WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Споживче оподаткування - Дипломна робота

Споживче оподаткування - Дипломна робота

виробництво потрібних речей, є сферою господарської діяльності. Таким чином питання економіки стосуються усіх нас, без винятку, а тому усім нам потрібні економічні знання.

Одним словом існування і розвиток людини і суспільства неможливо уявити без економіки. Економіка утворює ту сферу людської діяльності, в якій відбувається процес виробництва і створення життєвих благ, їх розподіл, обмін і споживання .

В процесі виробництва, а також розподілу, обміну і споживання життєвих благ між учасниками виникають певні відносини, які назвали економічними відносинами . Рівень розвитку економічних відносин визначається рівнем розвитку продуктивних сил. Продуктивні сили включають засоби виробництва і людей (робочу силу ), які приводять їх у рух, тобто здійснюють виробництво . Продуктивні сили є фактором, який забезпечує перетворення речовини природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці.

Отже, продуктивні сили і економічні відносини суспільства переплітаються і взаємодіють. [ЗО] Ця взаємодія відбувається в рамках певної економічної системи. Економічна система - це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг, а також на регулювання цієї діяльності у відповідності з метою суспільства. Існує два основних типи економічних систем - ринкова і планова (командно-адміністративна).

Сьогодні перед Україною постало завдання — здійснити перехід від командно-адмістративної системи управління до сучасної ринкової економіки. Цей шлях лежить через економіку перехідного типу, яка має риси планової системи, що поступово відмирає і риси змішаної економіки, яка грунтується на плюралізмі різних форм власності і економічному механізмі, що включає як ринкові, так і планові форми регулювання . Саме сьогодні, саме в цих умовах, наша держава повинна розкрити співвідношення між функціонуванням ринку як саморегулюючого механізму і ступенем впливу держави та її органів на ці економічні процеси . Тут йдеться про одну із найскладніших проблем, яку кожна країна вирішує по-своєму, тобто яким чином уряд впливає на економічний стан країни, через аналіз фінансової системи та фінансової політики.

Звичайно, що діяльність недержавного сектора, що базується на приватному інтересі,не завжди приводить до позитивних результатів для суспільства загалом. В економіці виникаютьтакі небажані явища, як зростання інфляції, безробіття, економічний спад, зниження темпів зростання. В цих умовах роль уряду як виразника загальнодержавних інтересів полягає, в здійсненні економічної політики, спрямованої на подолання цих негативних явищ, підвищення загального рівня добробуту, стабілізацію циклічного розвитку виробництва та стимулювання зростання темпів економічного розвитку на перспективу [3 б]. Кожна держава має широкий набір політичних інструментів,яі можна застосувати для досягнення певних економічних цілей. Ось найголовніші з них :

1. фіскальна політика ;

2. монетарна політика;

3. зовнішньо-економічна політика;

4. політика доходів.

Питання про форми і межі втручання держави в ринкові процеси має довгу історію . Почнемо з того, що майже два століття в економічній теорії домінувала думка А. Сміта, що згідно з теорією "невидимої руки" держава не повинна втручатися в економічне життя суспільства, оскільки ринкова економіка перебуває в рівновазі внаслідок досконалої конкуренції і ринок автоматично спрямовує стихійну господарську діяльність людей на досягнення суспільних цілей. Але досвід економічного життя показав, що стихійний, нічим не обмежений ринок не завжди забезпечує найефективніші, оптимальні шляхи розвитку народного господарства країни, досягнення основних макроекономічних цілей. У результаті з'явилися нові економічні теорії, що обґрунтовували нестабільність ринкової економіки і відповідно зміну економічної ролі уряду. Базовим стало вчення Дж. Кейнса, погляди якого сформувалися в період різкого загострення господарських і соціальних проблем, що яскраво виявилися в період "Великої депресії" 30-х років. У цей час катастрофічний спад обсягу виробництва, національного доходу, прибутків підприємств та неймовірне зростання рівня безробіття виявили недосконалість традиційної економічної теорії, її неспроможність реалістично оцінити припини кризи і запропонувати ефективні заходи щодо її подолання.

Дж. Кейнс висунув теорію, що відходить від теоретичних догм періоду вільної конкуренції та ідеальної економічної гармонії ринкових відносин. Він вважав, що ці відносини самостійно не можуть забезпечити повне й ефективне використання виробничих можливостей суспільства, їм властива тенденція до таких явищ, як неповна завантаженість виробництва, зростання інфляції, безробіття тощо. Кейнс довів: конкуренційне господарство, засноване на приватній власності, не має чіткого механізму, котрий перетворює його на автоматичну саморегулюючу систему, яка постійно перебуває в рівноважному стані. Виходячи з цієї тези, він розвинув ідею активного державного втручання в економіку, яке має згладити недоліки функціонування ринку . Основне завдання держави полягає в зростанні обсягу капіталу, у збільшенні інвестицій, тобто економічних ресурсів, які спрямовуються на розширення і модернізацію виробництва і стимулюванні споживання . Кейнс вважав, що кредитно-грошові та бюджетні дії уряду можуть мати важливу стимулюючу і координуючу роль у господарській діяльності, стабілізуюче впливати на економіку країни.

У післявоєнний час у багатьох країнах були прийняті спеціальні закони, в основу яких були покладені ідеї Кейнса. Вони зобов'язували уряд стежити за станом господарської кон'юнктури і використовувати всі доступні заходи для створення і підтримки умов максимального рівня виробництва, зайнятості і загального добробуту.

Кейнсіанська теорія стала базовою для проведення фіскальних урядових заходів, збільшення ринкового попиту з допомогою кредитно-грошових і бюджетних механізмів: дефіцитне фінансування з бюджету, розміщення на ринку великих урядових кредитів, застосування всіх механізмів фінансової системи для досягнення визначених макроекономічних цілей.

Отже, основним інструментом державного впливу на економіку кенсіанська теорія вважала фінансово-бюджетне регулювання [85], що є основою фіскальної політики . Таким чином фіскальна політика формується як результат складного процесу взаємодії інтересів і пристрастей економічного, соціального, політичного і культурного характеру. При цьому вона повинна обслуговувати не тільки поточні витрати, але й передбачити бажані та перспективні цілі й забезпечити їх реалізацію. Фіскальна політика уособлює собою сукупність заходів держави у сфері оподаткування спрямованих на поповнення дохідної частини та державних витрат для обслуговування цілей закладених у збалансованому бюджеті, а також повинна забезпечити виконання таких основних функцій, як: вплив на стан господарської кон'юнктури, перерозподіл національного доходу, нагромадження-необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм .

Головним матеріальним джерелом державних доходів, є національний дохід [117].Створення державних доходів відбувається в процесі перерозподілу національного доходу, який здійснюється державою відповідними фінансовими методами. За останні роки у багатьох розвинутих країнах перерозподілялося від 40 до 50% національного доходу.

У період надзвичайних обставин, особливо затяжних і виснажливих воєн, коли національного доходу не вистачає для покриття фінансових потреб, держава починає використовувати таке джерело, як національне багатство, але це веде до зменшення матеріальних цінностей, що належать державі, зменшення золотовалютних запасів, капіталовкладень за кордоном .

Усі джерела доходів поділяються на дві групи: внутрішні й зовнішні. До внутрішніх належить національний дохід і національне багатство, до зовнішніх — національний дохід іншої країни, якщо він позичається (у формі зовнішніх позик), а також національне багатство, якщо воно виступає джерелом формування доходів для іншої країни.

Основними методами,за допомогою яких держава акумулює необхідні для неї засоби, є податки, позики, емісія грошей. Співвідношення цих фінансових методів є неоднаковим і залежить відфінансової політики, що визначається станом господарської кон'юнктури, гостротою тих чи інших економічних та соціальних проблем. Центральне місце в системі доходів займають податки. Вони слугують основною доходною базою майже у всіх ланках фінансової системи. В доходах бюджету податки становлять від 80 до 90 %[92]. У місцевих фінансах на податки припадає 50 % усіх надходжень. За рахунок податкових джерел у формі перерахувань з державного бюджету створюється ряд соціальних урядових фондів.

Так, для стабілізації фінансової системи держави велике значення має саме податкова дисципліна тобто своєчасне і в належних розмірах внесення фізичними та юридичними особами встановлених обов'язкових платежів і зборів у державний і місцевий бюджети. На жаль, за весь період існування незалежної України жодного разу не було виконано бюджет в його доходній частині. Фактичні доходи бюджету, у 1992-1999 рр. Коливались в межах 54-83% від затвердженої парламентом величини. У 2001 році, зокрема, вони становили лише 75% запланованих надходжень. Із 29 джерел доходів, визначених законом про державний бюджет України на 2001рік,план виконано тільки щодо 10 джерел. Податкові надходження у бюджет були дещо меншими від запланованих внаслідок подальшого спаду виробництва у 2001 році (на 1,7%) та зменшення частки бюджетних надходжень(з 30% у 2000 році до 27,8% у 2001 році).

Loading...

 
 

Цікаве