WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування прибутку фiзичних осiб - Дипломна робота

Оподаткування прибутку фiзичних осiб - Дипломна робота

В ідеалі ринкова економіка базується на принципі, що ніяке втручання ззовні в господарські процеси не може бути ефективнішим від добровільних дій індивідів. які переслідують власні інтереси і цілі.

Можна уявити, що економічні рішення, прийняті за відсутності податків, були б кращими. а податки тільки спотворюють, погіршують їх. Та державна фінансова практика не знає умовного способу, їй відомий лише дійсний. На провідне місце серед різних методів акумуляції бюджетних ресурсів — податків, доходів від державного майна, внутрішніх і зовнішніх позик, емісії паперових грошей — фіскальна практика висунула саме податки. вибираючи тут не між добром і злом, а між злом більшим і злом меншим. Разом з ринком і грошима податки належать до фундаментальних підвалин людської цивілізації, що пояснюється їхніми фіскальними, соціально-політичними та господарськими перевагами над іншими каналами вилучення на потреби держави.

Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу національного продукту в соціальному, віковому, територіальному, галузевому аспектах; компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

Разом з тим, податки є вельми небезпечною зброєю в розпорядженні держави. В руках фахівців вони можуть сприяти економічному та соціальному розвитку країни і, навпаки, в руках неграмотної влади — призвести до розвалу економіки та зубожіння народу. Не треба забувати й про те, що оцінка податків у категоріях ринкових відносин має передбачати не тільки їхню пряму дію і вплив на фінансовий стан держави: слід враховувати і побічний, додатковий тягар податків як фактор, що стримує інвестування, скорочує споживання, уповільнює зростання заощаджень населення та нагромадження підприємств.

Державним фінансам властивий нерозривний зв'язок з розвитком держави та суспільства. Фінансові процеси, пов'язані з державними доходами і видатками, фінансове становище держави неможливо зрозуміти поза соціологічним контекстом. Пряма залежність між суспільним устроєм, рівнем економічного розвитку й політичним середовищем, з одного боку, і бюджетною системою — з іншого, вимагає систематичного врахування змін соціальних параметрів при аналізі фінансових явищ. Наука давно довела, що суспільству не можна довільно нав'язати фінансову систему, не відповідну його внутрішнім умовам і потребам.

Податки виникають на досить високому рівні суспільного розвитку, бо вони вимагають загальновизнаних законів та норм громадянської поведінки, — інакше податки сприймаються як свавільна конфіскація приватної власності. Сучасна наука виробила відомі критерії оподаткування: справедливість, неупередженість, рівність, всеосяжність, платоспроможність. Додержання цих правил — необхідна умова здорового соціально-економічного розвитку, а порушення неминуче веде до занепаду держав.

Із розширенням державної діяльності необхідне збільшення податкових надходжень, що буває безболісним для суспільства тільки за постійного зростання економічного добробуту. При визначенні висоти податкових ставок головний момент — заохочення ділової активності, оскільки повне зруйнування економічних стимулів означає руйнацію цивілізованого суспільства. Цілком ясно, що в царині оподаткування добро для господарювання — низькі податкові ставки, а зло — високі. В намаганні перебороти бюджетні дефіцити податки збільшуються, що підриває економічну базу самих державних доходів. Населення мігрує із країни із занепадаючою економікою, що призводить до неминучих наслідків: наростання нестачі робочої сили, спаду виробництва і врешті-решт, утрати податкових надходжень.

Може, сама держава здатна компенсувати занепад ділової активності та монополізувати господарську діяльність? Адже держава багатша за будь-кого із своїх громадян і, крім того, володіє потужними інструментами політичної влади. Але, як показує практика, вилучення виробництва та комерції з приватних рук рівнозначне знищенню економічних основ суспільства. Крім того, спотворюється, робиться ненормальним процес оподаткування, бо податки стягуються державою в залежності від результатів хазяйнування самих державних органів.

Чим могутніша державна влада, чим ефективніше управління, чим сильніше урядове заохочення економіки. тим успішніше економічне зростання й вище суспільне благоденство. І навпаки, економічне зростання генерує державну могутність. Проте тут виникає зловісна спіраль: приріст державної сили забезпечується збільшенням обсягу бюджету. Це потребує нових і вищих податків, що, в свою чергу пригнічує економічне життя. Спроби активізувати його шляхом безпосереднього втручання держави в господарську діяльність мають подальші негативні наслідки. Податкова система й податкова політика повинні грунтуватися на міцній концептуальній основі, а не виходити лише з фіскальних міркувань та інтересів. З цього випливає обов'язкова необхідність існування фундаментальної податкової концепції, яка може коригуватися залежно від завдань, що стоять перед державою в той чи інший історичний період. Вона має включати модель впливу економічних ефектів оподаткування на результати господарювання, обсяг, характер і напрям інвестицій, сукупного попиту та особистого споживання, галузеву й територіальну структуру економіки. Загалом економічній теорії податків належить займатися насамперед оподаткуванням і податковою політикою як фактором соціально-економічної стабільності. Практика, керована такою теорією, не може через неадекватні обставини чи непосильні податки допускати порушення суттєвої для нормальної життєдіяльності економіки рівноваги між особистими егоїстичними інтересами та загальнодержавними вигодами.

Згадаймо: на початку ХХст. вважався немислимим перерозподіл на користь держави половини вартості національного доходу. Наприкінці віку в ряді розвинутих країн (Франція, Швеція, Данія тощо) це стало звичним явищем. Отже. навіть оподаткування на такому колись страхаючому рівні не здатне зруйнувати економіку і звести основну масу людей до жебрацтва за умови широкої ділової активності, духу підприємництва і творчості. Звідси висновок: здорові фінанси і багата держава можливі тільки за міцного підприємництва й багатого народу, які зацікавлені в інвестиційній і трудовій діяльності. Тому лише ефективне господарювання робить можливим успішне вирішення наших фінансових проблем.

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.

2.1. Порядок визначення податку на прибуток підприємств.

Відповідно до Закону України від 22 травня 1997 року "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закону) об'єктом оподаткування є прибуток який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду:

  • на суму валових витрат платника податку:

  • на суму амортизаційних відрахувань

Стаття 4 Закону визначає, що валовий доход — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, на її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за межами їх.

Він включає:

  • загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходу від продажу цінних паперів (крім операцій з первинного випуску їх та операцій з кінцевого погашення (ліквідації);

  • доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами. борговими зобов'язаннями та вимогами;

  • доходи від операцій особливого виду, а саме:

    • із товарообмінних (бартерних) операцій;

    • із страхової діяльності (під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків. страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами);

    • із розрахунками в іноземній валюті;

    • з операцій з пов'язаними особами;

    • з продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

    • з торгівлі цінними паперами та деривативами;

    • з борговими вимогами та зобов'язаннями;

    • з інших операцій;

  • Loading...

     
     

    Цікаве