WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Споживче оподаткування - Дипломна робота

Споживче оподаткування - Дипломна робота

Як уже зазначалося, основним джерелом доходів держави є податки . За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Функції податків як фінансової категорії випливають із функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції — розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

Фіскальна функція є важливою у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне,—надійних. Податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися в регіональному розрізі.

Податки, як уже зазначалось, характеризуються рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави, їх сплата приводить до зменшення доходів платників. Причому об'єктивно кожний платник заінтересований сплатити якомога меншу суму, що може досягатись як за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування, так і вибору пільгових щодо оподаткування умов діяльності. [78] Таким чином, у сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує їх суспільне призначення.

Використання податків як фінансових регуляторів—дуже складна й тонка справа. Тут не може бути головного і другорядного— все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні можуть докорінно змінити суть впливу податку: зробити його прямо протилежним щодо передбачуваного.

Кожна держава для забезпечення виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті, тобто власні доходи держави і податки . У кожній країні є своєрідно затверджений перелік податків, що відображає специфічні умови податкової системи кожної країни . У світі немає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як кому забажається Науковий підхід до побудови податкової системи грунтується на основних таких принципах, як загальність, стабільність, обов'язковість і соціальна справедливість

В податковій системі необхідно чітко розрізняти джерело і об'єкт оподаткування Джерело незалежно від об'єкта оподаткування – це чистий доход суспільства, об'єкт - це кількісно виражений економічний феномен, який служить базою для нарахування податків .

Історія людства вибрала різні форми й методи оподаткування . Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією . Класифікація дає можливість більш повно висвітлювати сутність та функції податків, показати їхню роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства . Класифікація податків проводиться за кількома ознаками, а саме за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, за способом стягнення розрізняють

Поряд з вище переліченими елементами системи оподаткування не меншу роль грають податкові ставки і податкові пільги.

Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування . Існують два підходи до встановлення податкових ставок —це універсальний, при якому встановлюється єдина для всіх платників ставка і диференційована, тобто кілька . Податкова ставка може бути гранична, середня, нульова і пільгова . Гранична податкова ставка -це відношення обсягу приросту виплачуваних податків до приросту доходів . Середня п. с. – це відношення обсягу податків до величини доходу, який оподатковується .

Податкові пільги - зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підприємств або виробництв залежно від їхнього профілю, характеру виробленої продукції і виконаних робіт, використовуваної робочої сили зони розміщення (11З). Пільги й силу їхнього характеру здатні охоплювати значну кількість платників податків, що призводить до дуже відчутного зниження реальної ставки оподаткування порівняно з номінальною .

Податкові пільги існують у різних формах, і тепер в Україні їх список охоплює близько 200 позицій. Через систему податкових пільг перерозподіляється значна частина створеного в суспільстві національного доходу. Крім цього, пільги підривають дію принципів оподаткування, знижуючи цим результативність самої системи оподаткування.

Зазначу, що тепер ведеться активна боротьба по відміні пільг в оподаткуванні. Нам потрібна відкрита та прозора податкова політика по кожному виду економічної діяльності, щоб можна було аналізувати та зіставляти ефективність запровадження пільг в оподаткуванні.

Таблиця 1.3.

За побудовою податкові ставки поділяються на тверді і процентні . Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Процентні ставки встановлюються тільки щодо об'єкта оподаткування, який має грошовий вираз, вони поділяються на три види : пропорційні, прогресивні і регресивні . Як бачимо, між податковими ставками і податковими надходженнями існує зв'язок, який обгрунтував економіст Артур Лафер . Він вважав, що нижчі ставки податку можуть забезпечити податкові надходження, не менші, ніж на попередньому рівні, а інколи навіть і вищі. Зауважимо, що реальна ставка податків неоднакова для різних країн і далеко не завжди є оптимальною.

Що стосується державних видатків, то їх зміст і характер органічно пов"язані з функціями держави. На різних історичних етапах зі зміною ролі, функцій, сфер діяльності держави відповідно змінюється структура, обсяг її видатків.

Традиційними є видатки держави на утримання державного апарату, на військові цілі. У післявоєнний період широкого розвитку набула економічна діяльність держави, пов"язана з посиленням її організаційної ролі у всьому суспільному житті. Значно зросла роль держави і в соціальній сфері, вона взяла на себе багато завдань соціального захисту, регулювання соціальних процесів.

Сьогодні коло державних видатків значно розширилось, а їхній обсяг різко зріс. Основна частина державних видатків — близько 70 % — припадає на державний бюджет. У ньому концентруються найважливіші і найбільші видатки, пов"язані із здійсненням державою своїх політичних та економічних функцій.

Сьогодні коло видатків, закріплених за державним бюджетом, установлюється в законодавчому порядку і відображає прагнення центральних урядів до концентрації влади і фінансових ресурсів.

Основна частина видатків місцевих фінансів припадає на соціальні заходи й управління місцевим господарством.

Спеціальні державні фонди здійснюють видатки, що зумовлені призначенням цих фондів. Це — видаткина соціальне страхування, забезпечення кредитно-позичкових операцій, здійснення різних економічних заходів, підтримання курсу національної валюти і т. д.

Таким чином ми розглянули державний бюджет, як центральну ланку фінансової системи і як найдійовіший механізм здійснення фінансової політики держави . У ньому об"єднуються основні фінансові інститути — видатки, різні види доходів, державні позики. Ці зовні самостійні елементи при виконанні бюджету отримують єдину цілеспрямованість, обумовленість, що виявляється в державній фінансовій політиці.

Державний бюджет — це централізований грошовий фонд, що акумулюється головним чином за рахунок податків і витрачається державою для здійснення її функцій і завдань.

Бюджет складається з двох взаємозв'язаних частин: прибуткової, яка містить перелік надходжень, і видаткової, що об"єднує всі види видатків. У державному бюджеті акумулюється від 40 до 60 % всіх засобів, що перерозподіляються через бюджетну систему.

За останні десятиріччя стало характерним посилення ролі держави, активне здійснення нею широкого кола економічних та соціальних заходів. Економічна функція держави перетворилася в одну з найважливіших сторін її діяльності. Виникли такі нові форми і методи регулювання, як програмування економіки, науково-технічна та інвестиційна політика, використання протягом тривалого часу дефіцитного фінансування. Це все знайшло своє відображення в бюджеті. Він став важливим інструментом економічної політики. Через систему доходів (податків), обсяг і напрям фінансових засобів бюджету держава впливає на соціально-економічні процеси — ділову активність, зайнятість, ринок капітального обладнання та споживчих товарів, обсяг ВВП.

Loading...

 
 

Цікаве