WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування процесiв споживання в Українi - Дипломна робота

Оподаткування процесiв споживання в Українi - Дипломна робота

1.3. Економічна сутність та природа податків на споживання

У людському суспільстві податки існують багато років. Згідно з історичними даними - це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства . За економічною суттю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних та фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її Конституцією та іншими законодавчими актами . Як ми уже знаємо, що серед податків важливе місце займає своєрідна група податків на споживання, які сплачуються не при отриманні доходів, а при Їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків .[57]

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Підкреслимо, тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспільства є таке споживання.

Непрямі податки поділяються на дві підгрупи залежно від характеру торговельної діяльності [100, ст.33]: - внутрішня торгівля пов'язана з використанням двох видів непрямих додатків: акцизів і фіскальних - зовнішня торгівля характеризується встановленням: мита на товари, що експортуються та імпортуються.

Оскільки непрямі податки стягуються в ціні товарів, то їхні види залежать від особливостей ціноутворення .

Акцизи—це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для системи ринкового ціноутворення, при якому держава прямо майже не втручається в цей процес. Вона встановлює тільки надбавку до ціни, що характеризує доход, який вона відсікає від обсягу реалізації товарів [52]. Само слово "акциз", що походить від латинського ассіао, означає "відрізать, відсікать" . Залежно від методу встановлення надбавки розрізняють фіксовані й пропорційні ставки акцизів.

Фіксовані встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів. Вони не залежать від ціни реалізації, а іноді і від якості, сортності, асортименту. Наприклад, фіксований акциз на одну пачку цигарок незалежно від їх сорту і ціни реалізації. Такі акцизи створюють досить стабільну доходну базу бюджету, бо не залежать від коливання цін, попиту і пропозиції на ринку. Держава не втрачає при падінні цін, однак і не має додаткових надходжень при Їх зростанні.

Пропорційні ставки акцизів установлюються в процентах до обсягу реалізації. На відміну від фіксованих, вони реагують на всі коливання на ринку. Державі вигідно використовувати такі податки при тенденції до зростання цін в умовах інфляції, бо тоді її доходи не знецінюються.

Залежно від охоплення товарів оподаткуванням пропорційні акцизи поділяються на специфічні й універсальні. Історія розвитку акцизів починається із специфічних . Найкрупнішими специфічними акцизами, якими оподатковуються окремі види товарів масового споживання, є акцизи на спиртне, бензин та інші види палива, на тютюн і тютюнові вироби. З розвитком виробництва товарів довгострокового користування розширюється й сфера підакцизних товарів: до неї включаються телевізори, мотоцикли, автомашини, велосипеди, холодильники й т. ін. Розширення асортименту споживчої продукції обмежувало розвиток акцизів у специфічній формі. Введення нових акцизів на кожний новий товар чи товарну групу та послугу збільшувало витрати на збір податків. Динамічні зрушення у споживанні почали вимагати відповідних змін і в законодавстві про оподаткування. Таким чином почали застосовувати універсальні акцизи .Цей перехід пов'язаний з тим, що економічно вигідніше було переходити до загального непрямого оподаткування, ніж установити ставки й обрахувати податок по окремих товарах [49]. Тобто оподатковуються всі товари, які надходять у продаж. Універсальний акциз автоматично враховує всі зміни в товарному асортименті й стягувався у своїй світовій фіскальній практиці у трьох формах:

- податку з обороту в однорівневій формі;

- податку з обороту в багаторівневій формі;

- податку на додану вартість.

У першій формі він виступає як податок з продажу . Ця найпростіша форма передбачає оподаткування валових оборотів по реалізації тільки на кінцевій стадії продажу — у роздрібного продавця . Тобто це податок з обороту в однорівневій формі, що справляєтьсяна одному ступені руху товару.

Друга форма податку з обороту складніша, бо при її застосуванні обкладається валовий оборот на всіх ступенях руху товару, що викликає кумулятивний ефект. До оподатковуваного обороту потрапляють суми податків, сплачені при купівлі товарів виробничого призначення та послуг. Таким чином, податок утримується не тільки з обороту товарів і послуг, а й із податків, уже раніше сплачених за рахунками-фактурами. В свою чергу податок з обороту можна пояснити, як такий, що передбачає накладення податку без будь-яких виключень на обороти по реалізації, як виробника, так і оптового продавця, так і роздрібного продавця Кумулятивний ефект негативно впливає на поділ праці. Перевагу здобувають фірми, у витратах виробництва яких переважають сировина і напівфабрикати, послуги й власного виробництва. Ця форма штучно збільшує оподатковуваний оборот.

Третя форма, тобто податок на додану вартість, введена в більшості країн Організації економічного співробітництва й розвитку. Ця форма зберігає переваги багаторівневого податку з обороту щодо оподаткування всіх ступенів руху товару, але в той же самий час ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект. Стосовно податку з обороту об'єктом оподаткування є валовий оборот торговельного або промислового підприємства, а щодо податку на додану вартість — додана вартість, тобто вартість, створена на даному конкретному ступені руху товару. По суті додана вартість наближається за своїм обсягом до знову створеної вартості,— до частки національного доходу, виробленої в даній господарській одиниці. Оподаткування доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, які дана господарська одиниця сплатила при купівлі товарів виробничого призначення. Тобто суть податку на додану вартість полягає в тому, що він не поширюється на перенесену вартість, яка вже була раніш оподаткована. Хоча при цьому податок стягується багаторазово, але він охоплює щораз тільки знов створену вартість. Саме це приводить до ліквідації кумулятивного ефекту.

Поняття доданої вартості в теоретичному плані спирається на вчення про суб'єктивну вартість, яке не визнає різниці між матеріальними й нематеріальними благами, між продуктивною й непродуктивною працею, оперуючи загальними поняттями корисностей та споживчих вартостей. Тоді в статистичному підрахунку показник доданої вартості дуже простий і зручний— це різниця між вартістю реалізованої продукції й затратами на її виробництво, між виручкою та витратами в будь-якому виді діяльності. У такий спосіб цілком можливо, наприклад, вирахувати додану вартість, створювану танцівницею нічного клубу. Додану вартість можна також інтерпретувати як створений доход або вартість чистої продукції. У цьому випадку додана вартість вираховується шляхом підсумовування її складових елементів— заробітної плати, процента, прибутку, ренти . Але тотожний результат простіше, звичайно, одержати шляхом віднімання закупок від продажів.

Loading...

 
 

Цікаве