WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

З 1 липня 1997 p. введено в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що відображає пріоритети держави в податковій політиці на найближчу перспективу перехідного до ринкового господарства періоду.[42, c.42]

У даний час особливо важливе значення має практична реалізація положень Закону. В цьому зв'язку необхідний аналіз статей Закону як з погляду розвитку теорії і методології оподаткування, так і з позиції їх реального використання в інтересах суспільства в цілому і суб'єктів підприємницької діяльності — платників податку зокрема.

Згідно з прийнятим Законом основним критерієм визначення об'єкта оподаткування (ст. 3) є одержання валових доходе поняття яких значно розширилося проти раніше обчислювано виручки від реалізації, оскільки передбачає включення до складу доходів як відвантажену продукцію, виконані роботи, надай послуги, так і авансові проплати в рахунок майбутніх поставок.

Водночас розширилося і поняття валових витрат, до яких включаються будь-які придбання і проплати незалежно від часу використання придбаних цінностей.

Вищезазначене призвело до зростання як доходів, так і витрат, утворення масової кількості збиткових підприємств. якими за 9 місяців 2000 року отримано майже 2.2 млрд. збитків, а бюджет втратив майже 660 млн. грн.

Крім того. ці збитки у подальшому покриватимуться за рахунок одержуваного прибутку, що призведе до таких самих втрат бюджету.

Така норма Закону, на нашу думку, є недоцільною, тому що вона не сприяє підвищенню відповідальності керівників підприємств за результати діяльності.

Валові витрати є головним елементом, що коригує валовий дохід і. отже. істотно впливає на оподатковуваний прибуток.

У п. 5.1 ст. 5 прийнятого Закону зазначено, що валові виграти виробництва й обігу — це сума будь-яких втрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Важливість положення п. 5.1. яке слід врахувати, полягає в тому. що формування валових витрат пов'язано з придбанням матеріальних ресурсів при обов'язковому їх використанні у власній господарській діяльності платника податку. Це важливо. оскільки цей пункт на наш погляд. суперечить пп. 8.1.3 прийнятого Закону. У ньому зазначається, що не підлягають амортизації і цілком належать до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи Їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку.[57, c.12]

Така редакція п. 5.1 не дозволяє 9включати витрати платника податку на прибуток до валових витрат, пов'язаних. по суті. з купівлею-продажем певних елементів виробничих фондів, у той час як пп. 8.1.3 прямо відносить ці витрати до складу валових витрат.

Звертають на себе увагу особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку в частині пп. 5.4.2. Відповідно до нього до валових витрат включаються витрати, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку. Норма цього підпункту стосується витрат на зазначені цілі незалежно від того. чи привели такі заходи до збільшення прибутків платника податку.

Даний підпункт стимулює активізацію діяльності платника податків з науково-технічного забезпечення своєї основної діяльності. Він розширює права і можливості, але не підсилює відповідальності за використання фінансових коштів у цьому напрямку. вважається додільним установлювати нормативи віднесення до валових витрат зазначених витрат з урахуванням одержуваних результатів.

П. 6.1 прийнятого Закону зафіксовано: "Якщо об'єкт оподаткування платника податку із числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування. Оскільки цей пункт не сприяє збільшенню надходжень до бюджету, на нашу думку, його варто скасувати.

Важливим елементом валових витрат є амортизація. Вона впливає не тільки на результати фінансової діяльності, але на використання і відтворення речового чинника виробництва. Практика з нарахування свідчить, що і тут необхідне вдосконалення.

Зміни в порядку нарахування амортизаційних відрахувань основних фондів вплинули на збільшення сум валових витрат.

Одним з основних джерел надходження коштів до бюджету України є ПДВ. Нижченаведена таблиця ілюструє динаміку росту питомої ваги ПДВ у загальній сумі доходів та у відсотковому відношенні у ВВП.

Таблиця 2.3.1

Динаміка питомої ваги ПДВ у загальній сумі доходів і до ВВП (%)[55, c.8]

Показник

1997

1998

1999

2001

ПДВ до загальна суми доходів

18.70

19.00

27,00

24,8

Відношення ПДВ до ВВП

8.53

7.80

8,40

5,7

Надходження цього податку в 2001p. склали 5815.8 млн. грн. або 24.8% усіх доходів бюджету і 5.7% ВВП.

ПДВ є найбільшим непрямим податком. Це порівняно новий для України вид податку, який було введено з 1 січня 1992 p. Він замінив податок з обороту і податок з продажу, що діяв раніше.

Зміни економічної ситуації у країні зумовили прийняття нового Закон "Про податок на додану вартість", який було введено з 1 жовтня 1997 p.

Цей Закон розширює поняття суб'єкта — платника, податків. Згідно зі ст. 2 — це особа, що здійснює продаж з обсягом операцій понад 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому під продажем, тобто об'єктом оподаткування. маються на увазі будь-які операції, що передбачають передачу права власності, розпорядження або користування товарами, а також відчуження результатів робіт (послуг), у тому числі операції з безоплатного одержання (надання) товарів (робіт, послуг).

Нараховується ПДВ. який підлягає сплаті до бюджету, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з якимсь продажем товарів [робіт послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду. При цьому у прийнятому Законі зовсім інакше трактується поняття "податковий кредит". Згідно з пп. 7.4.1 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, тобто повна вартість покупки за рахунок коштів платника податків. Отже. при такому тлумаченні кредитором виступає сам платник податків. Таке вільне тлумачення загальноприйнятих термінів не сприятиме виробленню єдиної методології і методик оподаткування. Подібні недоліки і передбачають необхідність створення Податкового кодексу.

Прийнятий Закон "Про податок на додану вартість" також потребує удосконалення.

Наприклад, звільнення від податку на додану вартість платежів на умовах договору фінансової оренди (див. пп. 3.2.2 прийнятого Закону) дає можливість для ухилення від сплати податку шляхом попереднього укладення такого договору з передачею майна на певний строк і наступного його розірвання за обопільною згодою сторін, без взаємних претензій один до одного. Отже. у п. 3.2.2 слід врахувати, що у разі розірвання договору фінансової оренди до повної сплати договірної суми вся сплачена за договором сума оподатковується податком на додану вартість на загальних підставах.

Надзвичайно важливим для формування дохідної частини бюджету є визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ. Підпунктом 7.3.1 цього Закону передбачається дата відвантаження товарів. Аналіз фінансового стану промислових і сільськогосподарських підприємств переконує. що прийняття за дату виникнення податкових зобов'язань дати відвантаження товарів в умовах низького рівня платоспроможності та нестійкого фінансового стану виробників викликає зростання заборгованості по платежах до бюджету. призводить до додаткового відволікання обігових коштів і в цілому дає незадовільні економічні результати. У зв'язку з цим вважаємо, що було б правильніше датою виникнення податкового зобов'язання з ПДВ з продажу товарів (робіт послуг) вважати дату зарахування коштів, що надійшли на банківський рахунок платника податку від покупця (замовника), включаючи попередню оплату товарів (робіт послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти — дату їх оприбуткування в касі платника податку. за відсутності такої — дату індексації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку.

Loading...

 
 

Цікаве