WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування прибутку фiзичних осiб - Дипломна робота

Оподаткування прибутку фiзичних осiб - Дипломна робота

Аналізуючи склад валових витрат можна зробити висновки, що вони за обсягом більші, ніж ті, що підприємство включало до собівартості за законом від 28.12.94р. Зокрема цим законом було заборонено відносити на собівартість витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними та використаними на інші, ніж поповнення обігових коштів, цілі. Отже, зменшення суми оподатковуваного прибутку ТзОВ "Сапфір" відбулось за рахунок:

  • врахування у складі валових витрат приросту балансової вартості залишків готової продукції на суму 107,0тис.грн.;

  • збільшення амортизаційних відрахувань на 2,8тис.грн.;

  • внесення витрат, пов'язаних з нарахуванням (сплатою) процентів за борговими зобов'язаннями, до складу валових витрат, в сумі 18,3тис.грн.

Зниження суми прибутку з 268,4тис.грн. до 140,3тис.грн., спричинило відповідне зниження податку з прибутку з 80,5тис.грн. до 42,1тис.грн. тобто в 1,9раза.

ВАТ "Микулинецьке АТП 16144" займається вантажними та пасажирськими перевезеннями. За результатами 1998р. отримало 1030,4тис.грн. доходу. Після включення зі складу доходів сум податку на додану вартість і акцизного збору, а також зменшення валового доходу на суму валових витрат і на суму амортизаційних відрахувань, прибуток до оподаткування становив 53,6тис.грн., а податок з прибутку — 16,1тис.грн. При розрахунку прибутку по даним бухгалтерського обліку він становив би 67,2тис.грн., тому що амортизаційні відрахування були б на 10,3тис. менші, ніж розраховані по новому порядку, а також не врахований приріст балансової вартості інвентарних запасів товарів на суму 3,3тис.грн. Внаслідок цього підприємство сплатило на 4,1тис.грн. менше податку з прибутку.

Торгівельно-закупівельне підприємство ТзОВ "Спорттовари" в 1998 році отримало 973,6тис.грн. доходу. Оподатковуваний прибуток становив 73,3тис.грн., податок з прибутку — 22,0тис.грн. При обрахунку оподатковуваного прибутку за відміненою методикою він становив би 99,5тис.грн. Зменшення прибутку зумовлено ростом амортизаційних відрахувань в 1,17раза, а також віднесенням на валові витрати балансової вартості нереалізованої продукції на суму 22,7тис.грн. За законом, що діяв до 1 липня 1997 року посередницькі операції оподатковувались за ставкою 45 відсотків. Тому податок з прибутку становив би 44,8тис., що в 2 раза більше, ніж по новому порядку.

Хоча в новому Законі є багато позитивного, проте є і негативні сторони. У чому полягають найбільш характерні недоліки?

Основним і таким, що заслуговує на особливу увагу, є те, що суму прибутку підприємств, яка є об'єктом оподаткування, згідно з Законом пропонується визначати шляхом зменшення скоригованих валових доходів на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. При цьому ігнорується поняття собівартості продукції та необхідності калькулювання продукції як за планом, так і фактично.

На перший погляд, це є начебто раціональний підхід, який скорочує облік доходів і витрат на підприємстві, спрощує роботу органів контролю за справлянням податків і ніби сприяє правильному визначенню суми, що підлягає оподаткуванню. А насправді за цією удаваною простотою криється немало "підводних каменів".

Застосування пропонованої методики віднесення витрат матеріально-виробничих ресурсів на виробництво продукції та ігнорування контролю за дотриманням норм витрат матеріально виробничих ресурсів на виробництво продукції сприяють на рівні Закону випуску неврахованої готової продукції, тобто приховуванню доходу, а значить, несплаті податку з цього доходу. Іншими словами, це є сприяння тіньовій економіці на рівні Закону.

Про шкідливість такого підходу пише у своїй статті "Прозорі аспекти, економічної тіні" (див. газету "Голос України" від 23 березня 1999 року) доктор політичних наук, народний депутат України Віталій Журавський: "Типовою є ситуація: офіційний обсяг виробництва за якийсь період падає, зменшується надходження до бюджету, від податків і в той же самий час відзначається посилене споживання енергоносіїв, а це, насамперед, свідчить про те, що на підприємствах, продукція все-таки виготовляється, часто в зростаючих обсягах, але гроші йдуть не до бюджету, а до чиїхось кишень". Причому, зауважує автор, в наростаючих масштабах. Так, якщо на час проголошення незалежності тіньова економіка України становила 12 відсотків від загального сектора економіки держави, то нині вона сягає 50 відсотків.

Дослідження; показують, що на переважній більшості підприємств не складають планових калькуляцій, які б не дозволяли випускати збиткову продукцію. Не складаються й калькуляції фактичної собівартості випущеної продукції (робіт, послуг). У результаті на цих підприємствах не можна провести системний аналіз причин, що призводять до збитків від реалізації продукції власного виробництва. А, можливо, комусь і за краще одержувати прибутки за рахунок тіньової економіки.

Валові витрати коригуються також залишками частки матеріальних витрат у незавершеному виробництві і часткою матеріальних витрат у готовій продукції. Незважаючи на те, що є окремі рекомендації щодо визначення цих часток, вони на практиці виконуються поверхово. Точне визначення цих часток досить складне, громіздке, забирає багато часу як у бухгалтерів підприємств, так і в податківців при перевірці достовірності даних.

Цей порядок, віднесення матеріально-виробничих запасів на валові витрати може мати й інші небажані наслідки. Наприклад, придбані матеріальні цінності можуть бути використані в подальшому на потреби будівництва, реконструкції, модернізації, ремонту та інше, пов'язане з поліпшенням основних фондів, витрати на які, в тому числі й матеріальні, не включаються до складу валових витрат. Зрозуміло, що це можна відрегулювати і в бухгалтерському, і в податковому обліку. Але це не збігатиметься в часі, — адже ми вже збільшили валові витрати, а значить зменшили прибуток і, відповідно, податок на цей прибуток. А врегулювання може здійснюватися із значним відривом.

Запропонована методика визначення суми оподатковуваних прибутків (доходів) спричинила новий вид обліку, так званий податковий облік, за допомогою якого акумулюються доходи й витрати. Як результат, визначається сума, яка підлягає оподаткуванню, Водночас на підприємствах необхідно паралельно вести бухгалтерський облік згідно з раніше прийнятою методикою, головне місце в якій посідає облік і визначення витрат шляхом калькулювання собівартості продукції. А з прийняттям Верховною Радою України проекту Податкового кодексу передбачається окремо вести фінансовий облік і управлінський.

Закономірно виникає запитання: де ж тут спрощення і для платника податків? Нема спрощення і для працівника податкової служби. Адже він повинен підняти всі первинні документи за операціями доходів і витрат, пересвідчитись у тому, що їх правильно й повністю відображено в податковому обліку, а вірніше, в додатках до декларації про прибуток підприємств, і водночас вишукувати облікову інформацію в бухгалтерському обліку.

А тепер щодо встановлення єдиної ставки оподаткування прибутку підприємства в розмірі 30 відсотків. Ця "зрівнялівка" порушує принцип справедливості при оподаткуванні платників податків. Тут не можна не погодитися з думкою Голови ДПА України Миколи Азарова, висловленою у статті "Податкова політика в Україні: принципи і реалії" ("Вісник податкової служби України" №15/98), що рівень податкової ставки повинен установлюватися з урахуванням можливостей платників податків, тобто рівня його доходів.

Диференційований підхід при оподаткуванні прибутку підприємств, між іншим, є характерним, для всіх розвинутих країн. Наприклад, вчені США Ейсан Нікбахт і Анжеліко Гроппеллі у своєму підручнику "Фінанси", виданому в українському перекладі у 1993 році, наводять дані, які свідчать про те, що в США залежно від зростання рівня доходу того чи іншого підприємства відповідно зростає й рівень ставки оподаткування — від 15 до 46 відсотків.

2.2. Оподаткування прибутку суб'єктів господарювання від операцій особливого виду.

Оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій. Згідно Закону бартер (товарний обмін) — господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів. Бартер, у буквальному розумінні слова, означає систему натурального обміну, притаманну періоду нерозвинених товарних відносин і нестабільності грошової одиниці. Закон відносить бартер до операцій особливого виду. Тому при оподаткуванні бартерних (товаробмінних) операцій слід пам'ятати, що як доходи, так і витрати по таких операціях визначаються платником податку виходячи з договірної ціни, але не нижчої за звичайні ціни. Звичайна ціна — це ціна продажу товарів продавцем включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у випадку їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

Loading...

 
 

Цікаве