WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування транспортних засобiв - Дипломна робота

Оподаткування транспортних засобiв - Дипломна робота

Платниками податку на прибуток виступають тільки юридичні особи.

Об'єктом оподаткування даного податку є прибуток, який вираховується шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону про податок на прибуток на:

  • суму валових витрат платника податку;

  • суму амортизаційних відрахувань.

В податковому обліку при продажі автомобіля відповідно Закону про податок на прибуток балансова вартість групи 2 зменшується на вартість продажу автомобіля (за мінусом ПДВ). Якщо сума продажу автотранспортного засобу рівна чи перевищує балансову вартість групи 2, то балансова вартість групи 2 прирівнюється до нуля, а сума перевищень включається в склад валового доходу і відображається рядком 3.2. декларації про прибуток підприємства.

Митні збори справляються на підставі Митного кодексу України в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97р. "Про ставки митних зборів" (зі змінами та доповненнями).

Митні збори справляються під час митного оформлення за: митне оформлення транспортних засобів, перебування під митним контролем, митне оформлення в зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, де вони зберігаються, чи поза робочим часом, установленим для митниці; митне оформлення транспортного засобу індивідуального користування, якщо цей засіб використовується для перевезення товарів та інших предметів в обсягах, що підлягають обкладанню митом; видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) ввезених в Україну громадянами транспортних засобів (у тому числі ввезених тимчасово), а номерних агрегатів, що підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції; зберігання товарів, транспортних засобів і запасних частин до них на складах митниць.

Ставки ввізного мита встановлено Законом України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби" (додаток3).

1.2. Еволюція системи оподаткування транспортних засобів в Україні.

Більшість підприємств і організацій мають автомобілі, за право їздити на яких необхідно щорічно сплачувати податок, а при купівлі і продажі ще ряд податків (акцизний збір, ПДВ, ввізне мито). В цьому підпункті ми простежимо еволюцію даних податків.

Податок з власників транспортних засобів, як податковий платіж, існував в колишньому СРСР. Протягом багатьох десятиліть громадяни – власники транспортних засобів, що проживали в містах, сплачували місцевий збір. З прийняттям у 1981 році Положення "Про місцеві податки", збір було замінено місцевим податком і до оподаткування залучено крім жителів міст і сільське населення. Починаючи з 1988 року, податок розповсюджено і на транспортні засобі підприємств [39, c.101].

В умовах незалежної України цьому податку також приділяється значна увага. Спершу Верховною Радою України було прийнято Закон України від 11 грудня 1991 року "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", який був введений в дію з 1січня 1992 року. Цим законом було встановлено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів як одне із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування. Даний Закон чітко визначив також: платників податку, ставки і зарахування податку, пільги щодо податку, порядок обчислення і строки сплати податку, відповідальність платників та порядок оскарження дій посадових осіб податкових органів. У відповідності до норм цього Закону, ставка податку встановлювалася у карбованцях і залежала від потужності двигуна і типу транспортного засобу.

На протязі п'яти останніх років редакція Закону зазнавала постійних змін. Так 9 квітня 1993 року було прийнято Декрет Кабінету міністрів "Про ставки податку з власників транспортних та інших самохідних машин та механізмів". Яким вносилися зміни лише до частини першої статті Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", що стосувалося ставок податку, які було визначено в частинах мінімальної заробітної плати (без індексації) з кожної кінської сили залежно від потужності двигуна автомобіля, мотоцикла, мотоблока чи інших самохідних машин і механізмів.

Змін до інших статей Закону Декретом не вносилося. Залишались без змін порядок обчислення податку, строки його сплати та встановлені пільги.

Згідно листа Головної державної податкової інспекції України та Головного управління ДАІ МВС України від 12 травня1993 року "Про організаційні заходи по виконанню Декрету Кабінету Міністрів України" "Про ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", платники – громадяни повинні були оплачувати вказаний податок за кожен рік окремо або ж один раз за два роки перед техоглядом, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводять технічний огляд транспортних засобів, а підприємства, організації і установи – кожний рік перед техоглядом транспортних засобів, але не пізніше першого півріччя.

До першого липня податок сплачувався і тоді, коли за встановленим графіком технічний огляд транспортних засобів мав проводитись після першого липня. За несвоєчасну сплату податку нараховувалася пеня у розмірі 0,2 відсотки від суми несплаченого податку за кожен день прострочення.

У 1994 році своїм листом від 9 березня 1994 року "Про податок з власників транспортних засобів" Державна податкова інспекція України повідомила, що прийнятим Верховною Радою України Законом України від 1 лютого 1994 року "Про Державний бюджет України на 1994 рік" (стаття 21) встановлювалась ставка податку з юридичних осіб–власників транспортних засобів іноземного виробництва, придбаних за вільноконвертовану валюту, у розмірі 2,4 мінімальної заробітної плати з кожної кінської сили потужності двигуна або в розмірі 3,5 мінімальної заробітної плати з кожного кіловата потужності двигуна. Від сплати цього податку звільнялись підприємства автомобільного транспорту загального користування та інші підприємства, транспортні засоби яких зайняті на перевезенні пасажирів, підприємства, які мають у власності автомобілі спеціального призначення, технологічними транспортними засобами, які придбані за вільноконвертовану валюту.

Відповідно до класифікатора іноземних валют (затвердженого головою правління України Ющенком В.А. 14.03.93 року) до групи вільноконвертованої валюти відносяться валюти, які без обмежень обмінюються на інші види валют і курси, яких котируються Національним банком України.

Вказаний вище Закон не відміняв дію Закону України від 11 грудня 1991 року "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" і Декрет Кабінету Міністрів України від 9 квітня 1993 року "Про ставки податку з власників транспортних засобів самохідних машин і механізмів". Отже, пільги і ставки податку для оподаткування всіх інших транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів залишалися без змін.

У 1995 році нарахування та сплата податку з власників транспортних засобів здійснювалася на основі "Порядку застосування ст.18 Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" та п.4 постанови про введення в дію Закону", затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України №41 від 26.05.95 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 червня 1995 року.

Ставки і розміри податків, які обраховувалися у співвідношенні з мінімальною заробітною платою стали обрахуватися у співвідношенні з розміром неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Порядок нарахування та сплати податку залишався тим самим. Власники транспортних засобів сплачували цей податок за місцем знаходження підприємств. Відповідно до статті 25 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1993 року "Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок" місцезнаходженням підприємств, що мають транспортні засоби вважається район чи місто, де транспортні засоби фактично знаходяться.

Відповідно до статті Закону України від 26 березня 1992 року "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве та регіональне самоврядування" (із змінами і доповненнями) податки, які сплачуються підприємствами вносяться до місцевого бюджету за місцезнаходженням підприємств, їх філій, інших структурних одиниць, що там знаходяться, потужності двигунів та ставки податку.

Отже, ті власники транспортних засобів, які мають філії, відділення, цехи, автобази, площадки, стоянки, за якими закріплено транспортні засоби сплачують податок з власників транспортних засобів до місцевих бюджетів за місцезнаходженням цих відділень, філій, автобаз, цехів, площадок, стоянок, а податковим інспекціям за місцезнаходженням останніх самохідних машин і механізмів за встановленою формою то копією платіжного доручення про сплату податку [40, с.172].

Loading...

 
 

Цікаве