Остання у свою чергу поділяється на основну, побічну і супутню.

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру:

— натуральних, які характеризують кількість, обсяг та вагу продукції відповідно до їх фізичних властивостей;

— умовно-натуральних, які необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорідної продукції.

У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. Господарські відносини регламентуються договорами. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання. З юридичної точки зору ці права і зобов'язання виникають в момент укладення договору. В бухгалтерському обліку виникнення зобов'язань однієї сторони перед іншою відображається після здійснення однією із сторін дій, передбачених у договорі. Виникнення заборгованості пояснюється тим, що майже ніколи не збігається момент виконання зустрічних зобов'язань. Як наслідок, в однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив (тому, що існує ймовірність отримання майбутніх вигод) у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої — зобов'язання погасити цю заборгованість перед кредитором.

Принципи формування та обліку інформації про дебіторську заборгованість та вимоги щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Усі інші нормативні акти Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку стосовно дебіторської заборгованості діють у частині, яка не суперечить П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, еквівалентів або інших активів.

У П(С)БО 10 вказано, що дебіторська заборгованість може відноситися до складу активу, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Точніше момент виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги описується П(С)БО 15 "Дохід". Згідно з цим Стандартом даний вид дебіторської заборгованості є активом, якщо виконуються такі умови:

• покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованого продукцією (товарами, іншими активами);

• сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Грошові кошти підприємства зберігаються в касі, або на рахунку в банку. Основним нормативним актом, що регулює правила ведення розрахунків готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке прийняте Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001р. № 72.

Каса – спеціально обладнане та ізольоване приміщення, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки як в національній так і в іноземній валютах, та інших грошових документів.

Приміщення каси є ізольованим, а двері до каси під час здійснення операцій замикаються з внутрішнього боку. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Для ведення касових операція наказом керівника призначено матеріально-відповідальні особи — касири, з якими укладений договір про їх повну матеріальну відповідальність.

В сучасних умовах можна виділити два значних джерела надходження готівки до каси:

  • з банківського рахунка;

  • у вигляді виручки.

Для обліку готівки в плані рахунків передбачено активний рахунок 30 "Каса". По дебету рахунку відображають надходження готівкових коштів, а по кредиту – використання.

Для обліку коштів в дорозі та грошових документів призначено активний рахунок 33 "Інші кошти", який поділяється на такі субрахунки:

Loading...

 
 

Цікаве