WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування процесiв споживання в Українi - Дипломна робота

Оподаткування процесiв споживання в Українi - Дипломна робота

Таблиця 1.4. Структура податків в Україні

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Прямі

Податки

43,8

45,0

52,8

55,5

52,5

47,3

46,84

48,03

45,14

Податок на прибуток

-

-

-

37,7

32,0

26,5

25,66

25,68

23,65

Податок на дохід

27,5

35,8

41,5

-

-

-

-

-

-

Податок на

доходи з громадян

14,7

7,2

9,9

12,3

15,1

15,3

16,09

17,87

17,16

Податок на

Промисел

-

0,01

0,02

0,02

0,03

0,05

0,06

0,06

0,05

Плата за

Землю

1,6

2,0

1,2

5,0

4,7

4,7

5,03

4,42

4,28

Непрямі податки

54,8

53,7

45,2

41,7

42,7

44,1

44,97

43,26

47,36

Пдв

48,3

42,5

37,7

35,1

36,4

35,4

33,62

32,77

34,30

Акцизний збір

5,8

6,2

4,9

3,2

3,7

5,4

7,36

7,06

7,24

Мито

0,7

5,0

2,6

3,4

2,6

3,3

3,99

3,43

5,82

Інші податки і збори

1,4

1,3

2

2,8

4,8

8,6

8,19

8,71

7,5

Всього

100

100

100

100

100

100

100

100

100

Якщо зважити на факт низького рівня заробітної плати та зростання безробіття, то виникає запитання щодо кількісних параметрів частки податку на доходи населення. У цьому випадку необхідно визнати факт присутності адміністративно-командного елементу стягування податку.

Аналіз структури податкових надходжень передбачає не тільки характеристику кількісних показників, що на поверхні відображають частку кожного податку, а дослідження причин такого становища. На погляд автора, необхідно також розглядати й динаміку обсягів виробництва, ставки податків, податкову базу, зміни в масштабах суб'єктів господарювання тощо. Окрім цього, значний вплив на поведінку фірм має інституційне середовище, політичний клімат і стабільність економічної ситуації. Сукупність означених чинників і формує макроекономічне середовище, де податки є залежною складовою.

Важливою формою впливу на ринок позичкових капіталів і на активність капіталовкладень є державний кредит.

Головною ланкою фінансової системи - є державний бюджет — централізований грошовий фонд, що перебуває в розпорядженні уряду. В бюджеті концентруються основні доходи і найважливіші загальнодержавні видатки. Наступною ланкою фінансової системи є місцеві фінанси. У процесі розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу, зростання масштабів місцевого господарства розширюються та ускладнюються роль і функції місцевих органів влади. Відтак зростає значення місцевих фінансів, збільшується їхня роль і питома вага у фінансовій системі.

Структура місцевих фінансів визначається державним устроєм і відповідним територіальним поділом країни[73]. Місцеві бюджети беруть на себе функції проведення соціальної політики.

Державні підприємства мають закріплені за ними основні й оборотні фонди, перебувають на самостійному балансі. Залежно від типу підприємства вони мають різні ступені автономності, виробничої та фінансової самостійності. У 80-ті роки почалася хвиля реприватизації значної частини державного сектора з метою підвищення фінансової ефективності господарських об'єктів, пошуку ефективніших шляхів господарювання та управління ними, що знижує роль фінансів держпідприємств.

Існують також спеціальні державні фонди, які мають певну самостійність, відокремлені від державного бюджету і управляються безпосередньо центральними, а в деяких випадках і місцевими органами влади.

Фіскальна політика може проводитися 2-ма методами, тому в залежності від методів проведення фіскальна політика може бути: дискреційна і не дискреційна.

Дискреційна фіскальна політика проводиться державою на власний розсуд і включає свідомевикористання державного оподаткування і власних витрат для досягнення економічної рівноваги .

Недискреційна політика передбачає автоматичну, об'єктивну зміну параметрів національного виробництва під дією державних заходів .

Виходячи з аналізу впливу фіскальної політики на рівноважний ВВП, можна зробити певні висновки про механізми урядового впливу на економіку для виконання основного завдання фіскальної політики - ліквідації безробіття та інфляції, забезпечення стабільності розвитку економіки.

У період спаду уряд починає проводити стимулюючу фіскальну політику, що містить у собі: збільшення державних видатків, зменшення податків, або поєднання першого і другого. Це зумовлює зменшення надлишків або збільшення бюджетного дефіциту. Хоча навіть збільшення збалансованого бюджету має певний стимулюючий ефект.

Якщо в економіці панує інфляція попиту, то в цьому випадку уряд повинен, навпаки, проводити стримуючу фіскальну політику. Ця політика включає: зменшення урядових видатків, збільшення податків, або поєднання обох цих шляхів. Фіскальна політика уряду в боротьбі з інфляцією має домагатися перевищення доходів над видатками.

Щодо недискреційної політики, то почнемо з того, що згідно з кейнсіанською теорією в економіці є декілька вбудованих механізмів, що автоматично, без додаткових дискреційних дій уряду дають можливість певним чином стабілізувати економічні процеси і впливати на відносні рівці державних видатків і податків.

Автоматичні стабілізатори — це ті заходи, що сприяють дефіциту державного бюджету в період спаду і збільшують його надлишок (або зменшують його дефіцитність) у періоди інфляції без спеціальних додаткових урядових рішень.

Часто автоматичні, або вбудовані, стабілізатори називають недискреційною фіскальною політикою.

Яскравим прикладом автоматичного стабілізатора можуть слугувати податкові системи, прийняті в більшості економічно розвинутих країн світу. Їхня автоматична стабільність виникає у зв'язку з тим, що в реальності податкові системи побудовані так, що забезпечують зростання податкових платежів при зростанні ВВП.

Дія автоматичних стабілізаторів ускладнює аналіз даних про поточні бюджетні надлишки або дефіцити і проведення висновків про актуальну фіскальну політику уряду. [37]

Виникають проблеми при порівнянні дефіцитів чи надлишків бюджету у різні роки, оскільки ВВП може бути абсолютно різним у кожному з цих років.

Дуже важко чітко визначити правильність фіскальної політики, зміни податків та видатків на основі аналізу даних про дефіцити чи надлишки, оскільки на них помітно впливає поточний рівень рівноважного ВВП.

Щоб вирішити ці проблеми, вводиться поняття бюджету повної зайнятості. Цей бюджет показує, якими були б дефіцит чи надлишок бюджету у випадку функціонування економіки за повного рівня зайнятості, за даної податкової системи і за умови виконання прийнятих програм урядових видатків.

У цьому випадку ми можемо уникнути впливу дії автоматичних стабілізаторів, що створюють дефіцит або надлишок бюджету залежно від кон'юнктурних змін ВВП протягом року, що не залежить від фіскальних заходів уряду; Цей дефіцит, який виникає в період економічного спаду за низького рівня ВВП, називається циклічним. Інколи на перший погляд фактичні бюджетні дефіцити створюють ілюзію стимулюючої фіскальної політики уряду, але тільки після врахування циклічного дефіциту, на основі бюджету повної зайнятості можна сказати, яку політику проводив уряд у даний період і якими були наслідки його дії. Однією з найскладніших проблем при проведенні фіскальної політики є ефект витіснення. Його механізм достатньо простий: у період спаду уряд починає проводити активну фіскальну стимулюючу політику, збільшуючи для цього свої видатки. Із збільшенням видатків зростає дефіцит, для покриття якого уряд виходить на грошовий ринок, збільшуючи на ньому попит на гроші. Це, у свою чергу, спричиняє збільшення процентних ставок, тобто зростання попиту на гроші веде до зростання їхньої ціни. Але збільшення процентних ставок призводить до зменшення видатків приватного сектора. Це буде зменшення тієї частини споживчих витрат, що найбільш чутлива до величини процента, а також зменшення приватних інвестицій, які будуть витіснені в результаті зростання процентної ставки. І якби зменшення приватних інвестицій дорівнювало величині збільшення урядових видатків, то фіскальні дії уряду втратили б свій сенс. Але на ці процеси можуть впливати й інші фактори. Так, у період економічного спаду стимули, створювані збільшенням урядових видатків, можуть збільшити очікування прибутковості у підприємств, у результаті чого крива попиту на інвестиції загнеться вправо, й інвестиційні видатки не зменшаться навіть при зростанні процентної ставки. Ефект витіснення також залежить від грошової політики. При виникненні додаткового попиту на гроші для покриття дефіциту органи, що контролюють грошову політику, можуть збільшити пропозицію грошей, щоб зрівноважити цей додатковий попит і зберегти ставку процента незмінною. У такому випадку ефект витіснення буде зведений до нуля, але можуть виникнути певні інфляційні наслідки. Для аналізу зв'язку фіскальної політики, ефекту витіснення та інфляції корисно буде розглянути взаємодію графіків сукупного попиту та сукупної пропозиції .

Loading...

 
 

Цікаве