WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Бухгалтерський облік і аудит товарно-матеріальних цінностей на підприємствах промисловості України - Дипломна робота

Бухгалтерський облік і аудит товарно-матеріальних цінностей на підприємствах промисловості України - Дипломна робота

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають значну свободу у виборі методики оцінки матеріальних цінностей , тобто вони не обмежуються рекомендаціями з вибору мінімальної оцінки з двох можливих. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку використовуються такі методи оцінки :

а) первісна вартість являє собою грошовий вираз ціни придбання конкретного предмету;

б) відновлена вартість являє собою суму коштів , яку потрібно було б виплачувати на даний момент за необхідності заміни предмета іншим таким же;

в) чиста вартісь реалізації - це ціна продажу за відрахуванням торговельних витрат у розумних межах прибутку.Цей метод дозволяє визначити упущену вигоду у випадках , коли предмет не буде реалізований на сторону;

г) приведена вартість - дисконтована величина майбутніх надходжень коштів , яку , як передбачається , може принести реалізація даного предмета у процесі звичайної комерційної операції.

В міжнародній практиці користуються спеціальними термінами , що характеризують методи оцінки матеріальних цінностей в активі балансу.

Метод Fifo - це метод , за яким матеріальні цінності оцінюються за ціною придбання (заготівельна собівартість) , якщо вона менша від ціни продажу. Різниця відображує можливий прибуток. Ціна придбання визначається як середня зважена величина з усіх партій закуплених матеріальних цінностей або за вартістю першої придбаної одиниці товару. Fito - це метод оцінки за первісною вартістю.

Метод Lifo - це метод оцінки за відновленою вартістю (вартістю останніх за часом закупок) тобто коли матеріальні цінності оцінюються за ціною реалізації , якщо вона менша від ціни придбання (заготівельної собівартості). Різниця відображує прихований збиток підприємства. При цьому ціна придбання визначається як середня зважена або як вартість останньої одиниці придбаного товару.

Таблиця 1 : Рух сировини за період з 1.01.97р. по 31.12.97р.

Рух сировини

Одини-ця

Кіль-кість

Ціна,

(грн)

Сума,

(грн)

Залишок на 1.06

тонн

24

20

480

Надійшло в І декаді

тонн

50

20

1000

Надійшло в ІІ декаді

тонн

30

18

540

Надійшло в ІІІ декаді

тонн

60

16

960

Надійшло з залишком

тонн

164

18-17

2980

Витрати на виробництво:

Оцінка за Fifo

тонн

120

18-97

2276

Оцінка за Lifo

тонн

120

17-50

2100

Залишок в одиниці за Fifo

тонн

44

16

704

Залишок в одиниці за Lifo

тонн

44

20

880

Приклад. Необхідно розрахувати вартість використання сировини і її залишку різними методами відповідно до даних про рух матеріалів.

Розрахунок вартості використаного матеріалу за методом Fito:

[(24+50)*20] + (30*18) + [120-(24-(24+50+30)]*16 = 2276 грн.

Ціна : 2276 : 120 = 18,87 грн..

Залишок матеріалу на 1.09 оцінюється :

(2980-2276) = 704грн.

Розрахунок вартості використаного матеріалу за методом Lifo:

[(60*16) + (30*18)] + [(120-60-30)]*20 = 2100 грн.

Ціна : 2100 : 120 = 17,50 грн.

Залишок матеріалу на 1.09 за методом Lifo оцінюється :

44 * 20 = 880 грн.

Таким чином , оцінки за методами Fito i Lifo вимагають аналітичного обліку надходження кожного матеріалу за партіями , а це надто друдомістка й невигідна з економічної точки зору справа.

Звичайно , можна обійтися й без попартійного обліку матеріалів виходячи з оцінки кінцевого залишку. За методом Fito кінцевий залишок оцінюється за цінами останнього надходження. Витрати на виробництво можна оцінити за загальним результатом :

(2980 - 704) = 2276 грн.

Вартість використаного на виробництво матеріалу за методом Lifo можна одержати оцінюючи залишок за ціною першої партії надходження (2980 - 880) = 2100 грн.

Обидва ці способи розрахунків дають однаковий результат , але не співпадають з ціною витрат і залишку матеріалів , виходячи із середньої зваженої ціни.

Використана кількість матеріалу оцінюється :

120 * 18 -17 = 2180,40 грн.

Залишок на 1.09 оцінюється :

44 * 18 -17 = 799,48 грн.

Підприємства , які за облікові ціни використовують оптові, договірні , виділяють окремо транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) , до яких відносять :

  • оплату тарифу за перевезення і розвантаження ТМЦ на складах;

  • витрати на перевезення і розвантаження ТМЦ на складах;

  • витрати на відрядження , пов'язані із заготовлення сировини і матеріалів;

  • оплата митних процедур сплата процентів за придбання в кредит, вартість послуг товарних бірж;

  • комісійні винагороди , сплачені постачальникам та зовнішньоекономічним організацім;

  • недостачі сировини і матеріалів у дорозі в межах норм природних втрат.

З метою правильного віднесення ТЗВ на собівартість окремих видів продукції вони обліковуються за відповідними групами чи видами сировини , матеріалів , покупних напівфабрикатів , палива і запчастин.

ТЗВ , які відносять до витрачених матеріалів , підлягають щомісячному списанню на ті ж бухгалтерські рахунки , на яких відображено витрачання матеріалів. Списання проводять за середнім процентом , який визначається по залишку на початок місяця і надходження за місяць за формулою [14,с.54]:

ТЗВп.м. + ТЗВм.

Р = * 100% ,

Мп.м. + Мм.

де Р - середній процент ТЗВ;

ТЗВп.м. , ТЗВм. - відповідно транспорно-заготівельні витрати на початок місяця та на метеріали , що надійшли пртягом місяця ;

Мп.м. , Мм. - відповідно матеріали за обліковими цінами на початок місяця та ті , що надійшли протягом місяця.

Наведемо приклад розрахунку суми та проценту ТЗВ на Бучацькому цукровому заводі (таблиця 2).

Таблиця 2.

Розрахунок суми та проценту ТЗВ.

Показники

Облікова ціна

сума тзв

Залишок на початок місяця

610

25

Надійшло за місяць

380

70

Всього із залишку

990

75

Середній процент ТЗВ

Витрачено за місяць

420

40,32

((420*9.6)/100%)

Залишок на кінець місяця

570

54,68

(95-40,32)

Оцінювати матеріали за фактичною собівартістю заготовлення доцільно тоді, якщо на підприємтві використовується обмежена номенклатура матеріалів , адже при відпуску необхідно розрахувати середню фактичну ціну кожного з них . При цьому виді оцінки звужується інформаційна база аналізу, тому що вартість матеріалів показується однією сумою разом з ТЗВ.

Методи списання собівартості ТМЦ мають важливе значення з погляду впливу інфляції на бухгалтерську звітність і фінансові результати. З методологічної точки зору найбільш правильні результати дає оцінка матеріальних цінностей у поточних цінах , оскільки вони враховують рівень інфляції , організаційно-економічні умови виробництва. Для обліку ТМЦ у поточних цінах використовують рахунок 14 "Переоцінка товарно-матеріальних цінностей".

Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 19.04.93р. №279. "Про нормативи запасів товарно-матервальних цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття" , дозволено підприємствам ріних форм власності проводити переоцінку залишків ТМЦ на початок кожного місяця. Для виконання даної Постанови Міністерство економіки та Міністерство фінансів розробили і затвердили "Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей" , від 31.05.93р. №37-20/238/07-104. У відповідності до даного порядку підприємство проводить на початок кожного місяця переоцінку ТМЦ при умові зміни цін на виробничі запаси і товари. В разі проведення дооцінки по тих ТМЦ , по яких не було надходжень за новими цінами , потрібне письмове підтвердження постачальника за підписом керівника.

Переоцінка ТМЦ проводиться на основі інвентаризації або заданими обліку.

Вся сума дооцінки направляється на поновлення оборотних коштів і відноситься на рахунок 88 "Фонди спеціального призначення" , субрахунок "Переоцінка товарно-матеріальних цінностей".

Loading...

 
 

Цікаве