WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування транспортних засобiв - Дипломна робота

Оподаткування транспортних засобiв - Дипломна робота

Адольф Вагнер розпочав новий етап розвитку фіскальної думки. Якщо класики англійської політекономії зосереджувались більше на економічних, ніж на соціальних наслідках податків, то у А. Вагнера пріоритетним є соціально-етичний фактор, який свідчить про переорієнтацію з індивідуалістичних на державницькі позиції, з мікроекономічних на макроекономічні засади оподаткування. За Вагнером, податкові системи відповідають стану економіки та структурі власності, залежать від співвідношення суспільних сил.

В "Основах Світового податкового кодексу", підготовленого в 1993 р. у рамках Міжнародної податкової програми вченими-фінансистами з Гарвардського університету (США), сформульовані принципи, які, на відміну від космополітичного, поза історичного характеру в інших авторів, передбачають "врахування національних особливостей". Рекомендація максимальної відмови від пільг та звільнень від податків обґрунтована в теорії добробуту Артура Пігу, згідно з якою мета ділової людини в підприємництві - досягти успіху, якому не загрожують податки, якщо вони завдають конкурентам такі ж збитки, як і йому самому Розглянуті принципи оподаткування можна узагальнити в поняттях продуктивності (здатність податкової системи забезпечити суму доходів, достатню для фінансування державних потреб); справедливості, що означає рівно великість податків у горизонталі (платники з однаковими доходами оподатковуються за однією ставкою) і диференціацію податків у вертикалі за ознакою платоспроможності різних соціальних категорій платників; еластичності (гнучкість податкової системи, її здатність реагувати на коливання економічної кон'юнктури та зміни державних потреб); нейтральності (відсутність впливу податку на економічні рішення платників щодо витрачання, заощадження чи інвестування коштів). Можливість і доцільність останнього принципу визнається не всіма вченими-фінансистами, адже навряд чи знайдеться податок, повністю незалежний від оточуючих його соціально-економічних обставин або нейтральний щодо впливу на них. У деяких ситуаціях нейтральність заважає забезпеченню податковими засобами соціальної справедливості та регулюванню економічного росту. На наш погляд, універсальний принцип, що об'єднує всі інші, синтезує індивідуалістичні й державницькі підходи, сформулював не фінансист-теоретик, а видатний французький державний діяч XVII ст. кардинал, - Арман Рішельє (1585 - 1642). У своєму "Політичному заповіті" він постулює, що: по-перше, інтереси держави не можна приносити в жертву сентиментальним почуттям чи ідеологічним доктринам; але, по-друге, ніяка державна політика не може мати успіху без підтримки національної громадської думки. Звідси фіскальний принцип Рішельє: "Не слід переобтяжувати платників податками, але не слід і брати з них менше, ніж необхідно для потреб держави".

Порівняння принципів оподаткування засвідчує, що істини фінансової науки і мистецтво фіскальної політики мають консервативний характер

Отже, проаналізувавши даний матеріал ми можемо сказати, що порівняльна характеристика принципів оподаткування, сформульованих різними авторами впродовж трьох з половиною віків, засвідчує, що безперервно відкривати нове, творити чудеса винахідливості в сфері державних фінансів неможливо. Істини фінансової науки зберігають консервативний характер, допускаючи лише деякі модернізації. Суть залишається незмінною.

Реалізація принципів оподаткування може виражатись: у вигідності сплати податків і зборів та в здатності платників сплачувати податки.

Потрібно зазначити, що в Україні не реалізуються, фактично, принципи оподаткування в тій мірі, якій хотілося б. Що призводить до приховування доходів платниками, в тому числі і об'єктів оподаткування. Складається враження, що принципи оподаткування існують лише на папері.

Особливе місце серед принципів оподаткування займають три принципи, охарактеризуємо їх :

1. Стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

Зміни в податкове законодавство України вносяться досить часто, що суперечить принципу стабільності. Візьмемо для прикладу ПДВ в період від 1997 року по 10.10.2000 року тільки законами України в Закон "Про податок на додану вартість ", було внесено 59 змін. Звичайно, податкова система на стадії її становлення неминуче мусить характеризуватися більш високим ступенем змінюваності, ніж стала система. Однак те, що спостерігалось за останні роки і спостерігається досі, виходить за межі нормального процесу становлення податкової системи.

2. Доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Державна податкова адміністрація роз'яснює податкове законодавство випускаючи літературу, але її кількість дуже велика. І платникам досить тяжко осягнути податкове законодавство при його частих змінах і при такій кількості роз'яснювальної літератури. Наприклад, щоб зрозуміти як саме сплачується податок з власників транспортних засобів потрібно переглянути Закон, який регламентує його сплату, а також ряд роз'яснювальних листів Державної податкової адміністрації.

3.Стиулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності.

Протягом 1991-2001 року зросла ступінь нерівномірності розподілу податкового тягаря між окремими платниками в наслідок тінізації економіки та недостатньо обґрунтованого пільгового режиму оподаткування окремих суб'єктів господарювання, і як наслідок, віддалення податкової системи від ідеалів соціальної справедливості. Як бачимо, в Україні найвагоміші суми пільг надаються платникам регіонів, які забезпечують найбільші суми надходжень до бюджету: м. Києва – 20 відсотків від загальної суми фактично отриманих в державі пільг, Дніпропетровської області – 16 відсотків і Донецької області – 13 відсотків, щодо пільг на транспортні засоби,то вони становлять – 4 відсотки від суми отриманих в м. Києві пільг, Дніпропетровської області – 2.5 відсотків, Донецької області – 3 відсотки [ 40 ,33].

Вагому складову частину системи оподаткування становлять транспортні засоби та операції з купівлі та продажу їх як об'єкти оподаткування.

Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Це – другий за черговістю елемент оподаткування, бо визначивши платника, необхідно встановити, що саме у нього оподатковується. Нормальна податкова робота можлива тільки при чітко визначеному об'єкті оподаткування. Об'єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його (а не сторонніх юридичних чи фізичних осіб) вплив на даний об'єкт. В об'єкті оподаткування фокусуються суперечності фіскальної і регулюючої функції податків. З одного, фіскального, боку, держава заінтересована в тому, щоб об'єкт оподаткування був значним та постійно зростав. З іншого боку, кожний платник намагається сплачувати якомога менше податків, а відтак – зменшувати об'єкт оподаткування. Якщо таке зменшення збігається з інтересами суспільства (наприклад, щодо платежів за ресурси), то регулююча функція реалізується, якщо ні (наприклад, щодо податку на прибуток чи доходи), то можна констатувати наявність суперечностей у системі оподаткування. Звідси випливає, що вибір об'єктів оподаткування повинен бути таким, щоб звести ці суперечності до мінімуму (повністю їх ліквідувати неможливо, бо в цілому рух вартості від одного суб'єкта до іншого, що опосередковується через фінансові відносини, об'єктивно має суперечливий характер).

Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір має досить точно відображати об'єкт оподаткування. Наприклад, оцінка земельної ділянки проводиться в гектарах, квадратних метрах і т.д. Чим більші розміри оподатковуються, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім – при оцінці доходів і опосередкованим – при оцінці тієї ж земельної ділянки (за ринковою чи нормативною ціною), майна і ін. Фізичний вимір більш точний, грошовий опосередкований завжди певною мірою відносний [38, c.15].

Розглянемо податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин в редакції закону Україні від 11.12.1991 р. Платниками транспортного податку є юридичні особи (резиденти та нерезиденти), а також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які мають зареєстровані власні транспортні засоби. Зазначені особи повинні сплачувати транспортний податок при наявності у них зареєстрованих в Україні відповідно до діючого законодавства транспортних засобів, які згідно статті 2 закону про податок з власників транспортних засобів і є об'єктом оподаткування. Виникає питання: чи сплачується транспортний податок за транспортні засоби не зареєстровані в ДАІ? Питання не таке просте, як це може здатися на перший погляд. Нечіткість законодавчих норм дозволяє висувати аргументи як "за", так і "проти".

Loading...

 
 

Цікаве