WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Сучасна податкова політика України - Дипломна робота

Але з ускладненням економічних відносин у суспільстві дією об'єктивних циклічних процесів, виникла потреба у внесенні змін до класичного вчення, виділення ролі держави, впливу її на економічні процеси, а також регулювання соціально-економічних меж оподаткування.

З'явилися нові наукові теорії. У теперішній час можна виділити два основних напрямки економічної думки: кейнсіанське та неокласичне. Кейнсіанська теорія відображає елементи аналізу загального функціонування економіки, обґрунтовує важливі макроекономічні напрямки державного регулювання. Ця теорія доводить необхідність створення "ефективного попиту" у вигляді умов для забезпечення реалізації виробленої продукції шляхом впливу різноманітних методів державного регулювання.

До Дж. М. Кейнса вважалося, що основою національного багатства являлась ощадливість. Визначну роль у припливі інвестицій повинна відігравати держава з її не лише кредитно-грошовою, а й бюджетною політикою. Держава здійснює свій керівний вплив на схильність до споживання, шляхом відповідної системи податків фіксацією норми процента.

Дж. М. Кейнс був прибічником прогресивності в оподаткуванні. Він вважав, що прогресивна податкова система стимулює прийняття ризику виробником стосовно капітальних вкладень. Однією з важливих умов його теорії є залежність економічного зростання від достатніх грошових заощаджень тільки в умовах повної зайнятості. Якщо цього немає, то великі заощадження заважають економічному зростанню, бо являють собою пасивне джерело доходу і не вкладаються у виробництво, тому надлишкові заощадження необхідно вилучати за допомогою податків. Для цього необхідне державне втручання, спрямоване на вилучення за допомогою податків, доходів, розміщених у заощадженнях і фінансування за рахунок цих коштів інвестицій, а також поточних державних видатків. Згідно з теорією Дж. М. Кейнса податки діють в економічній системі як "вбудовані механізми гнучкості". Високі прогресивні податки, на його думку, є позитивними. Являючись невід'ємною частиною бюджету, вони впливають на збалансованість в економіці. Так, зниження податкових надходжень зменшує доходи бюджету і загострює економічну нестабільність. Податки як "вбудований стабілізатор" згладжують цей процес: під час економічного підйому оподатковані доходи зростають повільніше, ніж податкові надходження, а під час кризи податок зменшується швидше, ніж падають доходи. Тим самим досягається відносно стабільний соціальний стан у суспільстві. Таким чином, податкові надходження до бюджету залежать не лише від розміру податкової ставки, а також пов'язані зі змінами розміру доходів, що оподатковуються за прогресивною шкалою. Коливання здійснюються автоматично і більш значні у податкових надходженнях, ніж рівні доходів. [46,с.38]

Англійський уряд перед початком Першої світової війни успішно застосував теорію Дж. М. Кейнса, коли всі сили держави були спрямовані на розвиток воєнної промисловості.

В умовах науково-технічного піднесення та більш частого прояву кризових явищ кейнсіанська теорія втручання держави по лінії досягнення "ефективного попиту" перестала відповідати вимогам економічного розвитку. Кейнсіанська система регулювання була підірвана з таких причин:

- по-перше, коли інфляція стала набувати хронічного характеру через зміни в умовах виробництва, а не реалізації, стало необхідним таке втручання, яке поліпшило б пропорцію ресурсів, а не попит на них; .

- по-друге, з розвитком економічної інтеграції підвищилась залежність кожної країни від зовнішніх ринків. Стимулювання попиту державою частіше здійснювало позитивний вплив на іноземні інвестиції.

Тому на зміну кейнсіанській концепції "ефективного попиту" прийшла неокласична теорія "ефективної пропозиції".

Неокласична теорія базується на перевагах вільної конкуренції та природності і стабільності економічних, зокрема виробничих процесів. Різниця у цих основних концепціях полягає у різному підході до методів державного регулювання. Згідно з неокласичним напрямком зовнішні коригуючі заходи спрямовані лише на те, щоб усунути перепони, що перешкоджають дії законів вільної конкуренції, тому державне втручання не повинно обмежувати ринок з його природними саморегулюючими законами, здатними без зовнішньої допомоги досягти економічної рівноваги. У цьому і полягає різниця неокласичної теорії від кейнсіанської, яка стверджує, що динамічна рівновага не стійка і робить висновки про необхідність прямого втручання держави у економічні процеси.

Дж.Мид, побудувавши неокласичну модель, відвів державі лише посередню роль у регулюванні економічних процесів, вважаючи державу дестабілізуючим фактором з безмежним зростанням її видатків . Віддаючи перевагу лише грошово-кредитній політиці Центрального банку, не враховуючи бюджетної та податкової політики, неокласицисти вважають, що таким чином буде створений ефективний механізмРеерерозподілу доходу, що забезпечить повну зайнятість і стабільне зростання національного багатства. У неокласичній теорії широкий розвиток отримали два напрямки: теорія економіки пропозиції та теорія монетаризму.

Теорія економіки пропозиції передбачає зниження податків і надання податкових пільг корпораціям, тому що високі податки стримують підприємницьку ініціативу і гальмують політику інвестування, обновлення і відтворення виробництва.

Другий важливий аспект теорії - обов'язкове скорочення державних видатків. Головний постулат теорії - твердження, що кращий регулятор ринку - сам ринок, а державне регулювання і високі податки лише заважають його нормальному функціонуванню.

Загальний закон формування рівня податкових ставок стверджує: широка податкова база дозволяє мати відносно невеликі ставки оподаткування і, навпаки, досить вузька податкова база окремих видів податків обов'язково передбачає їх високі ставки. Очевидно, що високі та низькі ставки податку здійснюють різний вплив на господарські процеси, ділову активність підприємців, викликають різну реакцію стосовно інвестиційних процесів.

Ще А. Сміт зазначав, що від зниження податкового тягаря держава виграє більше, ніж від непосильних податків: на звільнені кошти може бути отриманий додатковий доход, з якого в казну надійде податок. При цьому платники з більшим полегшенням здійснять ці платежі, що звільнить державу від додаткових витрат на збір податків, пов'язаних з покаранням і вимаганням. Теоретичні висловлювання А. Сміта стали аксіомою не тільки для його послідовників, а й для усіх вчених-економістів.

Дійсно, об'єктивно існує оптимальна частка вилучення доходу в бюджет. Для того, щоб її визначити, необхідно здійснити дослідження активності підприємств у випадках тих чи інших податкових ставок. Однак їх рівень не повинен бути і мінімальним, інакше не будуть дотримані вимоги бюджету та поставлено під загрозу нормальне функціонування суспільного господарства, а самі податки перестануть виконувати функцію економічного регулятора.

Таким чином, теорія економіки пропозиції була розвинута на початку 80-х років у США М., М. Бернсом, г. Стайном, А. Леффером. Головяна її ідея полягає у радикальному скороченні максимальних податкових ставок, знижуючи тим самим прогресивність оподаткування. У свою чергу, підприємства збільшували б власні джерела накопичення.

А. Леффер, побудувавши кількісну залежність між прогресивністю оподаткування і доходами бюджету у вигляді параболічної кривої, зробив висновок, що зниження податків сприятливо впливає на інвестиційну діяльність приватного сектора. Фундаментальна ідея, що лежить в основі кривої, полягає в тому, що чим вищі податкові ставки, тим сильніший спонукальний мотив буде у індивідуумів для ухилення від них. Люди працюють не для того, щоб сплачувати податки якщо успішне функціонування ринку буде стикатися й зростанням дискримінації у вигляді більш високих прогресивних податків, то економічна активність буде падати. Лише зацікавленість господарських агентів, на думку А.Леффера, є рушійною силою процвітаючої економіки. [41,с.25]

Зростання податкових ставок лише до певної межі підтримує зростання податкових надходжень, а подальше їх зростання уповільнюється і йде зниження доходів бюджету. Таким чином, коли податкова ставка досягає високого рівня, знижується підприємницька ініціатива, скорочуються стимули для розширення виробництва, зменшуються доходи, що показуються для оподаткування, у результаті чого частина платників переходить з "легального" в "тіньовий" сектор економіки. За теорією А. Леффера, розвиток тіньової економіки має зворотний зв'язок з податковою системою, тобто збільшення податків збільшує розміри тіньової економіки, легальне та нелегальне ухилення від податків, при якому більша частина доходів не декларується.

ДБ - доходи бюджету; ПС - податкова ставка; ДБд.і - максимальна величина доходів бюджету;

Loading...

 
 

Цікаве