WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Як бачимо, фактично формування податкової системи України відбувається за неокласичними рецептами. При цьому не враховується, що ці рецепти виникли за інших умов, яких немає в Україні. Податкові ж системи розвинутих країн за умов, аналогічних нашим, будувалися на зовсім інших засадах. Ми ж прагнемо втілити в життя сучасну, зрілу модель податкової системи, сподіваючись, напевно, наблизитись таким чином до того рівня соціально-економічного розвитку, якому ця модель відповідає.

Наскільки менше було б проблем у сфері оподаткування, якби одразу почали будувати податкову систему ринкового типу, керуючись принципами наступності, поступовості, відповідності ступеню зрілості об'єктивних і суб'єктивних чинників. За цими принципами адекватною умовам розбалансованої, технологічно і структурно відсталої перехідної економіки була б податкова система, що включала б лише ті податки, стягнення яких було б найефективнішим: не потребувало великих витрат, відповідало можливостям— сучасної матеріально-технічної бази податкової служби, а тому мінімізувало спроби ухилення від сплати податків, було звичним і простим для платників.[56, c.55]

Однак економічна наука не може керуватися тим, що могло б бути, вона мусить виходити з того, що є. А є вже в основному сформована податкова система України. І наше завдання має полягати в тому, щоб, не ламаючи докорінно (чергова революція, на наш погляд, не дасть користі), максимально адаптувати її до наших умов. А для цього може стати у пригоді й досвід розвинутих країн. Але не в сенсі його копіювання, а в сенсі вивчення податкової політики, що проводилася за обставин, аналогічних нашим, виявлення закономірностей еволюції податкових систем і податкової політики, які характеризують їх взаємозв'язок з об'єктивними та суб'єктивними умовами соціально-економічного розвитку. Саме ці закономірності, а не модель податкової системи тієї чи іншої країни в її сучасному вигляді мають ураховуватися в процесі розбудови податкової системи України.

3. Реформування податкової системи України вирізняється також прагненням здійснити швидкі, революційні зміни в ній, про що неодноразово наголошувалося минулого року. Одну податкову революцію вже здійснили, створивши протягом кількох років (1992—1995) принципово нову податкову систему, з тим "набором" податків і рівнем податкових ставок, які властиві сучасним розвинутим країнам. Другу податкову революцію намагалися провести торік шляхом запровадження принципово нового порядку розрахунку податкової бази (щодо податку на прибуток підприємств) і значного зменшення нарахувань на фонд заробітної плати, однак не вийшло. Загострення проблем дефіциту державного бюджету, можливостей його фінансування за рахунок державного боргу, непідготовленість реформи системи соціального й пенсійного забезпечення змусили тимчасово відмовитися від революційних кроків. Та чи надовго? Знову порушується питання про значне зменшення нарахувань на фонд заробітної плати і забезпечення рівня оподаткування, нижчого а середньоєвропейський. Ніхто не заперечує проти нагальності цих заходів. Але добре, якщо вони будуть справді ув'язані як із реформами в соціальній сфері, так і з адекватним скороченням рівня державних видатків, яке не загальмує структурної перебудови, розв'язання інвестиційних проблем і взагалі нашого просування вперед.[50, c.6]

Ще Людвіг Ерхард писав про необхідність зважати на засоби досягнення мети зниження податкового тягаря: якщо вдасться досягти необхідної стабілізації видатків і продуктивність зростатиме тими ж темпами, легко собі уявити і порахувати, яке зниження податків виявиться можливим. Тільки таким шляхом можна домогтися справжнього й реалістичного розв'язання податкової проблеми, що гнітить усіх нас.

Наше ставлення до революційних методів реформування не означає, що автор вважає оптимальною нинішню податкову систему і рівень податкового тягаря. Однак прийнятнішими, на наш погляд, є продумані, зважені, поступові зміни, узгоджені з реформуванням інших, пов'язаних із податковою, сфер життя,

4. Особливістю становлення і вдосконалення податкової системи України є її постійна змінюваність, а отже, надзвичайно високий ступінь нестабільності.

Швидко змінюються не лише ставки (особливо граничні ставки особистого прибуткового податку: від 90 до 40%), а й види податків (лише протягом 1991— 1995 років кілька разів переходили від податку на прибуток до податку на валовий дохід і назад: якщо у 1991 р. справлявся податок із прибутку за ставкою 35%, то у 1992 р. — із валового доходу за ставкою 18%, у 1993 р. — спочатку з прибутку за ставкою 30%, а з II кварталу — із доходу за ставкою 18%, у 1994 р. — із доходу за ставкою 22%, у 1995 р. остаточно перейшли до оподаткування прибутку). Незрівнянно швидкі зміни відносно розвинутих країн відбуваються і в структурі податкової системи України, і в загальному рівні оподаткування.

Зокрема, за даними Міністерства фінансів, лише за 2 роки (1992—1994) останній зріс на 16,3 "процентного пункту, а згодом, також за два роки, впав на 10,5 процентного пункту. Не дивно, що бюджетна система не в змозі витримати таких стрибків. Правда, щодо зниження частки податків у ВВП, то це тема для окремої розмови. Воно лише незначною мірою зумовлене дійсним зменшення податків, більшою мірою — іншими чинниками.[45,c.17]

Звичайно, податкова система в стадії її становлення неминуче мусить характеризуватися більш високим ступенем змінюваності, ніж стала система. Однак те, що ми маємо, виходить за межі нормального процесу становлення.

5. Серед особливостей реформування податкової системи України можна назвати також зростання ступеня нерівномірності розподілу податкового тягаря між окремій платниками внаслідок тінізації економіки та недостатньо обґрунтованого пільгового режиму оподаткування окремих суб'єктів господарювання і, як наслідок, віддалення податкової системи України від ідеалів соціальної справедливості.

Проблема нерівномірного розподілу податкового тягаря в Україні, на наш погляд, ще гостріша, ніж проблема податкового тягаря взагалі. По-перше, внаслідок цієї нерівномірності створюється ілюзія невисокого загального рівня податкового навантаження, оскільки податкові пільги й податкова заборгованість (нараховані, але не сплачені податки) не враховуються при визначенні частки податків у ВВП. Тому фактичний податковий тягар, який несуть підприємства й фізичні особи, що не мають пільг і сплачують податки, насправді більший ніж 38,6% від ВВП у 1996 р. чи 40,1% у 1995 р. По-друге, нерівномірність оподаткування негативно впливає на моральність платників, змушує їх шукати або шляхів отримання пільг, або шляхів приховування доходів.

Усі ці особливості свідчать про необхідність суттєвої корекції податкової реформи в Україні у напрямку послідовного, поетапного внесення змін ДРЦ системи оподаткування, що мають ґрунтуватися на науковій основі.

З огляду на висловлене, здавалося, слід виділити черговий етап податкового реформування, який проходять під гаслом зниження податкового тягаря. Вирішення цієї задачі має дві принципово відмінні форми реалізації. Зниження податкового тягаря, як питомої ваги податкових надходжень у сумі ВВП, може здійснюватися двома шляхами:

• за рахунок збільшення обсягів виробництва і величини створеного валового внутрішнього продукту при збереженні кількості і ставок податку;

• на основі зменшення кількості і ставок податків при збереженні обсягів випуску продукції і створюваної величини ВВП.

Для визначення доцільності одної з зазначених форм зниження податкового тягаря слід зважити на особливості сучасного економічного становища в Україні. Вони полягають в наступному:

• значне зростання державних витрат в зв'язку з обслуговуванням державного боргу і обмеженістю зовнішніх джерел їх покриття:

• зростання інфляції, яке вимагатиме розширення бюджетного фінансування заходів щодо підтримки соціального рівня;

• хронічне загострення дефіциту обігових коштів, що вимагатиме підтримувати соціальне важливі галузі (сільське господарство, паливно-енергетичний комплекс, металургійну промисловість тощо);

• зберігається хибна практика несплати податків окремими суб'єктами;

• широко поширений економічний диктат з боку певних підприємницьких структур за збереження пільгових режимів їх оподаткування.[25, c.82]

Саме ці специфічні умови сучасного стану розвитку економіки вимагатимуть не зменшення, а суттєвого збільшення надходжень до бюджету. Проте, в цьому аспекті досить сумнівними представляються кроки щодо зниження податкового тягаря за рахунок обмеження кількості податків і зниження їх ставок. Адже це сприятиме зменшенню податкових надходжень, а значить і звуженню матеріальної основи соціально-економічних програм і можливостей виконання обов'язків перед міжнародними фінансовими інституціями, що не зміцнить позицій України ні в середині країни, ні на міжнародному рівні.

Зважаючи саме на ці обставини в Україні на зламі епох, так і не відбулося знаменної події: прийняття нового Податкового кодексу, якого так довго чекали всі учасники суспільного виробництва. Процес підготовки до прийняття цього документу триває вже не один рік і, мабуть, у 2000 р. Україна була найбільш підготовлена до його завершення. Було розглянуто і обговорено принаймні три варіанти підготовлених різними структурами документів. Після тривалих дискусій було прийнято рішення про внесення до розгляду варіанту, запропонованого урядом. Суть передбачуваних нововведень зводилася переважно до зменшення кількості податків і скорочення їх ставок.[29, c.41]

Loading...

 
 

Цікаве