WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБухгалтерський облік, Податки → Оподаткування прибутку фiзичних осiб - Дипломна робота

Оподаткування прибутку фiзичних осiб - Дипломна робота

Слід зазначити, що інвестиційні кошти, отримані господарськими товариствами від розміщення емітованих ними корпоративних прав (акцій, часток, паїв), звільнені від податку на прибуток, в тому числі і в частині емісійного доходу, що виникає як результат перевищення ціни розміщення корпоративних прав над номінальною їх вартістю. Отже, в цьому разі об'єктивна заінтересованість емітента в залученні додаткових коштів до господарського обороту підприємства підкріплена адекватною законодавчою нормою. Однак, зовсім інакше ця інвестиційна операція виглядає на боці інвестора — головної дійової особи, від якої, кінець кінцем, і залежить вирішення питання: бути інвестиціям чи не бути. А тут мас місце подвійне податкове покарання інвестора.

Суть податкових санкцій, які застосовуються до суб'єкта прямого інвестування, полягає в тому, що суми сплаченого інвестором на користь емітента емісійного доходу не включаються до складу валових витрат такого платника податків.

Як відомо, я умовах приватизації в Україні під впливом інфляції та інших економічних процесів відбувся істотний (іноді в десятки разів) відрив курсової вартості акцій багатьох так званих "неіндексованих" підприємств від їх номінальної вартості. За таких обставин інвестори, які зважаться на придбання акцій нової емісії за курсовою вартістю, що передбачає сплату емітенту емісійного доходу, потраплять у податкову пастку, яка полягає в тому, що витрачаючи кошти на здійснення цієї інвестиції вони зможуть зменшити свої доходи для цілей оподаткування лише на суму витрат, пов'язаних з оплатою номінальної вартості акцій, а от уся різниця (в тому числі сума сплаченого емітенту емісійного доходу) потрапить під 30-відсотковс оподаткування. У разі ж наступного (подальшого) продажу зазначених акцій до валового доходу інвестора потрапить вся виручка від їх реалізації. Таким чином перевищення курсової вартості над номіналом акцій оподатковується у інвестора двічі: вперше — при здійсненні інвестиції, вдруге — при її продажу.

За таких умов оподаткування прямі інвестиції стають в ряді випадків економічно збитковими, а, отже, практично недоцільними з погляду інвестора.

Ще більш абсурдним, з погляду засад економічної доцільності та обгрунтованості, виглядає механізм оподаткування боргових цінних паперів: корпоративних облігацій, ощадних сертифікатів тощо. Згідно із законодавством, доходи, отримані платником податку від продажу (розміщення) емітованих ним облігацій, ощадних сертифікатів та інших боргових цінних паперів, включаються для цілей оподаткування до складу валового доходу такого податку в податковий період, протягом якого відбувся такий продаж (розміщення). Таким чином, відбувається оподаткування позичкових коштів в момент їх залучення, ніби-то це доходи позичальника і повертати їх не потрібно, що призводить до знекровлення позичальника, знищення фінансових засад заробляння коштів для повернення боргу та процентів по ньому, і інакше як державним рекетом назвати не можна.

Емітента на рятує в цьому разі можливість зменшити на суму сплаченого податку наступні податкові зобов'язання, які виникають в період, коли відбувається погашення таких цінних паперів. За відсутності у підприємства вільних обігових коштів в грошовій формі, отриманих від інших видів діяльності, воно не зможе погасити свої зобов'язання за отриманою позикою, сплатити податок та мати прибуток. Прості арифметичні підрахунки показують, що діюча система оподаткування здорожчує запозичення коштів на фондовому ринку більш ніж в 1,4 рази. Будь-який фахівець, навіть з початковою економічною освітою, знає, що підвищити рентабельність виробництва на 40% для того, щоб задовольнити "фіскальні запити" держави, можливо лише в умовах гіперінфляції, яка аж ніяк не входить до програм відродження національної економіки.

По суті, існуюча система оподаткування фактично блокує залучення підприємствами позичкового капіталу будь-якими іншими способами, окрім банківського кредиту. Однак і діюча практика кредитування, структура та обсяги залучених ресурсів комерційних банків не дозволяють їм здійснювати довгострокове кредитування виробництва, оскільки таке інвестиційне кредитування можливе лише за умови порівняно невисоких процентів, що для банків за нинішньої ситуації та кон'юнктури неприйнятне.

Слід зазначити, що сьогодні ДПАУ "на виконання доручення Кабінету Міністрів України" нарешті "прозріла" та визнала необхідність внесення змін до порядку оподаткування корпоративних облігацій. Отже, для звичайного арифметичного підрахунку знадобилося більше року, а для прийняття рішення — безпосередній наказ "зверху".

Велике непорозуміння виникає також і довкола оподаткування коштів спільного інвестування інвестиційних фондів та компаній, які залучаються для здійснення інвестицій шляхом розміщення інвестиційних сертифікатів. Інакше кажучи, закон формально звільняє зазначені інвестиційні ресурси від прямою оподаткування, але лише за умови додержання вимог, які неможливо виконати навіть теоретично, а саме:

  • щоб жоден із засновників (учасників, акціонерів) та пов'язаних з ними осіб не володів більш як 10% статутного фонду таких інвестиційних фондів або компаній;

  • щоб такі інвестиційні фонди і компанії протягом 30 днів після закінчення податкового року розподіляли між акціонерами (засновниками) не менш як 90 відсотків суми річного доходу від інвестиційних операцій.

У разі недодержання зазначених умов, які дають право на виключення коштів спільного інвестування зі складу валового доходу, вони підлягають оподаткуванню як безпосередньо отриманий доход в тому порядку, який застосовується для оподаткування інших запозичень (крім кредитних).

Перш за все слід зауважити, що інвестиційний фонд не має права розподілити 90 відсотків суми річного доходу від інвестиційних операцій лише між акціонерами (засновниками), оскільки згідно з п.25 Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19.02.94р. №55/94, "прибуток фонду підлягає розподілу між засновниками та учасниками у вигляді дивідендів". Відповідно до п.8 Положення "учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придбали інвестиційні сертифікати цього фонду", тобто учасники не є ні засновниками, ні акціонерами фонду.

Також в п.6 Положення міститься вимога до змісту Статуту інвестиційною фонду, в якому обов'язково повинно бути зазначено "порядок отримання засновниками дивідендів на кожну акцію" в розмірі, який дорівнює розмірові дивіденду на один інвестиційний сертифікат.

У разі повного розміщення випущених сертифікатів серед учасників (у 15-кратному розмірі до статутного фонду) частка акціонерів (засновників) у загальних активах фонду становитиме лише 6,25%, а частка учасників — 93,75% (або 1/16 та 15/16 розподілених активів). Таким чином, фонд матиме право розподілити між акціонерами (засновниками) не більше 1/16 або 6,25% своїх доходів (дивідендів), але аж ніяк не 90%.

Згідно з п.1 Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інвестиційний фонд — це юридична особа, заснована як закрите акціонерне товариство. Практично всі фонди створені двома-трьома засновниками, а отже, на момент внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в жодному із фондів обмеження щодо наявності у власності кожного із засновників не більше 10 відсотків статутного фонду не витримувалось, оскільки такого законодавчого обмеження не існує. Відповідно до п.4 зазначеного Положення акції інвестиційного фонду, які належать засновникам, збираються у депозитаріях і не можуть пропонуватися на продаж.

Отже, внесення змін до складу засновників пов'язане і повною перереєстрацією інвестиційного фонду, як юридичної особи, що в більшості випадків організаційно неможливе, а практично недоцільне.

Що стосується взаємних фондів інвестиційних компаній, то згідно з п.20 Положення вони є філіями інвестиційної компанії, що утворюються за рішенням її вищого органу. На баланс взаємного фонду інвестиційна компанія може передавати майно у вигляді цінних паперів та об'єктів нерухомості і одержує прибутки як засновник від діяльності, що пов'язана зі спільним інвестуванням, пропорційно вартості майна, переданого нею у взаємний фонд.

Таким чином, розподіл доходу віл інвестиційної діяльності взаємного фонду між акціонерами (засновниками) інвестиційної компанії взагалі неможливий, оскільки отримувачем дивідендів є сама компанія як юридична особа, а не її засновники (акціонери).

Існуючий порядок оподаткування інвестиційних фондів та компаній суперечить сутності їхньої діяльності (залучення вільних коштів інвесторів зі збереженням права власності цих інвесторів на вкладені кошти, оформленого пайовими цінними паперами — акціями та інвестиційними сертифікатами), не враховує встановленої законодавством моделі інвестиційного фонду (в т.ч. існуючих в діючому законодавстві нормативів та обмежень діяльності інвестиційних фондів, а також категорій інвесторів — учасників і засновників фонду) та є механізмом потрійного оподаткування інвестиційних вкладень інвесторів (в першу чергу — громадян).

Loading...

 
 

Цікаве