WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податок на додану вартість - Дипломна робота

Податок на додану вартість - Дипломна робота

Отже "додана вартість - це вартість, яку виробник (торговець, рекламний агент, перукар, фермер) прирощує до вартості власної сировини й матеріалів або купує (крім праці) перед тим, як | реалізувати нову або поліпшену продукцію чи послугу". Таким чином, затрати ( сировина, транспорт, орендна плата, реклама і т. доплачуються , заробітна плата виплачується, а при реалізації кінцевого продукту одержується прибуток. Виходячи із цього додану вартість можливо обчислити додавальним, підсумовуючим ( заробітна плата плюс прибуток) або віднімальним способом :

Додана вартість = заробітна плата + прибуток = вартість випущеної продукції — затрати на виробництво

Суб'єктами податку на додану вартість є фізичні та юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю у сфері промислового виробництва, торгівлі та послуг. До юридичних осіб можуть бути віднесені товариства(зокрема довірчі ) асоціації, Приватні та державні компанії.

Створення доданої вартості як об'єкта оподаткування

Окрім цін, податок на додану вартість торкається інших сторін економічного життя : розподілу доходів, ефективності виробництва, процесу нагромадження та інвестицій, зовнішньої торгівлі, розвитку державного сектора, управління економікою.

Не раз лунали звинувачення, що ПДВ є масовим регресивним податком на товари та послуги широкого вжитку ( зрештою, як всі інші непрямі податки). Сам факт наявності в системі ВАТ винятків, нульових ставок, пільг підтверджує ці звинувачення, хоча справедливі вони не завжди, й не для всіх категорій платників.

Справді, якби весь доход, одержаний платником протягом життя, , витрачався виключно на споживання, ВАТ був би рівномірним за часом, пропорційним податком. Але ж частина доходів нагромаджується або капіталізується. Ця обставина не тільки висвічує тривіальну істину про більшу обтяжливість непрямих податків для найбідніпшх, бо саме вони і є чистими споживачами, але й робить ПДВ, виплачуваний у молодості, більш регресивним, ніж у старості.

До найцінніших економічних переваг податку на добавлену вартість належить також його здатність не викривляти поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не змінювати економічних рішень під впливом. Адже загальним оподатковується всі утворювальні добавлені вартості, за винятком позаринкових (наприклад, робота на самого себе, проведення дозвілля на самоті). Взятий у статистиці, ПДВ однаково стосується й сучасного, й майбутнього споживання, а це означає нейтральність ПДВ щодо вибору між споживанням та нагромадженням капіталу.

У реальному співіснують суперечливі риси, що сплітаються в гармонійне ціле, може, найдосконалішого платежу в тисячолітній історії фіску: Так, яким у ході податкової реформи з суто фіскальних міркувань заміщують інший податок, виконує як дефілятор, скорочує оосяг споживання, потенційно створює можливість пониження рентабельності майбутніх інвестицій. Водночас зростання податкових доходів зменшує бюджетні дефіцити, скорочує потребу в державних позиках, сприяє падінню рівня процента й тим заохочує інвестування. Логічно припустити, що пом'якшує інфляційні наслідки шляхом емісії. Зумовлює мінімальні утруднення зовнішньоекономічних зв'язків, і немає вагомих доказів, що він викликає зростання державного сектора. Нарешті - податок, яким для успіху господарського регулювання небажано маніпулювати, бо його всеохоплюючий і нейтральний характер сам по собі благодійно впливає на економіку.

Податок на додану вартість є загальнодержавним податком, який є основним джерелом наповнення Державного бюджету України та головним важелем регулювання повноти забезпечення фінансовими ресурсами заходів та програм соціального захисту населення, а також функціонування соціально - культурної сфери.

Закон України від 03.04.97 р. №16897 – ВР "Про податок на додану вартість" введений в дію з 1 жовтня 1997 р. султтево відрізняється від Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. .№14-92 "Про податок на добавлену вартість" (термін чинності якого - з 6 січня 1993 р. до ЗО вересня 1997року включно) як за формою побудови Закону, стилем викладення, вживаними термінами, так і самим порядком обчисленням і сплати податку .

Закон містить в собі 11 статей, якими визначаються категорії платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників податків на додану вартість, визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань.

1.2.Переваги та недоліки податку на додану вартість.

(Роль податку на додану вартість в державному регулюванні та наповненні доходів бюджету)

Податок на додану вартість на сьогоднішній день став дуже популярним. На додаток до тих 50-ти країн, що вже мають його, ПДВ запроваджений і в Україні.

Найважливіші переваги податку на додану вартість перед іншими податками включають в себе:

• економічні якості

• скорочує обсяг споживання

• потенційно створює можливість пониження рентабельності майбутніх інвестицій

• здатність не викривляти поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу

• простота вирахування

• можливість обчислення податкових зобов'язань щодекадне, щомісяця, щокварталу залежно від обсягу товарообороту, найповнішого охоплення всіх реалізованих товарів і застосування більш ніж однієї ставки;

• дає змогу застосовувати ставку при укладанні угоди , що створює юридичну й технічну зручність для податкових органів;

• дає можливість простежити рух товару;

• забезпечується певна "нейтральність" податку відносно виробництва продукції;

• утворюється можливість збільшення об'єктів оподаткування за рахунок послуг, розвиток яких проходить швидкими темпами в найрізноманітніших формах;

• знижується можливість ухилення від сплати податку.

Однак, в реальному податковому процесі податок на додану вартість зберігає й деякі негативні риси, зумовлені його регресивністю, високим адміністративними витратами та ін.

Закон України "Про податок на додану вартість "від 03.04.97р.№ 168/97 -ВР було введено в дію з 1 жовтня 1997 року. Але протягом короткого терміну його застосування до нього було внесено ніж 50 змін та доповнень.

Окремі положення Закону зумовлюють значне скорочення надходжень податку до бюджету та відкривають широкому колу платників податків реальні можливості для ухиляння від оподаткування. Так звільнення від оподаткування під час перетину 1 митного кордону України товарів критичного імпорту для вітчизняного виробництва вже протягом жовтня 1997 року скоротило надходження податку на додану вартість майже на 120 Імлн. грн.

Широкі можливості для ухилення від оподаткування вт'дкриває сама система визначення переліку товарів критичного імпорту, що існує на сьогоднішній день. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.97 р. № 1106 "Про перелік товарів критичного імпорту, ввезення яких здійснюється без сплати податку на додану вартість" фактично не встановлено номенклатуру таких товарів.сам же перелік має настільки загальний характер "імпортна сировина ", "матеріально - технічні ресурси". "комплектуючі вироби", "техніка", що практично будь-який товар може бути віднесений до критичного імпорту.

Недоцільним та таким" що може викликати значні зловживання, вважаємо внесення Законом України від 19.11.97р.№ 644/97-ВР змін до підпункту 7.2.6статті 7 у частині надання права платникам одержувати податковий по придбаних товарах, роботах та отриманих послугах не на підставі податкової накладної, на підставі однієї лише заяви платника податку до податкового органу. Дія такої норми неодмінно викликає безліч звернень про одержання податкового кредиту, що, у свою чергу, призводить до відшкодування значних сум податку із державного бюджету без будь-якого підтвердження їх фактичної сплати під час придбання товарів, робіт або послуг.[7.1] За таких умов цілком логічним та вірогідним стає виникнення справжньої індустрії отримання значних бюджетних відшкодувань за фіктивними заявами через підставні фірми.

Результати детального аналізу, чисельні звернення та пропозиції, що надходять від міністерств, відомств та платників, свідчать про те, що окремі положення Закону ще й досі потребують додаткового врегулювання.

Врегулювання означених поряд з іншими нормами було передбачено в проекті Закону України "Про внесення змін І доповнень до Закону України "Про податок на додану вартість", який у серпні 1997 року подано на розгляд Верховної Ради України від імені Уряду. Однак на сьогоднішній день ці положення законопроекту ще не розглянуті.

Loading...

 
 

Цікаве