WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Податок на додану вартість - Дипломна робота

Податок на додану вартість - Дипломна робота

Зміст.

Вступ. 2

Розділ І. Основи теоретичної засади податку на додану вартість. 4

1.1.Сутність та значення податку на додану вартість. 4

Створення доданої вартості як об'єкта оподаткування Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

1.2.Переваги та недоліки податку на додану вартість. Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

(Роль податку на додану вартість в державному регулюванні та наповненні доходів бюджету) 12

1.3. Платники податку на додану вартість та їх зобов'язання перед бюджетом по сплаті податку. 15

Розділ ІІ. Дослідження порядку вилучення та сплати в бюджет податку на додану вартість. 20

2.1 Механізм вилучення податку на додану вартість до бюджету. Порядок розрахунку ПДВ. 20

2.2 Податковий кредит та особливості його надання. 29

2.3 Порядок сплати в бюджет ПДВ. 33

Розділ ІІІ. Напрямки та шляхи вдосконалення оподаткування додаткової вартості. 53

3.1 Контрольна робота державної податкової інспекції за своєчасністю та повнотою сплати податку на додану вартість до бюджету. 53

3.2. Світовий досвід оподаткування додаткової вартості. 60

Висновок 67

Перелік використаної літератури та нормативних актів Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

Вступ.

Провідну роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами держаного регулювання ринкової економіки, що застосовується в більшості країн протягом десятиріч.

Податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Дипломна робота "Податок на додану вартість. Теорія і практика." розкриває суть податку та його роль в державному регулюванні та наповненості доходів бюджету, а також мханізм вилучення ПДВ до бюджету та напрямки і шляхи вдосконалення оподаткування доданої вартості.

В розділі І "Основні теоретичні засади податку на додану вартість "досліджується історія з початку заснування податку у вигляді податку з обороту і до сьогоднішнього часу. Форма податку на додану вартість зберігає переваги податку з обороту але в той же час ліквідує основний його недолік - кумулятивний ефект. Також в 1 розділі дипломної роботи розкриваються переваги та недоліки податку на додану вартість і які суб'єкти підприємницької діяльності являються платниками цього податку.

В II розділі аналізується порядок вилучення податку, порядок розрахунку, наскільки повно і ретельно ведеться бухгалтерський облік результатів господарської діяльності, форма і порядок ведення податкового обліку, дається пояснення поняття" податковий кредит" та особливості його надання. .

В ІІІ розділі показується контрольна робота Державної податкової інспекції за своєчасністю та повнотою сплати податку ..а додану вартість а також напрямки та шляхи вдосконалення оподаткування. Також в III розділі приводяться факти порушень податкового законодавства та дії податкового органу щодо цих порушень. Також показується загальна сума дорахувань в дохід бюджету за поточний рік. У висновку дипломної роботи даються пропозиції щодо удосконалення системи оподаткування та покращання роботи Державної податкової інспекції.

Розділ І. Основи теоретичної засади податку на додану вартість.

1.1.Сутність та значення податку на додану вартість.

Податок з обороту(універсальний акциз)-один із наймолодших у фінансовій історії. Декілька десятиліть його віку - мить у тисячолітній історії оподаткування. Податок на суму товарного обороту (Warenumsastzteuer) був уперше прийнятий німецьким рейхстагом у 1916 р. За проектом Мюллер-Фульда ( до речі, представника центру тодішніх політичних сил) після тривалої парламентської боротьби і в результаті компромісу політичних партій з урядом. Ще не було відоме його майбутнє, проте в момент своєї появи на фіскальній арені податок з обороту став нерядовим явищем, викликав багато пересудів. Уже тоді побачили в ньому прототип доходно-прибуткового оподаткування, але поставленого в залежність не від величини доходу платника, а від обсягу його споживання. Оскільки податок з обороту здатний уловлювати кон'юктурний приріст вартості, точніше - цінності оподатковуваних товарів і послуг, це зближує його з оподаткуванням прибутків і спадщини.

У своєму первозданному вигляді податок .. обороту був задуманий як податок на всякий оборот товарів ( продаж, поставка) за цінністю обороту незалежно від того, оплачується товар безпосередньо готівкою, в кредит чи збувається за якийсь еквівалент.

Податком на додану вартість обкладається споживання товарів і послуг. Податки на споживання стягуються в двох формах: специфічних та універсальних акцизів. Найкрупнішими специфічними акцизами, якими оподатковуються окремі види товарів масового споживання, є акцизи на спиртне, бензин та інші види палива, на тютюн і тютюнові вироби. З розвитком виробництва товарів довгострокового користування розширюється й сфера підакцизних товарів: до неї включаються телевізори, мотоцикли, автомашини, велосипеди, холодильники й т. ін. Розширення асортименту споживчої продукції обмежувало розвиток акцизів у специфічній формі. Введення нових акцизів на кожний новий товар ( або товарну групу) та послугу збільшувало витрати на збір податків. Динамічні зрушення у споживанні почали вимагати відповідних змін і в законодавстві про оподаткування. Ось чому розширюється сфера застосування універсального акцизу, яким оподатковується валовий оборот торговельного або промислового підприємства. Оподатковуються всі товари, які надходять в продаж. Універсальний акциз автоматично враховує всі зміни в товарному асортименті й стягуються у трьох формах: податку з обороту в однорівневій формі; податку з обороту в багаторівневій формі; податку на додану вартість.

У першій формі він виступає як податок з продажу (США, Швеція до 1969 р., Норвегія до 1970 р.) чи податок із купівель ( Великобританія до 1973 р., Данія до 1967р., Португалія до 1986 р.), [11.8] або як податок на виробників обробної промисловості(Франція, Греція, Фінляндія, Туреччина до податкової реформи відповідно 1968, 1987, 1964 та 1985 рр.). Податок з обороту в однорівневій формі справляють на одному ступені руху товару. Друга форма податку з обороту складніша, бо при її застосуванні обкладається валовий оборот на вісх ступенях руху товару, що викликає кумулятивний ефект. До оподатковуваного обороту потрапляють суми податків, сплачені при купівлі товарів виробничого призначення та послуг. Таким чином, податок утримується не тільки з обороту товарів і послуг, а й із податків, уже раніше сплачених за рахунками-фактурами. Кумулятивний ефект негативно впливає на поділ праці. Перевагу здобувають фірми, у витратах виробництва яких переважають сировина і напівфабрикати, послуги й т. ін. власного виробництва.

Ця форма штучно збільшує оподатковуваний оборот.

Третя форма ( податок на додану вартість ) введена в більшості країн. Вона зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування всіх ступенів руху товару, але в той же самий час ліквідує його головний недолік – кумулятивний ефект. Стосовно податку з обороту об'єктом оподаткування є валовий оборот торгівельного ,або промислового підприємства, а щодо податку на добавлену вартість – добавлена вартість, тобто вартість, сторена на даному конкретному ступені руху товару. Оподаткування даної вартості дає змогу ообчислити всі ті податки, яки дана господарська одиниця сплатила при закупівлі товарів виробничого призначення. Саме це призводить до ліквідації кумулятивного (каскадного) ефекту.

Поняття добавленої вартості в теоретичному плані спирається на вчення про суб'єктивну вартість, яке не визначає різниці між матеріальними й нематеріальними благами, між продуктивною й непродуктивною працею, оперуючи загальними поняттями , корисностей та споживчих вартостей. Тоді в статистичному підрахунку показник доданої вартості дуже простий і зручний - це різниця між вартістю реалізованої продукції й затратами на її виробництво, між виручкою та витратами в будь-якому виді діяльності. Додану вартість можна також інтерпретувати як створений доход (income producet) або вартість чистої продукції У цьому випадку добавлена вартість вираховується шляхом підсумовування її складових елементів - заробітної плати, процента, прибутку (дивіденди плюс нерозподілений прибуток ), ренти -тобто всіх платежів на сторону, крім платежів тим господарським Суб'єктам, які самі є платниками ПДВ. Але тотожний результат простіше, звичайно, одержати шляхом віднімання закупок від продажу.

У платника ( юридичної особи ) додана вартість вимірюється загальною сумою продажів мінус закупки від усіх інших господарських одиниць, котрі самі є платниками ПДВ. Об'єкт оподаткування - добавлена вартість - створюється всіма незалежними учасниками виробниче - комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо -торговельним циклом ( від власної сировини та виготовлення виробничого устаткування до реалізації готової продукції) то повна вартість продукції що реалізується була б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість стала б величина чистої суми продажів. Через сукупний процес послідовних стадій виробництва та реалізації продукції загальна добавлена вартість дорівнює вартості остаточного • продажу кінцевому споживачеві.

Loading...

 
 

Цікаве