WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Аналіз методологічних принципів проведення податкових реформ у розвинутих країнах дає змогу сформулювати певні висновки, які є важливими для постсоціалістичних країн.[63, c.29]

1. Успішними бувають тільки ті податкові реформи, які передбачають зміни в системі оподаткування, що відповідають умовам і потребам соціально-економічного розвитку країни. ;

2. Результативність податкової реформи залежить також від того, в якій фазі економічного циклу вона проводиться. Найкращі наслідки дають ті реформи, що відбуваються у фазі економічного піднесення, коли інвестиційні рішення економічних суб'єктів доповнюються політикою зменшення податків. Тому майже всі реформи у США, що мали на меті зниження податків,

проводилися на початку або напередодні циклічного піднесення — закони 1945, 1954, 1962, 1964, 1965, 1971, 1976, 1977, 1978 років.

3. Реакція економічних суб'єктів на зниження рівня податків не є швидкою й однозначною. Вона перебуває під впливом цілого ряду чинників, які можуть її модифікувати. Тому, як наголошувалося у "Бюджетному посланні" Дж. Кеннеді Конгресу США в січні 1963 р., хоч із часом економічна експансія, викликана скороченням податкових ставок, може, як очікується, привести до більш високого рівня податкових надходжень, початковим результатом запропонованої податкової програми буде втрата доходу. Це свідчить про необґрунтованість очікувань швидкого зростання доходів бюджету внаслідок податкової реформи, яка має на меті зменшення податкового навантаження.

4. Вплив податкових реформ на економічне зростання проявляється в довгостроковій перспективі. У короткостроковому періоді, особливо в країнах із високим рівнем державного втручання в економіку, можливі негативні ефекти скорочення податків унаслідок зменшення надходжень до бюджету й ускладнення фінансування державних видатків або зростання бюджетного дефіциту.

5. Вплив податкової політики на соціально-економічні процеси взагалі має характер не жорстко детермінованих, а імовірнісних зв'язків унаслідок владності соціально-економічних явищ, Їх зумовленості великою кількістю чинників. Причому ймовірність позитивного чи негативного впливу залежатиме від узгодженості чи неузгодженості податкової політики ( якщо, по суті, так і в часі) з іншою підсистемою стимулюючих заходів. Це підтверджує складність прогнозування наслідків податкових реформ і свідчить про необхідність, з одного боку, врахування у прогнозуванні якомога більшої кількості взаємопов'язаних чинників і використання цих прогнозів у розрахунках дохідної й витратної частин бюджету з поправкою на те, що ці розрахунки можуть мати лише орієнтовний характер, із другого боку — про необхідність комплексного реформування соціально-економічних процесів.

6. Засоби стимулюючої податкової політики (в тому числі податкові пільги) мають суперечливий вплив на економічний розвиток. З одного боку, вони активізують інвестиційні процеси, структурні зміни, прогресивні соціальні явища. Тому жодна країна не змогла обійтися без них. З другого боку, вони впливають на умови конкуренції, відкривають додаткові можливості для зловживань, ухилення від сплати податків.[68, c.9]

Найприйнятнішими, на наш погляд, є інвестиційні та соціальні податкові пільги. Однак практика свідчить, що найбільший ефект від їх запровадження досягається протягом перших років. Тому необхідна гнучкість у використанні засобів стимулюючої податкової політики. Прикладом такої гнучкості може бути скасування (у 1966 р.) і відновлення (у 1971 р.) інвестиційного податкового кредиту в США.

7. Висота податкових ставок — явище відносне. Ті самі податки в одних країнах вважаються високими і викликають протест, в інших — нормальними й сприймаються спокійно. Наприклад, у Швеції частка податків у ВВП на початку 90-х років становила понад 60%, ставка податку на прибуток корпорацій — 52% (до 1991 р.) і 28% (на даному етапі), ставка ПДВ — 25% (21% для продовольчих товарів). Однак ці податки не стали приводом для соціальних конфліктів.

Це свідчить про залежність суб'єктивних оцінок і сприйняття рівня податкового навантаження від ряду чинників:

— загального рівня добробуту в країні;

— традицій оподаткування;

— ступеня рівномірності розподілу податкового тягаря;

— характеру використання податкових надходжень.

8. Зниження рівня податкового тягаря не може бути самоціллю. Воно має сенс тільки в тому разі, коли ґрунтується на такому зниженні державних видатків, яке позитивно впливає на соціально-економічні процеси, не стримує розв'язання стратегічно важливих завдань, яких не в змозі розв'язати ринок і мусить брати на себе держава.

З іншого боку, зниження податкових ставок може супроводжуватися навіть зростанням частки податків у ВВП, що характеризує загальний рівень оподаткування в країні. Це відбувається тоді, коли податкові надходження, навіть при знижених ставках, унаслідок підвищення до 4дів і розширення таким чином податкової бази зростають вищими темпами, ніж ВВП.[66, c.41]

З огляду на загальні принципи проведення податкових реформ очевиднішими стають особливості податкової реформи в Україні. Розглянемо основні з них.

1. Відсутність теоретичного обґрунтування реформи податкової системи у вигляді концепції державного регулювання економіки, іманентної особливостям сучасного етапу соціально-економічного розвитку України. Внаслідок цього як формування, так і вдосконалення податкової системи відбувається методом спроб і помилок.

Одним з основних завдань податкової реформи на даному етапі вважається зниження рівня податкового тягаря. Однак не береться до уваги, вирішити це завдання, визначити оптимальний податковий тягар апріорі, з'ясування функцій держави на сучасному етапі соціально-економічного витку України й необхідного для виконання цих функцій рівня державних видатків неможливо.

1. Становлення і реформування податкової системи в Україні здійснюється на основі вивчення і запровадження досвіду розвинутих країн щодо оподаткування.

З одного боку, це процес неминучий як тому, що ми стали на той же шлях розвитку, яким іде решта країн світу, — на шлях ринкової трансформації, так і тому, що ці країни накопичили величезний позитивний досвід побудови податкових систем і податкового регулювання.

З другого боку, некритичне перенесення західного досвіду на український грунт, без урахування особливостей соціально-економічного й політичного розвитку України, неможливе.[61, c.10]

Наведемо лише кілька прикладів.

Цілком слушна теза про стимулюючий вплив зниження рівня оподаткування на діяльність підприємницьких структур засвоєна догматично, її застосування в податковій практиці України може принести несподівано протилежні результати.

По-перше, як зазначалося, західні вчені не вважають, що реакція економічних суб'єктів на податкові важелі є миттєвою й однозначною, оскільки зазнає впливу й інших чинників.

По-друге, податкові стимули діють перш за все на господаря, власника, який особисто зацікавлений у використанні прибутку, що зростає внаслідок зниження податків, для розвитку виробництва. В Україні ж приватизаційні процеси не завершені, клас ефективних власників не сформований, переважає колективна власність. Тим часом колектив як власник, у чому переконує західний досвід, інакше реагує на економічні стимули, ніж приватний власник. Він (колектив) більше зацікавлений у проїданні, а не в інвестуванні прибутків. Тому в наших умовах більший ефект дасть не загальне зниження податкового навантаження на всіх економічних суб'єктів (унаслідок зменшення податкових ставок чи звуження податкової бази), а його вибіркове зниження шляхом запровадження інвестиційного податкового кредиту чи інших податкових пільг, які надаються лише за умови цільового використання прибутків.

З вищезазначеного стає зрозумілою і хибність некритичного перенесення на український грунт тези про негативний вплив податкових пільг і необхідність їх обмеження. Причому ця теза була засвоєна не лише некритично. а й досить своєрідно: ми відмовилися якраз від стимулюючих податкових пільг, зате широко використовуємо пільги, що надаються окремим економічним суб'єктам та фондам, тобто найшкідливіші пільги.

Те саме можна сказати і про наміри найближчим часом змінити структуру податкової системи України, зробивши її адекватною структурам податкових систем сучасних розвинутих країн, і про наміри щодо революційної зміни порядку розрахунку прибутку підприємств, що підлягає оподаткуванню, на основі запровадження таких категорій, як валові доходи і валові витрати та відмови від категорії собівартості тощо.[62, c.38]

Тим часом не береться до уваги, що структура податкових систем розвинутих країн сама є результатом тривалої еволюції, зумовленої зміною об'єктивних обставин: рівня економічного розвитку та добробуту більшості населення в країні; технічних можливостей податкових органів, а отже — механізму стягнення податків; загального рівня податкової культури та правосвідомості громадян. Тому змінити податкову структуру без створення відповідних для цього передумов неможливо.

Loading...

 
 

Цікаве