WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткувнаня зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

Оподаткувнаня зовнішньоекономічної діяльності - Дипломна робота

3. Регулює курс національної валюти України.

4. Здійснює операції з централізованими валютними ресурсами та здійснює облік та розрахунки щодо наданих і одержаних державних кредитів і позик.

5. Виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам ЗЕД під .заставу Державного валютного фонду.

Як відомо з економічної теорії, існує три основні фактори виробництва – праця, земля та капітал, які відповідно приносять доходи в трьох основних формах: заробітної плати, ренти та прибутку. У сучасній міжнародній класифікації доходів виділяють активні та пасивні доходи.

Щодо сфери зовнішньоекономічних операцій, активні доходи пов'язані зі здійсненням, комерційної діяльності на території іноземної держави через постійне представництво, а для фізичних та юридичних осіб характерно наявність податкового доміциля. Доходи, отримані таким податковим доміцилем, оподатковуються відповідно до принципу резидентства, хоча доходи постійного представництва будуть оподатковуватись відповідно до принципу територіальності. Активні доходи включаються в сукупний дохід платників (фізичних та юридичних осіб) і оподатковуються відповідними видами податків.

Пасивні доходи не пов'язані з наявністю у того, хто їх отримує, постійного представництва в даній юрисдикції. Вони є доходами від участі в діяльності іноземних підприємств у формі портфельних інвестицій, які не контролюють зарубіжну фірму повністю. До них належать проценти, дивіденди та роялті. Держава, на території якої утворюються дані доходи, реалізує принцип територіальності в оподаткуванні і стягує з них особливі податки на розподіл прибутку на користь іноземного інвестора (податки на репатріацію), які утримуються з доходів за місцем їх утворення. Далі проценти, дивіденди та роялті перераховуються за кордон основному власнику з урахуванням утриманого таким способом податку.

Особливостями оподаткування при репатріації доходів є те, що ввіз прибутку у формі дивідендів, як правило, оподатковується більш високими ставками податку, ніж проценти та роялті. Тому з податкової точки зору вигідніше ввозити капітал у позичковій формі. Крім того, процентні платежі вираховуються при підрахунку оподатковуваного прибутку, і їх виплата є першочерговим обов'язком фірми, в капітал якої зроблені інвестиції в позичковій формі. Така особливість оподаткування широко використовується для зниження податків на репатріацію при внутрішньому кредитуванні. З метою мінімізації податків можливим є перетворення однієї форми пасивних доходів в іншу в рамках транснаціональної групи при застосуванні різних механізмів податкового планування.

Важливою особливістю оподаткування ЗЕД є підвищений податковий ризик, який може бути пов'язаний із змінами в податковій політиці даної країни, введенням нових форм оподаткування, зміною ставок, введенням нових митних зборів,

- скасуванням податкових пільг і т. ін.

Податкові ризики не страхуються, і умовно їх можна поділити на непередбачені, що найчастіше викликані політичними причинами, та передбачені, які можна передбачити, знаючи - тенденції в податковій теорії та політиці.

Оподаткування ЗЕД включає пряме і непряме оподаткування.

Пряме оподаткування здійснюється відповідно до принципів:

- резиденства — передбачає податкову відповідальність фізичної (юридичної) особи за місцем знаходження її податкового доміциля. Відповідно до цього принципу всі доходи господарюючих суб'єктів, отримані в усіх юрисдикціях проведення комерційних операцій, оподатковуються в країні, в якій фізична (юридична) особа є резидентом;

- територіальності — передбачає, що всі доходи, отримані на території даної держави, підлягають оподаткуванню в юрисдикції їх утворення. При розподілі таких доходів на користь реципієнтів, що знаходяться в іноземній державі, стягуються спеціальні податки на репатріацію прибутку. Формально в застосуванні принципу резидентства більш зацікавлені країни з розвиненою економікою (юрисдикції для більшості ТНК), бо даний принцип дає можливість оподатковувати всі глобальні доходи ТНК, операції яких здійснюються відразу в багатьох країнах.

Реально ж країни з розвиненою економікою, як і країни, що розвиваються, користуючись своїм правом на податковий суверенітет, використовують у своєму національному оподаткуванні обидва принципи. Це призводить до виникнення міжнародного подвійного оподаткування.

В Україні прямими податками оподатковується діяльність:

- резидентів (суб'єктів господарської діяльності, бюджетних, громадських та інших організацій, установ), які здійснюють свою діяльність на території України та за її межами з метою отримання прибутку, а також діяльність їх філіалів та відділень, що мають окремий баланс та розрахунковий рахунок;

- нерезидентів (іноземних фізичних та юридичних осіб будь-якої правової форми), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України з метою отримання прибутку, за винятком установ та організацій, які мають дипломатичний статус чи імунітет відповідно до міжнародних угод України.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який отримується шляхом зменшення суми валового доходу за звітний період (річний, квартальний) на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Непряме оподаткування здійснюється відповідно до принципів:

- місця призначення — передбачає, що податок на додану вартість (ПДВ) справляється з усіх товарів та послуг, які були ввезені в дану юрисдикцію для остаточного споживання, незалежно від того, де ці продукти були виготовлені. Згідно з цим принципом ПДВ є податком на остаточне споживання — ним оподатковується імпорт і не оподатковується експорт;

- країни походження — передбачає, що ПДВ стягується з усіх товарів та послуг, вироблених у даній країні незалежно від місця їх остаточного споживання. У даному випадку оподатковується експорт і не оподатковується імпорт, а ПДВ є податком на виробництво продукції. Сьогодні у світовій практиці застосовується, в основному, ПДВ, що стягується відповідно до принципу місця призначення. Контроль за правильністю сплати непрямих податків ведуть, крім податкових служб, митні органи держав на підставі звітності фірм-імпортерів. До стягнення ПДВ за принципом країни походження ЄС планував перейти з 1977 p., здійснюючи програму гармонізації податкових систем.

В Україні платниками ПДВ є всі суб'єкти підприємницької діяльності (в т.ч. і нерезиденти), в яких обсяг продаж, за останні 12 місяців перевищив 3600 неоподатковуваних мінімумів.

Усі суб'єкти підприємництва в Україні повинні зареєструватись як платники ПДВ у податкових органах за місцем знаходження і отримати індивідуальний податковий номер. Об'єктом оподаткування є такі операції:

- продаж товарів, робіт, послуг на території України;

  • ввіз товарів на митну територію України і отримання послуг, які надаються нерезидентами;

  • вивіз товарів за межі митної території України і надання послуг для їх використання за межами території України. Важливим непрямим податком в Україні є акцизний збір.

Акцизний збір платять виробники, а також імпортери підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування є:

- обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів шляхом їх продажу чи обміну;

- обороти з реалізації товарів для власного споживання чи промислової переробки;

- митна вартість імпортних товарів. Особливістю непрямого оподаткування ЗЕД є те, що залежно від стану політичних та економічних зв'язків даної держави, політики лібералізації чи протекціонізму в зовнішній торгівлі, необхідності залучення в економіку країни іноземних інвестицій кожна країна має право застосовувати різні правові режими.

На території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів ЗЕД:

- національний режим — іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується до всіх видів господарської діяльності іноземних суб'єктів, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

- режим найбільшого сприяння — іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мита, податків та зборів, якими користується або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим. — застосовується до територій спеціальних економічних зон згідно зі статтею 24 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", до територій митних союзів, до яких входить Україна, а також у разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України відповідно до статті 25 цього Закону.

Loading...

 
 

Цікаве