WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування прибутку фiзичних осiб - Дипломна робота

Оподаткування прибутку фiзичних осiб - Дипломна робота

3.1. Ухилення від сплати податку на прибуток як економічна, соціальна та фіскальна проблема.

Чи можна уникнути податкового шахрайства?

Перш ніж відповісти на це запитання, треба вияснити, хто такі податкові шахраї і звідки вони беруться.

Наприкінці 50-х років нашого сторіччя Г.Шмальдерс (ФРН) звернувся до цієї проблеми, розробивши основи нового напряму знання — фіскальної психології. Він оголосив предметом фіскальної психології податкове мислення людей, податкову етику платників. Проблема ухилення від сплати податків стала розглядатися в економічних, правових, етичних, суспільно-політичних, соціально-психологічних аспектах.

Поступово навколо теми фіскальних порушень сформувалася ціла наукова галузь, назва якої українською мовою — політекономія податкової антипатії — звучить дещо незвичайно, а англійською — economics of tax aversion — цілком благозвучно і наукоподібно. [29, 306]

У цій сфері знання склалося розмежування понять ухилення від сплати податків без порушення закону (tax avoidence) й незаконного (tax evasion), хоча їх можна аналізувати і сукупно. (Як інтегроване поняття легального і нелегального ухиляння можна запропонувати термін "обхід податків").[28,231] Схожість та взаємозв'язок цих явищ визначає й одну стратегію фіскальних органів щодо охорони державних доходів від несплати податків. Виходячи з масштабів ухилення, а також затрат на утримання податкової служби, вираховується коефіцієнт податкових розходжень (tax discrepancy coefficient). Окремо обчислюється коефіцієнт оподаткування як відношення реальної суми зібраних податків до потенційно можливої їх суми за умови відсутності ухилення. В цілому коефіцієнт оподаткування оцінюється величиною 92-94%, хоч є помітні коливання його значення по різних групах платників: трудові доходи за наймом — найвищий коефіцієнт, доходи від бізнесу, від нерухомого майна, від сільського господарства — найнижчий коефіцієнт.

Ухилення досліджується повним фронтом, теоретично й практично, на макрорівні, якщо йдеться про теоретичний аналіз з метою вияснення ефективності податкової політики і на мікрорівні, коли емпіричні дані використовуються для оцінки кількісних характеристик ухилення. Своїми теоретичними працями відомі М.Аяліндлхем, С.Колм, А.Сандмо, А.Шенфілд та ін. Розробляються моделі особистої поведінки платників, поставлених у різні ситуації (інфляції, цінової кон'юнктури, стану ринку праці, попиту на валюту, політики процентних ставок тощо). ЗА допомогою теорії ігор вивчаються можливості створення оптимальної структури контрольних органів та розробки оптимальної схеми податкової ревізії. Користуючись формалізованими методами, західні дослідники показали, що поведінка платників відповідає функції корисності фон Нейманна-Маргенштерна, згідно з якою платник розподіляє час і зусилля між законною та незаконною діяльністю з метою максимізації очікуваної вигоди за умови, що доход є єдиним прагненням, ціни — постійними, ризик — мінімальним. Існують емпіричні моделі співвідношення між маржинальними (граничними) податковими ставками і рівнем ухиляння з урахуванням соціального та економічного статусу платника. Феномен ухиляння був уведений у макромодель, що визначає вплив податків на сукупний попит.

Як і всі суспільні явища, податковий негативізм не має суспільного характеру. Вже за внутрішніми веліннями сумління платники поділяються на дві категорії: законослухняних і порушників. Для одних написати правду в декларації — справа принципу. Для інших правдива інформації — лише один із варіантів поведінки, корисний, коли правда відповідає власним інтересам. Може, для деяких потенційних неплатників ухиляння є чимось на зразок нав'язливої ідеї, клептоманії, виду спорту? Якщо більшість платників — невеличкі "ухилятори", вони як виборці перешкоджатимуть заходам ефективної боротьби з податковими зловживаннями. А в результаті виграє меншість найзатятіших зловмисників. Подібно до корупції, в існуванні якої можуть бути зацікавлені мільйони людей, ухиляння від сплати податків може знаходити співчуття й підтримку певної частини населення та бізнесу.

Ставлення до фіску відображає протиборство мотивів корисливого інтересу як властивого людині матеріального інстинкту і громадянського обов'язку як набутої суспільним вихованням доблесті. Власне, індивідуальні мотиви фіскальної поведінки не стосуються предмета державних фінансів. Що справді належить до фінансів — це бюджетні результати такої поведінки, тобто проблема зі сторони збирача податків. Давно помічено, що декларовані доходи зростають повільніше, ніж фактичні. Більшість людей порушує прийняті моральні норми та чинні закони тільки тоді, коли вони відчувають, що можуть зробити це безкарно. Розчарування політикою, на яку уряд витрачає податкові збори, також може стати фактором ухилення.

Людські пристрасті владно втручаються у фіскальні справи, бо рішення платника про подання декларації приймається в умовах невизначеності. Адже приховання доходу не обов'язково викликає автоматичну реакцію влади у формі переслідування та покарання. Тому в платника є вибір між двома лініями поведінки: повідомити правду чи неправду, точніше — напівправду. Якщо він обере останній варіант, результат залежить від імовірності перевірки поданої інформації фіскальними органами. Ухилення можливе, коли його масштаби переважають здатність податкових служб до адекватного контролю або ж коли порушники знаходять способи нейтралізувати дії властей. На практиці ці умови співіснують.

Західні дослідники впевнені, що сам податок впливає як форма примусу на вибір між сплатою і ухилянням. На відміну від нудного обов'язку дисциплінованого платника для декого ухилення стає азартною ризикованою грою, учасник якої зважує шанси одержати вищий доход перед загрозою можливого викриття. У такому випадку платник діє як раціонально мисляча людина, що в гонитві за особистою вигодою передбачає наслідки своєї поведінки. Такий платник зіставляє рівень винагороди з рівнем покарання у випадку невдачі. Як бачимо, на відміну від емоційних злочинів, супроводжуваних фізичним насильством, незаконне ухиляння належить до "високоінтелектуальних" способів правопорушень.

За характером суспільного середовища та способом діяльності тіньова (чорна, таємна, нелегальна, паралельна, підпільна) економіка є природним осередком злочинного нехтування податковим кодексом. Гадані оцінки її розмірів у різних країнах коливаються від 5 до 15% валового національного продукту, в Італії сягають 25-33%, а в Україні — 60-70% ВНП.

Зливаючись з мафіозними структурами, тіньове підприємництво воліє не воювати з державою, а контролювати органи влади.

З суто фіскальної точки зору тіньова економіка — це економіка, де одержують доходи, котрі не декларуються органам влади, отже не оподатковуються. Такі доходи незаконні, але приваблюють можливою незалежністю від фінансового контролю і фіскальних претензій держави. Ухиляння від сплати податків процвітає частково внаслідок аморалізму або ж через невдоволення високими податками, коли оголошення істинних доходів може означати економічне самовбивство. Справді, якщо прибутковий податок сягнув би 99%, господарське життя завмерло б у тій мірі, в якій бізнесу вдавалося б уникнути оподаткування.

Ухилятися від податків може не тільки клан закоренілих тіньовиків, а й цілком лояльний громадянин, піддавались спокусі подати неправдиву декларацію про доходи, чи менеджер, що вирішив збагатити акціонерів вправним тлумаченням фінансових операцій корпорації.

Джерела законних форм ухиляння знаходяться у структурі сучасного бізнесу та господарських зв'язків, у величезній складності фіскального законодавства в умовах ринкової економіки. Для інвесторів і доходоодержувачів з'являється можливість без формального порушення закону обійти податки, використавши ділові операції та юридичні нюанси для ухилення від фіскального обов'язку. Діють ці способи і на рівні національної економіки, й у масштабі світового ринку. Вітчизняні економісти не раз характеризували способи легалізованого приховування доходів і прибутків від оподаткування.

Йдеться про штучно завищування витрат виробництва та прискорене списування амортизації з метою зменшення прибутків; знижки на виснаження надр; поміщення коштів у благодійні та довірчі фонди; приховування чи заниження об'єктів оподаткування. Нарешті, в міжнародному бізнесі транснаціональні компанії використовують тактику створення холдинг-компаній, інвестують капітали у податкові "гавані", шукають "податкового раю".

Достатньо зареєструвати компанію або помістити грошовий вклад на банківський рахунок у країні з пільговим податковим режимом, щоб законно одержати прибуток за рахунок податку. Наприклад, транснаціональні фірми використовують як податкові гавані близько 30 країн і територій: Гонконг, Панаму (низькі податки); Ямайку, Багамські та Кайманові острови (пільги щодо фінансових операцій); Ліберію (пільги щодо судноплавства); Люксембург, Швейцарію (холдинг-компанії). Крім цього, що традиційних податкових схованок, де пропонується повне або часткове звільнення від прибуткового податку, податків на майно, спадщину та доходи від реалізації капітальних активів, а також валютного контролю, належать Андора, Сінгапур, Мальта, Антільські та Бермудські острови.

Loading...

 
 

Цікаве