WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

ПС - оптимальна податкова ставка, при якій доходи бюджету досягають максимального значення

Рис 1.1. Схема оптимального оподаткування. [46,с.41]

Оптимальною ставкою для податкового вилучення А. Леффер вважав 30% доходу, в межах якої збільшується сума доходів бюджету. При більшому вилученні ставка попадає у "заборонну зону", що викликає незацікавленість у інвестуванні коштів і скорочення податкових надходжень. Це призводить до того, що доходи держави збільшуються не за рахунок розширення податкової бази, а в результаті збільшення податкової ставки і в цілому податкового тягаря. І навпаки, зниження податків стимулює розвиток економіки.

Деякими аспектами цієї теорії скористався уряд США при проведенні податкової реформи у 20-60-і роки XX ст., а потім, з урахуванням нових розробок, у 80-і роки.

Теорія монетаризму, розроблена американським економістом, професором Чикагського університету М. Фрідманом, пропонує обмежити роль держави тільки тією діяльністю, яку, окрім неї, ніхто не може здійснити: регулювання грошей в обігу. Робиться також ставка і на зниження податків. У той же час, одним з основних засобів регулювання економіки є зміни грошової маси та процентних ставок. Через те, що держава щорічно збільшує свої видатки, які викликають інфляцію, її не можна допускати до створення багатства суспільства, регулювання обсягів виробництва, зайнятості і цін. Але вона може допомогти у регулюванні грошової маси, вилучивши надлишкову кількість грошей, якщо не за допомогою позик, то за допомогою податків. Таким чином, поєднання зменшення податків із маніпулюванням грошовою масою та процентною ставкою дозволяє створити стабільність функціонування механізму не лише державного, а й приватного підприємства.

Основна ідея неокласичних теорій полягає у пошуках методів зниження інфляції і надання більшої кількості пільг корпораціям і тій частині населення, яка формує споживчий попит на ринку. Незважаючи на популярність і практичне використання прийомів неокласичного напрямку, повної заміни кейнсіанськнх методів регулювання економіки не відбулося. У розвитку кейнсіанської теорії з'явилися нові тенденції, став виникати її синтез з деякими напрямками неокласичної теорії. Так з'явилася "геокейнсіанська теорія. У ній значне місце відведено податковим проблемам. Наприклад, англійські економісти І. Фішер та Н. Калдор вважали за необхідне поділ об'єктів оподаткування щодо споживання, оподатковуючи в тому випадку кінцеву вартість продукту, що споживається, і ощадну, обмежуючись лиже ставкою відсотка від вкладу. Звідси і виникла ідея податку на споживання, яка одночасно була методом заохочення заощаджень і засобом боротьби з інфляцією. Гроші, призначені раніше для купівлі споживчих товарів, могли бути спрямовані в інвестиції чи заощадження, які перетворилися б у капіталовкладення за допомогою тієї ж бюджетної політики-вилучення надлишкових заощаджень.

У теперішній час не існує жодної ідеально вірної теорії економічного регулювання та ролі податків у ньому. У багатьох зарубіжних країнах, уряди яких використовують методи регулювання, на практиці існує взаємодія трьох основних концепцій: кейнсіанство з різноманітними варіаціями, теорія економіки пропозиції і монетаризму. І хоча неокласичні теорії частіше використовуються як теоретична основа для державного регулювання, вчені вже не відокремлюють ці методи від кейнсіанських.

Відомий економіст П. Самуельсон у своїй праці "Економіка" відмічає певне марнотратство держави, пропонує конкретні шляхи підвищення ефективності його діяльності, у яких не останнє місце займають податки . У той же час, будучи прибічником прогресивності в оподаткуванні, він говорить про принципи "вигоди та пожертвування" в оподаткуванні і вважає, що "структура податків повинна бути такою, щоб з її допомогою доходи, визначені механізмом ринку, відповідним чином перерозподілялись в інтересах суспільства".

Класичні та кейнсіанські погляди П.Самуельсона тісно переплітаються, що не заважає йому узагальнити теоретичний досвід, дати свої рекомендації щодо ведення державою фіскальної політики. Досліджуючи властивості різних конкретних податків за принципами оподаткування (рівне, пропорційне, прогресивне), П. Самуельсон наголошує на їх можливі регресивні результати у конкретних випадках, саме це може послабити стимулюючі мотиви у діяльності людей і знизити ефективність використання ресурсів суспільства. Державна політика у сфері податків повинна бути продуманою і виваженою, що вирішується за допомогою засобів та прийомів сучасного економічного аналізу. Не можна забувати й про недоліки подвійного оподаткування, а також негативні дії перекладення податків.

Як бачимо, зарубіжні дослідження у сфері податків відрізняються конкретним, прикладним характером, теоретичні пропозиції, що розробляються ними, традиційно виступають основою фіскальної політики фінансового законодавства цих держав. Теоретичні суперечки велися не стільки з питання сутності податків як економічної категорії з об'єктивним існуванням, скільки про їх роль в економіці.

Значний вклад в розробку теорії оподаткування вніс російський учений Черник Д. Г. зазначає:

"Для сучасних держав характерне розширення і посилення втручання у різні сфери економічного життя. Різниця лише у рівні цього втручання. У США воно менше, у Швеції більше, Німеччина та Японія перебувають стосовно цього десь посередині".

У сучасних умовах перед державами стоять такі економічні цілі:

- досягнення постійного стабільного економічного зростання;

- забезпечення стабільності цін на основні товари та послуги;

- забезпечення повної зайнятості працездатного населення;

- забезпечення мінімального рівня доходів населення;

- створення системи соціального захисту громадян, у першу чергу пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;

- рівновага у зовнішньоекономічній діяльності. [13, ст.15]

Досягти цих цілей одночасно практично неможливо. Так, якщо починають зростати ціни, то необхідно здійснювати заходи щодо їх обмеження та регулювання. Але обмеження цін майже завжди призводить до гальмування економічного зростання та зменшення зайнятості. Досягнення повної зайнятості також призведе до підвищення цін, тому що заробітну плату доведеться виплачувати більшій кількості людей і знизиться конкуренція на ринку праці. Знайти збалансоване співвідношення - це й є головним в економічній політиці держави. Д. Черник основним інструментом державного регулювання називає податкову політику та фінансовий вплив на приватне підприємництво. За допомогою суто економічних регуляторів, властивих ринковому господарству: оподаткування, кредитування, інвестування, держава змушує приймати бажані варіанти господарської діяльності, що забезпечують суспільні потреби.

Крім суто фіскальної функції, податкова система служить механізмом економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру і динаміку, розміщення, прискорення науково-технічного прогресу. Для цього слід розглянути систему податків виходячи із структури суспільного виробництва.

на статику

Інші податки на динаміку

Рисунок 1.2. Запропонована система податків, виходячи зі структури суспільного виробництва.[12,с.17]

Через податки можна стимулювати чи навпаки, обмежувати ділову активність, а відповідно, й розвиток тих чи інших галузей підприємницької діяльності; створювати передумови для зниження витрат виробництва і обігу, для підвищення конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку. За допомогою податків можна здійснювати протекціоністську економічну політику чи забезпечити свободу товарному ринку. Податки створюють основну частину доходів бюджету, чим забезпечують можливість фінансового впливу на економіку через видаткову частину.

Держава може впливати на процес розширеного виробництва через фінансово-бюджетний механізм за такими напрямками:

- прямого субсидування підприємств у вигляді дотацій чи поворотних позик;

- державних інвестицій в економіку;

- реалізації частини товарів та послуг через систему державних закупок;

- податкового регулювання.

Податкова політика розвинутих країн, як правило, розрахована на залучення приватного капіталу. Стимулюючий вплив податкових пільг можна розглядати як форму непрямого субсидіювання підприємницької діяльності.

Фінансовий вплив на розвиток економіки може бути не лише стимулюючим, а й стримуючим. Ця необхідність виникає перш за все для регулювання розвитку районів з високою концентрацією виробництва та населення. Надмірна концентрація населення і господарської активності веде до загострення проблем оточуючого природного середовища, народонаселення, ресурсозабезпечення та інших.

В основі стримуючих заходів з боку держави і місцевих органів управління лежить додаткове оподаткування чи ліцензування підприємницької діяльності. Додаткове оподаткування у таких випадках практикується у Нідерландах, Японії. Введення стабілізаційних податків використовується у Німеччині. Наголос на ліцензування робиться у Великобританії, Франції, Італії. При цьому ліцензування розглядається як вид додаткового місцевого податку - ліцензійного збору. У Японії проблема вирішується головним чином маніпулюванням ставками земельного податку.

Loading...

 
 

Цікаве