WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Споживче оподаткування - Дипломна робота

Споживче оподаткування - Дипломна робота

У 1970 — 1995 роках постійно збільшувалася частка пенсій, грошових допомог і стипендій у загальних грошових доходах населення від 12,3% 1970 року до 14,2% 1990 року й приблизно до 25 — 30% 1993 року . Зросли надходження населення з фінансової системи та інші доходи. Вони становили тільки 1,5% 1970 року й досягай 4,5% 1990 року й 10 — 15% 1995 року.

В сукупному доході сімей збільшилися доходи від особистого підсобного господарства. В сім'ях робітників і службовців вони зросли від 2,8% 1970 до 5% 1993 року, в сім'ях колгоспників — відповідно від 36% до 46%.

Отже, в структурі грошових доходів населення зменшилася питома вага оплати праці головних категорій працівників, зайнятих продуктивною працею при одночасному помітному збільшенні інших доходів і доходів, отриманих по соціальному захисту із суспільних фондів споживання яких недостатньо при спаді їхньої купівельної спроможності для забезпечення гарантованого рівня життя [27].

На структуру грошових доходів населення суттєво впливають такі чинники: зміни в чисельності зайнятих у державному секторі й приватних фірмах, кооперативах, малих підприємствах, приховане безробіття, збільшення чисельності населення яке потребує соціального захисту, галузева диференціація в оплаті праці.

Змінилася структура грошових витрат населення. У загальних витратах споживчі витрати (на товари й послуги) населення у 1993 — 1995 роках становили 81%, причому витрати на оплату товарів коливались у межах 72,5 — 74%, на платні послуги — 7,1 — 8,69%. Тенденції у витратах населення зараз такі, що витрати на придбання товарів перш за все продовольчих і середньострокового користування збільшуються, а на платні послуги зменшуються. Для порівняння відзначу, що 1970 року витрати на придбання товарів становили 77,2%, 1990 року — 70%. 1991 року — 66,2%, тобто їхня частка у загальних витратах зменшується. [41] Населення масово відмовилося не тільки від платних туристично-екскурсійних, санаторно-курортних, оздоровчих, культурних, але й побутових та інших необхідних послуг. Розрахунки показують, що збереження обсягу платних послуг на душу населення тільки на рівні мінімального споживчого бюджету до підвищення цін у квітні 1991 року на початку 1994 року вимагало б збільшення середньодушових доходів на 0,5 — 1,0 .млн крб. У місяць 1993 року зросли платежі населення у фінансову систему до 14,7%, зменшилася частка приросту заощаджень до 4.2% поточних витрат населення 1990 року приріст заощаджень у загальних витратах досягав 10,8%. 1991 року— 16,4% (максимальне значення з 1970 — 1993 роки), 1992 року — 6,8%. Поточний приріст заощаджень і попередні заощадження не впливають зараз на рівень споживання населення та стан споживчого ринку.

Ці тенденції в структурі доходів і витрат населення зберігались і в першому півріччі 1994 року.

У 1993 — 1994'роках (порівняно з попереднім роком) збільшувалася поточна неплатоспроможність населення. На СПОЖИВЧОМУ ринку зберігається розбалансованість попитом населення та пропозицією.

У формуванні поточного та платіжоспроможного попиту населення виявляються протилежні тенденції. Зберігається розбіжність між зростанням оплати праці та загальних грошових доходів населення, а також поточних доходів та витрат. Грошові доходи населення порівняно з попереднім роком 1991 року зросли в 1,9 раза,1992 року - в 11,5 раза, 1993 року — в 27,7 раза. В складі грошових доходів оплата праці всіх зайнятих 1991 року збільшилася порівняно з попереднім роком в 1,8 раза,1992 року — в 12 разів, 1993 року - в 22 рази. Причому вся заробітна плата робітників і службовців 1993 року порівняно з 1992 роком збільшилась 22 рази, оплата праці колгоспників -19,5 раза.

У 1993 - 1995 роках поточні грошові доходи населення перевищували витрати. Загальні витрати населення збільшувалися порівняно з попереднім роком 1991 року в 1,8 раза,1992 року - в 9,8 різа 1993 року -в 28,5 раза .Споживчі витрати населення на оплату товарів і ПОСЛУГ перебували в межах зростання загальних грошових доходів і витрат населення й збільшилися порівняно з попереднім роком 1993 року в 1, 7 раза, 1994 року — в 10 разів 1995 року - в 28,6 раза.

Готівка, тобто як різниця між поточними грошовими доходами та витратами населення, майже дорівнює поточній емісії українських карбованців. 1992 року емісія становила 491 млрд крб 1991 року - 12299 млрд крб Якщо наприкінці року готівка у населення в 1970-1989 роках не перевищувала 1-2% поточних грошових доходів і її було достатньо для забезпечення нормального товарообігу, то 1993 року вона досягла 13000 млрд. крб, що за існуючої ємності споживчого ринку забезпечувало менш ніж їх 4 обороти за рік. За постійного зростання цін якщо врахувати готівку, її емісію й товарне забезпечення грошових доходів населення по кварталах 1992 - 1993 років обіговість готівки становила 2,5-3 обороти . Готівка у населення в окремі місяці й квартали 1992-1993 років досягала 20% (і вище) поточних грошових доходів населення. За зростаючих цін і незбалансованого попиту та пропозиції вона - джерело поточного незадоволеного плітіжноспроможного попитуприхованої інфляції.

Уряд, докладаючи зусиль для стримування нової емісії за значного зростання цін дедалі поглиблює неплатоспроможність населення, що зменшує попит на товари народного споживання й веде до згортання їх виробництва а потім до їх дефіциту й підвищення цін.

У 1993 році посилилася значна розбіжність між зростанням цін' та поточних грошових доходів і витрат населення, що й надалі означатиме за нової значної емісії 1994року розкручування інфляційної спіралі.

У реальному житті індекс цін придбання товарів населенням був вищий за відсутності їх у роздрібній торгівлі й необхідності їх придбання у комерційній та комісійній торгівлі, на продовольчому й речовому ринках або,навпаки, нижчий за наявності їх у держторгівлі.

Різниця між індексами споживчих цін на товари й послуги та зростанням грошових доходів по роках визначає приблизно інфляційне зміщення, яке становило ЗО - 40% 1991 року, 900 - 1000% 1992 року, 3500 - 4000% 1993 року . Визчачене у таких спосіб інфляційне зміщення у 1991 - 1993 роках потребує вточнення залежно від різного впливу в ці роки одних і тих самих чинників споживчого ринку.

У 1993—1995 роках знизилися реальні доходи населення. Розрахунки показують, що поточні грошові доходи населення, якщо враховувати тільки індекси роздрібних цін на товари у державній і кооперативній торгівлі, включаючи громадське харчування, реально становили 1991 року 99,5%. 1992 року — 62%, 1993 року — 17% загальних грошових доходів населення 1990 року.

У 1991 — 1994 роках зі зростанням цін постійно зменшувалося порівняно з 1990 роком середньодушове споживання головних продуктів харчування, за винятком картоплі, хліба й хлібопродуктів, що призвело до перегляду норм споживання у бік їхнього, зменшення в мінімальному споживчому бюджеті, розробленому після підвищення цін у квітні 1991 року, для обчислення верхньої межі малозабезпсчсності.

У 1993-1994 роках споживання біологічно цінніших продуктів харчування з розрахунку на душу населення стало меншим, ніж норми у мінімальному споживчому бюджеті. Споживання на душу населення м'яса й м'ясопродуктів 1993 року перебувало в межах 92-100%, молока й молокопродуктів - 59 -64%, яєць - 67 -73%, риби й рибопродуктів 34-44 %, олії - 71-119%, овочів - 87 -94%, фруктів та ягід - 33-56% норм, визначених у мінімальному споживчому бюджеті . Тільки споживання цукру й кондитерських виробів, хліба й хлібопродуктів, картоплі залишалося вищим або на рівні норм мінімального споживчого бюджету.

Важливим джерелом задоволення потреб у продовольстві стало особисте підсобне господарство, тобто джерело грошовихдоходів сімей колгоспників, як виняток становлять хлібопродукти, рівень задоволення потреб в яких із особистого підсобного господарства досягає 53%, а також м'ясопродукти. Частка грошових доходів населення від особистого підсобного господарства була б відчутнішою, а ціни на продовольство на ринках великих міст нижчими за розвиненої системи збуту й переробки цієї продукції, а також за налагодженої й своєчасної оплати продукції, закупленої у окремих громадян.

Так, сьогодення України невтішне. Спад виробництва триває попри всі запевнення Президента, уряду, окремих фахівців. І є всі підстави вважати, що 2000-2001 роки не стануть переломними в соціально-економічному розвитку країни, бо економіка таких країн, як Україна, має значну інерцію і для її розвитку потрібен неабиякий час.

Трохи статистики: ВВП у 1996р; скоротився порівняно з 1995р. на 11,8%, у 1997 р. порівняно з попереднім — на 3,2 %, у січні 1998 р. ВВП скоротився на 0,8% у порівнянні з січнем 1997 роком. Зменшилися темпи падіння, що вселяє в душі урядовців певні надії на поліпшення макроекономічних показників. Але ця, так би мовити, стабілізація є результатом не так діяльності чиновного люду та народних обранців, .як. тим, що соціально-економічні системи мають певний критичний рівень свого розвитку, за яким настає катастрофа. А тому, як соціальне орієнтований організм, ця система в міру наближення до цього критичного рівня вмикає захисні протируйнівні механізми.

Loading...

 
 

Цікаве