WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Підвищення податків у тій чи іншій формі виявляються найбільш ефективним і надійним засобом, коли необхідно стримувати надто "гарячу" кон'юнктуру. Інший метод - відміна податкових пільг.

Через податки у країнах Заходу вирішуються й проблеми екології. Наприклад, у Німеччині, США диференціюються податки на автомототранспорт залежно від економічної чистоти двигуна.

Історія економічного розвитку більшості країн демонструє багатогранність структури та пріоритетів податкової політики. Податкова політика переслідує такі цілі: стимулювати чи обмежувати діяльність господарських суб'єктів, забезпечувати доходи бюджету, підтримувати інтереси суспільства. Варіація податковими пільгами, їх диференціація дозволяють впливати на динаміку та структуру виробництва, капіталовкладень і зайнятості, відповідний розподіл доходів.

Для ефективного функціонування податків не завжди досить знати сутність податків, їх види і форми. Сучасні податкові теорії будують свої дослідження на вирішенні питань аналізу конкретної діючої податкової системи, виявленні її позитивних і негативних наслідків і коректування її" складових, здійснюючи пошук оптимальних меж дії податків. Ці теорії свідчать про те, що практично неможливо визначити точні межі, але можливо простежити тенденцію взаємозв'язку між розвитком економіки, часткою податкових надходжень до бюджету і структурою податків, що допомагає запобігти негативним наслідкам дії податків чи їх згладжувати у певній економічній ситуації. [23,с.80]

1.2. Принципи побудови та критерії оцінки податкової системи

Податкова система кожної країни відображає її специфічні умови. У світі немає держав з тотожними податковими системами. Однак це не означає, що створення податкової системи і податкова політика ведуться спонтанно, як кому забажається. Є певні положення, які визначають підхід держави до цієї сфери своєї діяльності. Для того щоб ця діяльність давала позитивні результати, необхідне наукове обґрунтування основ податкової системи.

Науковий підхід до створення податкової системи передбачає, по-перше, .системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, формування правової основи і вихідних принципів. Звичайно, можливий і варіант, який визначається як метод "спроб і помилок", котрий, до речі, використовується в Україні в даний час. Але це довгий шлях. Крім того, експериментувати можна тільки тоді, коли економічна ситуація більш-менш стабільна. Якщо ж економіка і суспільство охоплені кризою, то права на це ні уряд, ні законодавча влада не мають. Охарактеризуємо складові наукового підходу.

Податкова система - це сукупність установлених у країні податків. Вимога системності полягає в тому, що ці податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків. З позицій фіскальної – податкова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів у бюджет. З позицій регулюючої – забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. При цьому слід виходити з того, що фіскальна функція буде реалізовуватись у всіх податках, навіть якщо вони створювались насамперед як відповідні фінансові інструменти. Регулююча ж функція при певних умовах може проявлятись, а може й ні. Хоча вона об'єктивно притаманна податкам, її дія не завжди очевидна, не завжди на практиці спрямована так, як передбачалось при створенні того чи іншого податку. [20,с.82]

Фіскальна і регулююча функція податків діють взаємопов'язане, їх не можна протиставляти одна одній. Не можна також поділяти податки на суто фіскальні і регулюючі. Це просто надуманий підхід, бо без фіскальної дії не може бути й регулюючої. Однак при створенні податків треба пам'ятати, що їх першоосновою є саме фіскальне призначення. Добре, коли ці принципи поєднуються повною мірою, але навряд чи це можливо щодо всіх податків.(див. додаток Б)

Виходячи з двох зазначених принципів очевидно, що податкова система повинна включати досить широке коло принципів різної цілеспрямованості. Оскільки практично неможливо, щоб одночасно в одному податку цілком реалізувались обидві функції, система доходів бюджету насамперед має включати такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Без них держава не може безперебійно фінансувати свої видатки. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки (специфічні та універсальні акцизи), а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету має бути в середньому до п'яти видів. Це необхідно, по-перше, тому, що б якомусь році може трапитися зрив у виконанні плану мобілізації одного з них. По-друге, в різних регіонах неоднакові умови, що відбивається на сумах надходжень. Різноманітність податків нівелює ці відмінності. Наявність у системі доходів бюджету кількох податків яскраво вираженої фіскальної цілеспрямованості не свідчить про недоліки цієї системи, як дехто вважає, а відображає її функціональне призначення. Без таких принципів вона буде недієздатною, а саме:

1. Головна мета податкової системи має полягати в забезпеченні надходжень податків до бюджету

Податкова система значно впливає на діяльність та поведінку платників податків. Внаслідок цього часто пропонують використовувати податкову систему для забезпечення певної бажаної поведінки суб'єктів оподаткування, хоча така мета не має нічого спільного із забезпеченням надходжень до бюджету. Так, наприклад, якщо потрібно захистити від конкуренції вітчизняні підприємства окремого сектора економіки, то можна підвищити оподаткування підприємств-конкурентів або їх продукції. При цьому очікується і в більшості випадків таке очікування виправдовується), що запровадження вищих податків на конкурентів та їх продукцію примусить останніх встановлювати такі ціни, які будуть вищими за ціни на продукцію місцевих підприємств, котрих захищають за допомогою податкової політики. Однак внаслідок такого підходу населення буде змушене купувати товари за вищими цінами, ніж за умов вільної конкуренції. При цьому різниця між цінами на товари за умов "податкового захисту" та цінами, які б мали місце при вільній конкуренції, і є фактично новим податком, який населення змушене сплачувати для того, щоб захистити від конкуренції місцевих виробників. Подібна практика є недоречною, оскільки при цьому податкова система використовується для досягнення цілей, які їй зовсім не притаманні, і тому що при цьому "захищеним" місцевим галузям фактично надаються субсидії за рахунок громадян та без відома останніх.

Також може виникнути бажання не просто захищати певні сектори економіки, а, наприклад, стимулювати виробництво певних товарів чи продукції. Так, якщо стимулюється виробництво верстатів, то кожному підприємству, яке їх виробляє, будуть надані певні податкові привілеї. Звичайно, це може заохотити деякі підприємства переключитися на виробництво верстатів. Але яким буде результат такого стимулювання? Якщо припустити існування збалансованого бюджету, то ті надходження, що мали б сплатити виробники верстатів, має забезпечити хтось інший, тобто інші платники податків будуть змушені сплачувати до бюджету більше, фактично надавати субсидії виробникам верстатів незалежно від того, бажають вони це робити, чи ні.

Якщо держава прагне стимулювати інвестиції, то цієї мети можна досягти шляхом оподаткування споживання та надання податкових пільг інвесторам. При цьому кошти, які платнику, податку витрачають, скажімо, на власні потреби, можна було б оподатковувати, а кошти, які заощаджуються або інвестуються, звільнити від оподаткування. Безперечно, це сприятиме заощадженню та інвестуванню, призведе до збільшення податкового навантаження на ту частину населення, яка не матиме коштів для інвестування. Цей підхід міг би навіть призвести до обернено-пропорційного розподілу податкового навантаження - чим більше має платник податків коштів для інвестицій, тим меншою буде відносна частка податкового навантаження на таку особу.

Державі потрібно забезпечити безкоштовну освіту, медичне обслуговування, надавати допомогу молоді й пенсіонерам тощо. Інакше кажучи, від уряду очікується забезпечення високого рівня життя всього населення. Цього можна досягти за допомогою більш прогресивної податкової системи, за якої особи з високими доходами сплачуватимуть податок на дохід | за високими, майже конфіскаційними, ставками податку – від 80 до 90 відсотків. Такий підхід перерозподіляє дохід на користь менш забезпечених верств населення. Однак він також може спричинити скорочення інноваційних проектів та інвестиційної діяльності, оскільки монетарні наслідки такої діяльності у разі успіху оподатковуватимуться за більш високими ставками податку. [24,с.268]

Якщо визначити головну мету податкової системи як забезпечення надходжень до бюджету і побудувати її відповідним чином, то тоді не виникатимуть приховані податкові субсидії та не буде перекручень у розподілі податкового навантаженню, приклади яких були наведені вище.

Loading...

 
 

Цікаве